У якийсь момент ти бачиш всю ту неправду, в яку так старанно грав і в яку грають усі. Але це не означає, що ти станеш вільним від неї. Ні. Але щиро не помічати її ти більше не зможеш.

Можливо, навіть уперше в житті, усвідомиш, наскільки насправді ти заплутався. Наскільки ти самотній і розчарований. Скільки разів ти відносив себе не туди і не тим.

І маленькими кроками, маленькими моментами, дуже повільно, дуже обережно ти починаєш пробувати жити нове, наповнене правдою життя.

Пошук свого стилю, свого творчого голосу відбувається в дії. Наприклад, ти можеш скільки завгодно уявляти та планувати в голові, як ідеально звучатиме твоя нота. Але тільки коли вона зазвучить, коли ти випустиш її назовні та почуєш відлуння свого звуку у просторі, ти зможеш відчути, наскільки точно потрапляєш чи ні. Лише почавши звучати в реальності, ти зможеш почути себе, відчути й підтягнутися до тієї майстерності, до якої ти завжди прагнув.

Ви не знаєте, що про вас подумають, бо не можете читати думки)
Раніше дуже хвилювалася через це ( зараз теж інколи), але психолог дала завдання зробити щось, що може спровокувати думки про те, що я дурна абощо.
Я пішла в магазин і попросила зважити мені півбанана, попросила запакувати оселедець і цукерки, а потім сказала, що передумала і пішла собі. І це все в однієї продавчині. Вона то глянула скоса, але, якщо чесно, було дуже тривожно в цей момент, але потім дуже сміялася з цього. Спробуйте)))

Кого б ще розчарувати собою?))

Піти і зробити помилку.

Якщо ви зараз притримуєте себе, якщо страх помилки не дає вам діяти, публікувати, запускати – підіть і зробіть саме помилку. Навмисно. Свідомо спостерігайте за своїми відчуттями. Як воно помелитись? Які емоції, які переживання. Будьте в цьому. Проживіть повністью.

Напишіть текст с помилками. Загрузіть неправильно відео. Відповіте неповвилтно на питання. Переплутайте слова. Вставьте не той слайд.

Зняти нарешті з себе цей неймовірний тягар совершенства.

Ви побачите, що помилятись набагато меньше боляче ніж уявляється. Ви побачит е, що ви не зламаєтесь і не розсипитесь. З вами все буде добре.

Кожен раз коли цей страх зьявляється знову, ви можете йти в нього. Не страхуватись і нескінченно сумніватись, а навпаки «Ну ссс*ука! Ось піду і помилюсь». І ви вже знаєте, що ну не так це й страшно.

Ще прикол в тому, що як тільки ви самі хочете зробити помилку, влна вже і не хоче так просто робитись.

⠀

.Найважливіше завдання для дорослої людини — повернути собі здатність бачити чарівність цього світу

⠀

Гординя скромності.

Останнім часом мій інтерес особливо спрямований на тему гордині. Не те, щоб я раніше не знав, що її у мене багато. Але я офігів, наскільки гординя, як повітря, пронизує майже кожну дію і, що ще важливіше, — кожну недію.

Так, це дійсно так. Наша непроявленість і бездіяльність просто тотально пронизані гординею.

І навіть, здавалося б, найскромніші та найтихіші з нас насправді наповнені гординею по вінця.

Як це можливо? Як виходить, що в найтихіших і найскромніших куточках приховані величезні гори гордині?

Зараз розберемося.

Давайте розділимо гординю на Верхню і Нижню. Одна дає енергію, інша — позбавляє її.

Верхня Гординя проста і пряма, можна навіть сказати, примітивна. Її завжди помітно. Вона гучна, вульгарна, любить, коли ми випиндючуємось. Вимагає досягати та перемагати, виставляти себе та свою роботу. Їй потрібен матеріал, щоб завжди був привід сказати: "Це все я, такий особливий, найкрутіший, подивіться, яке в мене все найкраще". Усі понти та вихваляння також про неї. Вона ретельно рахує всі нагороди та досягнення.

