Дівчинка¿ спитала як я роблю такі едіти, похвалила і сказала, що у неї є ідеї для едітів. А ще репостнула у сторі один з моїх манюнь в інсті))))

Арабської авдиторії у мене ще не було, але тепер, певно, трішки буде???

Мені написали із проханням надіслати старий едіт під Mary on a cross. Це виявилася людинка з команди перекладу вандеїв АРАБСЬКОЮ, АРАБСЬКОЮ, МАТІНКО МОЯ, ДО ТАКОГО Я НЕ БУЛА ГОТОВА, АХАХАХАЖАХХА.
Таке собі нагадування повторити арабську перед новим семестром?

Видно, як у мене елайт манюня лагає. Здивована, що під час запису не вилетів навіть?

Знаєте, от досі бачу купу відео щодо мови і купу коментарів із питанням: а як різниця? Що мова змінює...

Можу, як людина, яка вчиться на факультеті лінгвістики, трішки ультанути і накидати декілька прикладів важливості мови, якщо хочете??? Це буде не дуже типове пояснення і раніше я не бачила, щоб ось цим аргументом доводили, але як на мене, вони прям ідеально вписуються

Хочу, щоб було більше блогерок про аніме і хочу, щоб вони знімали різноманітні челеджі, в яких мають вгадати оп з аніме (одній вгадувати не так в кайф, хочу з киииимось)

Що буде далі в маньхуа?

Декілька місяців будуть глави із Цю та Хе Ченом, де нам або розкажуть усе, або Олд закінчить на найцікавішому моменті.

Потім Хе Тянь поїде вчитися (адже у них якраз весна третього року середньої школи, в Китаї навчальний рік майже такий ж, як у нас), Ґваньшань та ЦзяньЧжані складуть іспити в одну старшу школу, бо важко підтримувати діяльність гурту, якщо ви далеко.

Потім Цзяня Ї вкраде власний батько і протягом цього року він буде вчитися захищати себе від ворогів родини Цзянів, але після цього він повернеться назад до свого Сісі.

Хе Тянь закінчить і старшу школу, і університет екстерном, адже Ґваньшань і ЦзяньЧжані досі ходять на студентські вечірки, а Хе Тянь сказав, що вже все, тепер він вільна пташка, тому нарешті може повернутися до свого майбутнього чоловіка. Протягом того року, коли зник Цзянь Ї, він допомагав братові, адже родина Хе працює на родину Цзянів і захищає їх.

Чженсі в свою чергу перші дні сильно злився на Цзяня Ї, адже той зник і нічого не поясняє (щоб не залучати свого коханого до не дуже приємних справ родини), але згодом його пробачає і живуть вони довго та щасливо.

Можливо, ті, хто підставив батька Ґваньшаня, і є тими самими ворогами родини Цзянів, тому їхнє знищення може прискорити вихід пана Мо з в'язниці.

Хе Тянь налагоджує трішки стосунки з батьком (не думаю, що Хе Чен буде заступитися за лайно), а потім живе щасливе життя із Крихіткою Мо та їхнім песиком (або папугою, бо дарувати щось таке дуже у стилі Цзяня Ї).

Я дуже хотіла цей шматочок текстом, тому осьо??? Якщо комусь ліньки буде прослухати гп)

Ще трішки вас завалю, бо скоро йду гуляти.

ЯК Ж МЕНІ ШКОДА ДУШУ ЧУ ВАНЬНІНА, АЛЕ ЯКИЙ ЧУ ФЕЙ, ОТ НУ СПРАВДІ.

Тасянь-Цзюнь, хоч і 12 років потому, хоч в тілі іншого себе, все ж таки отримав хеппі енд, все ж таки зажив спокійним та комфортним життям із своїм чоловіком подалі від чужих очей.

А Чу Фей... Він помер у муках, загинув, не знаючи, що стане із його учнями і чи не вб'ють вони одне одного, не знаючи, чи зможе Мо Жань відпустити себе. Це справді так руйнує, що ай кент.

Зараз думаю, що була б дуже задоволена фіналом, де Тасянь Цзюнь та Чу Фей потрапили в потойбічний світ, Мо Жань лежить на колінах свого вчителя і вони гріють один одного в такому холодному, але спокійному пеклі.

Усі благословення в житті Ґоджьо зрештою ставали його прокляттям?

☆Найсильніший — найсамотніший

☆Суґуру — найважливіший заклинатель

☆Меґумі (чиє ім'я буквально означає благословення) — Сукуна в його тілі

Треба буде заздалегідь зробити едіт до дня народження, щоб не робити якусь фігню на швидку руку?

Вчора дивилася свої старі едіти і вкотре стала калюжкою через ТяньШанів, точніше через Хе Тяня.

От Олд його бананчиком намалювала, і це йому чудово підходить, якщо так подумати, бо їй зривають зеленими (в родині Хе інакше не можна, треба подорослішати якомога раніше).

Але люди від бананів все ж таки відрізняються, тому не зважаючи на його зрілість ззовні (нагадую, що Хе Тянь найбільше підходить під опис цілісної людини), але всередині нього досі сидить маленький хлопчик, що боїться темряви, який хоче віддавати своб любов, але віддавати тим, хто бачить його справжнього. І тут не про стереотипне "Я такий лише з ним, з іншими я гімно на паличці", тут більше про "Лише йому я готовий розкрити усі свої слабкості і показати свою темряву, бо Ґваньшань темряви не боїться".

А Ґваньшань, ну від справжній дуріан, от реально фрукт не для всіх через свій специфічний запах та смак. Комусь заходить одразу, а когось відлякує. Треба бути справжнім гурманом. Або звикнути до його специфічного запаху, щоб нарешті почати отримувати насолоду.