Посилання на банку:

https://send.monobank.ua/jar/5jNLVe5iMw?fbclid=IwY2xjawGwdudleHRuA2FlbQIxMQABHcCs_26tSu2yi_dcBvr8bBuZske1cI_-_2hx9kvGsH5cpC5Xl3V6-VrnIw_aem_PMXoBZgeCzHdA4wxDRD-hQ

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

Знаю, що останнім часом відбувається багато зборів, і все ж таки будь-яка допомога важлива, особливо коли йдеться про боротьбу з такою страшною хворобою, як рак.

Оля Новак, талановита поетка і моя подруга, зараз переживає важкі часи — допомоги потребує її чоловік.

Долучаймося, кожен внесок може змінити життя!

Лінк на банку зараз скину.

Текст і фото вище належить Олі.

Працюю з підлітками та жінками і наче працюю добре.

Банку залишу в коментарях чи в сторіз, якщо у вас буде можливість підтримати нас на цьому шляху.

Фото з гір, але зараз воно мені нагадує втечу від реальності та дуже підходить до мого стану сьогодні.

Люблю Вінграновського:)

Елегія (“Відпахла липа, білим цвітом злита”)

Відпахла липа, білим цвітом злита,
І з літа покотилася гроза.
Ти виглядаєш іншого вже літа,
Тобі ж цього я ще не доказав…
Ще пахне хвиля яблуком і тілом,
І сушить голову за цвітом своїм мак…
Ще нам не все з тобою дохотіло.
Прощатися нам ніяк і ніяк-
Ще сміх наш вогкий, сльози не солоні,
Роки ще нас у спину не женуть,
Нам ще не чуть зимових наших дзвонів,
Хоча й весняних дзвонів вже не чуть…
Відпахла липа, білим цвітом злита,
І покотилася гроза аж до плачу,
Ти виглядаєш іншого вже літа,
А я, печальний, в цьому ще мовчу…
То кожному його в його новій потребі,
То кожному свій час, що неодмін згоря…
Темніє лист на світло-темнім небі,
І біля неба гріється зоря…
1968

Хтось виплакав останню жменю солі,
закинувши у далину легкий сюжет.

Хтось відламав кусок банальних діалогів,
затамувавши подих у маскарадну ніч.

Хтось затулив уста долонями із сталі,
замалювавши простір власним пейзажем.

Хтось залишив на стежці серце вільного мольфара,
закутавшись у невидиме холодне полотно.

Кожен відкрив свою межу любові,
але каміння б'є у груди навіть удень.

Коли до ночі залишився подих,
вона докурює свою улюблену файку.

Коли до ранку залишилось слово,
вона знімає одяг, а на обличчі – сонце.

Збірка "Коли я захотіла політати"

Сумно в серці?

Сумно в серці?
Тобі важко?
Сядь тихенько в тиші,
доки біль ніхто не бачить,
виплач смуток сірий.
Не тримай у серці -
біль назовні вилий.
Вітер сльози вмиє щиро,
сонце у душі засвітить.
Якщо буря не вщухає,
знову повернись до тиші.
До нічної тиші...