Але є темна конячка, закулісний кардинал нашого життя — Нижня Гординя.

Якщо Верхня Гординя проста і зрозуміла, то Нижня — хитра й підступна. Вона мружить очі й непомітно керує нашим життям.

Нижня Гординя створює у нас всередині свій власний дорогоцінний образ. І тепер її головне завдання — всіма силами зберегти цей образ, не зганьбитися, не виявитися незатребуваним, не втратити обличчя.

Будь-який крок у світ, будь-яка проявленість — це загроза, що внутрішній образ похитнеться, що хтось оцінить, засумнівається, скаже: "Ну, поки що слабенько".

Якщо Верхня Гординя зробить усе, щоб отримати корону, то Нижня Гординя — усе, щоб не дістати по шапці.

Не запустиш проєкт — не з'ясується, що ти не так уже й умієш їх робити.
Не підійдеш знайомитися — не виявиться, що ти не такий уже й привабливий.
Не опублікуєш пост — не з'ясується, що твої думки не такі вже й цікаві.
Не одягнешся незвично — не виявиться, що твій смак не настільки витончений.

Нижня Гординя панічно боїться викриття, боїться виявитися "не такою вже й особливою".

Верхня Гординя змусить нас не спати, не відпочивати, не насолоджуватися, поки чергова вершина не буде підкорена.
Нижня ж — знімає нас з усіх змагань.

Для неї показати себе — означає поставити себе під загрозу програшу, а значить, бути викритою. Можливо, ти і не чемпіон, але, що важливіше, ти не переможений.

Гординя гладить нас по голівці й каже: "Ти молодець, ти не такий, як вони. Не йди до них, не підставляйся. Ти надто хороший, вихований, правильний для цього всього. Посидь, подумай ще. Нічого тобі, такому хорошому, туди лізти. Не потрібно тобі це все".

А раптом напишу, а лайків буде мало? Покличу людей, а вони не зберуться? Виставлю фото й не почую компліментів? Ні, нам такий статус не підходить.

І ми знову залишаємося поза грою.

Якщо Верхня Гординя робить так, щоб нас було забагато, то Нижня — щоб нас не було взагалі.

Чого не видно — не можна знецінити, принизити, зменшити значущість. Внутрішній образ завжди залишиться не підданий перевірці. Вічний претендент, який так і не вийшов на сцену.

І тому так важливо побачити в бездіяльності не свою слабкість, а, ймовірно, свою сильну гординю.

Я не запрошую нових людей, бо моя гординя не хоче дістати по шапці відмовою. Я боюся просувати свій проєкт, бо гординя не хоче отримати непотрібність, я не знімаю блог, бо гординя не хоче відчути непоміченість.

Кожного разу, коли ви затихли, мовчите, навалюються сумніви, здається, що немає сміливості, немає сил, не можете зробити, познайомитися, опублікувати, запитайте себе: "Чи не гординя це в мене?" І, найімовірніше, ви почуєте, що це саме вона.

Що думаєте? Поділіться, як у вас з гординею?

.

.

Напиши про те, як цей світ ображає тебе, і отримаєш тисячу уваги.
Напиши про те, як цей світ любить тебе, і ти побачиш, що на цей товар слабенький попит.

.

На «Розмові» ми, як правило, починаємо з оголошеної теми, але тема ніколи не залишається єдиною. Важливу роль відіграє наша загальна групова динаміка. Що сьогодні хвилює саме цих людей насправді? І, ставлячи запитання, які дійсно хвилюють, ми заглиблюємося в найбільш важливе. У найбільш чутливе.

«Те, що хочу, – не роблю. Зате роблю те, що не хочу».

Шар за шаром ми знімаємо всі надумані конструкції та обмеження. Там ми знаходимо себе і свою правду. А з цього місця і життя легше, і настрій кращий.

Розмова «Знайти свою справжність»
Квитки

.