Можете привітати мене. Я дочитала «Танець недоумка».

Декілька думок:👇🏻**

1️⃣ Ближче до фіналу в мене почала боліти голова від усіх тих сюжетних поворотів.

2️⃣ Зловила себе на думці, що ніколи в житті не зможу переказати комусь кінцівку, навіть якщо захочу, бо настільки все виявилося заплутано.

3️⃣ Загалом мені книжка сподобалася. Читала її так довго лише через те, що не було вільного часу. Проте інша книжка автора «Я бачу, вас цікавить пітьма» все ж сподобалася мені більше.

4️⃣ Фінал багато залишає «на подумать», але я схиляюсь до того, що всі, зрештою, загинули.

Висновок: читайте Павлюка, якщо хочете чогось вибухового для мізків 🤝

Прочитала 600 сторінок книжки «Танець недоумка». Залишилося ще 80 сторінок, але я лягаю спати.

Скажіть, будь ласка, вони всі загинуть, так? Я просто не бачу тут іншого фіналу😅

Дочитую «Танець недоумка» Ілларіона Павлюка: вже на 550 сторінці.

Я в шоці. Вже заплуталася, хто каже правду, а хто бреше, бо здається, що брешуть всі.

Цікаво, якою кінцівкою автор здивує цього разу, бо від фіналу «Я бачу, вас цікавить пітьма» я офігіла.

лякаюся, що потім буде зле –
це те, що я ніяк не заспокою.
я виклала маленькими «але»
дистанцію між мною і тобою.

Сьогодні я їхала в маршрутці, і жінка 40+ читала «Схованку» Пенелопи Дуглас.

Це я в майбутньому 🤝

Ще переглянула «Четверте крило» в мʼякій обкладинці. Вирішила, що точно його прочитаю, але трішки пізніше.

Там якісний папір і комфортний шрифт, та обкладинка затреться швидко. Але для мене мʼяка обкладинка — це ок, тому рада, що таке видання буде 🙌

«весь день ходжу
тримаючи твоє імʼя під язиком

вимовити боюся бо випурхне
і полетить як птаха»

Ірина Шувалова «Кінечні пісні»

Ви бачили, що в Старому Леві зараз акція 1+1=3? ?

Перше оповідання з книжки «Її тіло та інші сторони» починається так:??****

«Почнемо з того, що я знаю, що хочу його ще до того, як він це знає. Так не робиться, але я зроблю саме так».

p.s. мені подобається

«Література завжди апелює до досвіду. І буває так, що текст, як кажуть твої френди, «не зайшов». Не зайшов, тому що немає цієї теми у твоєму досвіді, вона проходить повз. Та, звісно, найцінніше — коли ти впізнаєш себе. І знову переживаєш уже відчуте. Ти починаєш краще розуміти самого себе».