На початку 2014 року, під час протистояння в Одесі проросійським силам, Сергію було 13.
Він був наймолодшим у нашій організації, і це був єдиний виняток. Бо його неможливо було змусити сидіти вдома і не боротись за Україну. Не можна було не пускати його до нас.
Ви можете бачити Сергія зліва на першому фото.

Він постійно рвався бити бойовиків, що хотіли захопити його рідну Одесу, і мені весь час доводилось його стримувати та просити не лізти у перші ряди. Марно, звісно. Його було не зупинити.

Пізніше він як активіст продовжував в Одесі боротьбу проти пособників агресора.

Потім Сергій втікав на фронт, не досягши навіть повноліття.

Боротьба за Україну була для нього важливішою за усе. Навіть за його власне життя.

У грудні минулого року він демобілізувався після служби в армії. Але вже 24.02 був біля військомату та знову пішов захищати Україну.

Сьогодні я дізнався, що Сергій Коновалов «Роланд» загинув у бою за Херсонщину.
Як справжній Воїн.

Бувай, друже.
Твоя справа буде продовжена.
Честь.

P. S. “Спіть спокійно, брати мої по зброї..
Кожна смерть на цій Великій визвольній війні не даремна, кожна смерть у бою - жертва на вівтар Свободи, кожна смерть - цеглина у фундамент Незалежності.
Павші у бою, Ви навіки овіяні Славою і пам'ятатиме світ українських Героїв довічно.” — один з останніх дописів Сергія.

Герої живуть вічно!