думки втримані на останніх подихах

над власною пітьмою сміх
над власною пітьмою сміх...
над власною пітьмою сміх!
над власною пітьмою сміх.

віртуальність подиву несе журбу
всесвіт море туман дзвін подих вітер сніг

___

слухати на стрімінгових майданчиках:
https://fanlink.tv/karoev__prostir

Історія людства

Вервиця пронизує дірки в камінцях, гострими краями торкає серце.
Перший подих.
Вітер зриває кришталь неба, плечима знизує море.
Стелимось понад горбами.
Пустка

Часопростір починає відлік
Тиша розгортає промовисті обійми
Кличе до себе, всотує жили
Серце примата бʼється.

Камінчики стають м'якшими.
Вже не так глибоко врізаються в серце.
Гострі краї сточуються.
Ми ступаємо в нову добу: з каменя до бронзи.
Метал гарячий і м’який, прилипає до шкіри тавром раба.
Клинопис осідає слідами птахів, береже секрети.

Залізо приходить на зміну бронзі, на ланцюжок перетворюється з хрестиком, зависає на шиї. Великі Ідеї Вчителів ведуть за собою між життям і смертю.

Серце стишує швидкість биття, завмирає у темні віки середньовіччя…
Вчиться в папір вдавлювати літери, нарощувати нові м'язи навколо худорлявого скелету.
Так настає доба Відродження.
Друковані машини несуть слово світом.
А ми вдивляємось у дзеркало, амальгаму нігтем зішкрябуємо.

Світ, ніби мушля, згортається на дні зіниці
А тоді розгортається на мапі Великих Відкриттів
Ідеї линуть від берега до берега

Трохи згодом скреготить метал, колеса потягів вдаряються в рейки
Переплавляємо хрестик у промисловий станок.
Мазок художника лягає хаотичним спалахом

Інші ідеї лягають на ґрунт із гусенями танків
Атом розщеплений, стримана погроза самим собі.
Зневіра чи новий початок?

А тим часом Мережа розповзається павутинкою.
Нейрони мозку пов’язані в одній голові.
Процес мислення поза межами тіла.
Серце аритмічно бʼється.

Кожна людина впродовж часу
Між тим моментом, коли її мозок
достатньо сформується в дитинстві
щоб абсолютно чітко відрізнити "Я" від "не Я"
і аж до того моменту, коли в старості тануть особисті кордони
У цей період кожна людина здатна поставити собі
Екзистенційне питання: "Чи беру я відповідальність за власне життя, дії та ту частинку світу, яку я бачу/відчуваю/чую? Чи беру я за них відповідальність? Чи беру?"
Тільки обравши шлях чесної відповіді собі можна стати щасливим

#текст2024

Крило сирени верещить
Скрикує
Імплементується під землю
З пекла виводять
Стрибає лебедю в серце
Знуртує струну контрабасу
Перетворюючи в гнилий шматок металу

Сирена. Лід скресує лавою підземель
Обтріхує зі своїх одеж

Спадає до ніг її
Морок
Вогонь
Пара

Сирена сміється над містами
Колись 50-мільйонної держави
В'ється навколо вертикального кола сусіда цієї держави
Пара змішається з повітрям
Так і сирена піде за вітром
В нікуди
Лише у спогадах
Снах

Її проводять бійці на тих сторонах

#текст2024

Паморозь на щоках
Завмерлої ранньої весни
Тепло льодом стелить
На шкірі

Сипле відтінками в простір

Життя дає життя
Смерть народжує життя

Життя дає життя
Смерть народжує життя

#текст2024

4 дні тому в мережі з'явився мій сольний поетично-музичний альбом.
(посилання на прослуховування https://fanlink.to/plyn)

Це допис вдячності людям, місту та деяким абстрактним поняттям, з якими мене звела доля.
Марії Косян за віру в мене,
Юрію Шакалову за підтримку й музичні настанови,
Генадію Остапченко, Любі Боднарській, Єгору Мажузі,
мамі, яка мене 15-річного віддала на навчання гри на гітарі,
татові, який зараз у складі ЗСУ,
митцям-захисникам,
всім-всім Людям, які безпосередньо працюють на нашу майбутню перемогу,
дідусю за поетичні гени,
Києву за захист під своїм покровом у найтяжчі місяці 22-23 років,
воді за те, що тече,
людству за плин історії,
абстрактному поняттю "межа" за можливість пірнути в неї та
насолодитись тишею.
__
Над альбомом безпосередньо працювали:
Кароєв Андрій — текст, музика, голос, аранжування
Єгор Мажуга Вареники-Крученики Records – зведення, мастеринг, трохи саундпродюсування
Люба Боднарська — обкладинка, іронічні харизматичні жартики

Karoev

Плин

4. Тиша

Тиша сковзає на
Вістря посмішки

Кутики наповнені
Смарагдами

Стиглі плоди лунають
Гучно

На противагу тиші