Не кажи нам пани довго стояти,
Коло твоєй хаты снѣгу доптати. 2

Бо мы голы, бо мы босы,
Глосы наши летять под небіосы .2

Молодая пани з рынки в рынку,
Ключиками шинту-брынту. 2

Ключ на скрыни, там лежать сыры
Молодая пани, дай нам штыри. 2

Ситко маку, ситко пастернаку,
Кубок во‌дки, для охво‌тки,
А збан пива, коб весела была. 2

Лѣзь на драбинку, край солонинку,
Як буде мало, прикро‌й сало. 2

Вынось ковбасу, бо хату розтресу!

Щодрый вечор, добрый вечор,
На Новый ро̑к на здоровьє.

Ластовонька прилетає,
В окенечко загледає.

Чи є вдома пан господар?
Чи є вдома господыня?

Єсть удома пан господар,
Єсть удома господыня.

Воны седять кругом стола,
На им шуба шуба люба.

На то‌й шуби калитонька,
В то‌й калитци по сто злоты.

По сто злоты по четыри,
Коледничкам одличили.

Се даєте, то даєте,
Наших но‌жок не томѣте.

Наши но‌жки белюсеньки,
Од морозу синюсеньки.

Василіова мати
Пошла оготати
Стары хлѣб споминати
Роди Боже жито
На новоє лѣто
Корч корчисти
Стеб стебелисти
З того стебелочка
Буде жита бочка
З теє стебелины
Буде миска пшеници
В клуни моло̑тно
В дѣжци зыхо̑дно
А в печѣ рожа
Господыня гожа

У-гу-гу!
Дайте кишку, як дугу!

Сіодня, 22 жовтня день Казанске иконы Божеє Матера. В народи — просто Казанская, Друга Покрова, Божоє наказаньє, Божеє Матери приказаньє, Наказаньскеє иконы...
Про сіоє свято казали:
“Богородица Казаньска, мати разаньска, помилуй мене хоч через дырочку.”
“Богородица, по городу водиться.”
“Друга Покрова, Молода Покрова. Велики праздник.”
“Казански двѣ в году.”
“Казанскіє двѣ єсь у году.”
“Казанская икона, просто свято.”

Сержпутовскій, А.К. Сказки и рассказы бѣлоруссовъ-полѣшуковъ. Санктъ-Петербургъ, 1911. 189 с.

В зборнику собрано 80 казок и баіок записаных в 1890-1907 годах в Слуцкому и Мозырскому повѣтах. Передано особенности діалектноє вымовы.

Котяш О. Словник говорки села Залужьє Дубровицкого району Ровенскеє области. Житомир, 2024. 224 с.

В словнику представляно типовую середніополѣсскую говорку села Залужьє в 20-х годах ХХ – ХХІ столѣтья. Докладны матеріал, майстерско злажаны, словництво звязаноє з традиційнею матеріалнею и духовнею культурою залужан, в додатках подано микротопонимы, антропонимы и коренныє прозвища житцо̑в села.

Сіодня, 1. жовтня — великоє свято Покровы Пресвятоє Погородици. Як обычно выставляєм записи про народныє прикметы и обычаи звязаныє з гетым праздником:

“Покров — девки собираються табунами. Запевають хватеру на зиму и прядуть, и вышивають.”
“Як на Покрова дощ иде, то бортник скаче, а пахарь плаче.”
“На Покрова, як мѣсяц молодый, то буде зима молода, а як мѣсяц полный, то буде снѣга полно.”
“Як на Покров молодик стане — зима ліохка буде. Як у старом — силна зима.”
“На Тро̑йцу кліо̑н треба принести. Закон іого третіого дня выкидать, а я понавтыкаю да до Покрова може сидѣть.”
“На своѣй межи вырви траву жменю и высуши ету траву, корови дай на Покров, шоб она ѣла, и буде всяку харч ѣсть.”
“На Пречисту в Буйновичох гости, а в Стодоличох — на Покров. Отправа була на Покров.”
“Покрова в го̑д раз. Ничого не робимо, што празник годовый. Иван Богослав перед самой Покровою.”
“Иван Золотоус перед Покровою. Покрова от Ивана на пяты день.”
“Покрова — ето она после Пречистой, уже глубокая восень.”
“Уже Покрова нѣчим она покрыє — чи снѣгом, чи листом, буде крыти вона уже.”
“Покрова не покрыє листом, да покрыє снѣгом. Покрова у восень. Свята Покрова, покрый земельку листочком, а головку веночком.”
“Покрова має покрытися чи листом, чи сниѣгом. Покрова — зѣла полудень корова.”
“Покровонько Покрый менѣ головоньку чим-небудь — хоч ганучею, бо менѣ дѣвкою надокучило.”
“Покрова застеле або листом, або снѣгом.”
“На Покрову ничо не роблять, святковали всѣ. На Покрову прикрываються всѣ гадости — ужи и всѣ. Земля все прикрывае уже на Покрова.”
“Шоб уже к Покрови все было падѣлано — и вокна пообмазываны, и хата побѣлена.”
“Як прыде Покрова, то жива-здорова, як прышли жнива, то лежу нежива.”
“Честнейко, Пречиста, Покрова — на геты свята вроди в земню, в свои норы йдуть.”
“На зиму складвали на Покрова свято, Святая Покрова, коб была картопля здорова.”
“Покрова — зусѣм глубока осень. Покрывається все вельми. У нас дивляться, з якого боку вѣтіор. Як з по̑вдне вѣтіор, то буде тепла зима, як з теплого боку, а як з по̑вночи, то уже буде холодна зима.”
“На Покрову гиней — буде урожай на мед, дощ — гниле лѣто и на пчолы неврожай.”
“На зиму, на Покрову перевеслом обвязав да и все. Гето щоб не мерзло. Таки обычай був.”
“Зарѣжуть барана Коледами или к Покрови. Гарбузы колись на крышу тягали перед Покровой, шоб они лучшей спѣли там.”
“Троєцкіє листья, май — до Покровы іого держуть у хати, од грому.”

Кучук И., Малюк А. Полѣсски словник. Лельчицки раіон. Мозыр, 2000. 156 с.

В словнику собрано и впорадковано говорковы матеріал Лельчицкого раіону и іого помежья, которы показує месцовыє особливости словництва, звуцтва, словоскладу и другіє части граматики. Словниковыє статьи унагочнюються конкретными прикладами.

Про трети день Тро̑йци:

“Водят русалку цѣлый тыждень, а потом, во второк — Сухиндень, кажуть.”
“Сухинды — на их гречки не сѣяли.”
“Русалки купались у понедѣлок, у вывторок — сушились, а в середу их проводили. Сухинды — русалки сушились. Не робили, особенно в огороди, а то сухе лѣто буде. На Сухинды сушать бѣльє.”
“Сухиндый на троєцком тыжни, так не шли ни в ліон, пололи, ни в огород, ничого не робили. На троєцком тыжни Сухиндый. Як уже проводять русалок, уже Сухиндый.”
“У Зеліону суботу украшали хату. Воскресѣньє — Дух Троици, а Троица — в понедѣлок, а потом Троєшник. А зелень знимають посля Троєшника, у среду.”
“Недѣля — Троица, понедѣлок — второй день Троици, второк — Троєчник.”