А от це не міг уявити – концептуальне 20-хвилинне кіно про океанські хвилі 1971 року з саундтреком Pink Floyd.

Звісно, є на ютубі, але я навіть омріяв на пенсії про VHS-коробку.

August 2012 Crimea Z-Games
'Dis club never saw anything like dis"

YouTube

Workout guys @ Gnezdo, dj fun2mass and D Vinokurov

Amazing workout in the center of party slam, bar Gnezdo, Kazantip, aug, 2012 during Z-Games III

Раптом в одному листуванні знайшов інтервʼю для промо івента, яке давав у 2019 році.

Декілька з того, що досі співпадає:

– Який екстремальний вибір ви робили у своєму житті?

– Колись я купив сноуборд замість гірських лиж. Вибрав спортивний снаряд, проїхатись на якому в Україні тоді могли від сили чоловік сто. Став тим, кого на схилі ненавиділи всі. Другий екстремальний вибір був моральним. Пішов з інституту, де мені не подобалося вчитися. Хоча всі сімейні рейки були спрямовані на те, щоб я став інженером.

- Чи є правила, якими ви керуєтеся, щоб зробити правильний вибір?

– Те, що називають «правилами життя» – умовності. Особистий досвід, який одні люди екстраполюють на інших. Навіть якщо поступатимете як Вінстон Черчілль, все одно їм не станете. Для мене вибір – це те, чим я виправдаю свій вчинок, сказавши: «Я не мав іншого вибору» або «Я зробив усвідомлений вибір!». Правильний він чи неправильний, вирішуєте ви самі. Іноді вчинок, який сьогодні здається неправильним, може принести щастя у майбутньому.

- Чи є у вас ритуальна музика? Те, під що найприємніше снідати, дивитися на вечірній Київ чи приймати ванну?

– Так, така музика в мене є. Мені подобається один британський проект, який «розпушує» музику 70-х та 80-х. Не треба відразу згадувати Boney M чи Софію Ротару. Він швидше спеціалізується на психоделічному диско та синтезаторних експериментах. Під цю музику я люблю вечорами пити вино з друзями вдома.
*мались на увазі Psychemagik

- Що відчуваєте, підходячи до пульта? Чи не набридло це вам, не стало рутиною?

- Хвилююся про технічні обставини. Те, що в якийсь момент ми опинимося з аудиторією на різних хвилях. Потрібно якось підтягувати їх до себе або самому підтягуватися до них. Загалом за всі мої 22 роки роботи діджеєм у мене зберігається дуже гостре відчуття цього моменту. Моменту, коли я підходжу до діджейського пульта і починаю свій діалог із людьми за допомогою музики.

- Якби була машина часу, то в який період часу вирушили б?

- У майбутнє зазирнути цікаво, але небезпечно. Тому що для нас воно, швидше за все, буде незрозумілим. Як не зрозуміла б людина з XVI століття. Тільки у фантастичному кіно майбутнє здається подорожжю в недосяжну казку, а насправді все може бути інакше. Якщо ж говорити про минуле, то мені цікаво було б побувати на хіпповських бунтах у США, подивитися на це на власні очі. Але потім обов'язково повернутися свого часу.

- Тобто стати на якийсь час таким холодним бунтарем?

- Не впевнений. Я багато читав про захоплення Хейт-Ешбері в Сан-Франциско, де 1967 року зібралося 10 тисяч хіпі, щоб відсвяткувати Літо кохання. Про перші банди «Ангелів Ада» та багато іншого. Це цікавий історичний момент, коли безліч соціальних груп під впливом різних факторів раптом зійшлися разом і вирішили, що вони творять історію.

– У чому ваша місія?

– Є певний шар, де мені добре, і туди я намагаюся залучати якнайбільше людей. Він складається не тільки з тієї музики, яку я вибираю для себе. У мене є безліч знайомих музикантів, чию музику я не слухаю, але хочу, щоб їхню музику знали. У цьому, мабуть, і полягає моя місія.

Так тепер виглядає Херсонес.
?
Античне місто, що ми відвідали з батьками, мені було 6 років.

З цього почалося моє захоплення античною культурою взагалі.
І в подорожах я мав щастя потрапити у Помпеї, спостерігати захід сонця з амфітеатру у Каші, блукати Патарою та Демре, ну і там Колізей Акрополь до купи.

Русня будує посеред археологічної спадщини амфітеатр-стадіон, та бикокошну споруду музею.

Повідомляє УП.

А я звернувся до Алекса Кривошеєва, головного в студії "Істок". Ми засіли в підвалі, Льоша вмикнув захмарного розміру консоль, дописував партії на синтах. Я відповідав за драматургійну структуру, і додав басової партії.

Сингл вийшов погано, Карл казав, що продюсер виявився шахраєм.

Тож і наш ремікс десь загубився. І що гірше, грошей на реліз альбому "Cooking Up Soul" вже не було.

Чогось пригадав це все. Наш ремікс вам на скачку чи послухати. В коментарі – відео оригіналу.

На ужгородському радіо "Єден" декілька років поспіль виходить шоу, що робить людина, чий вплив на Ужгородську музичну сцену є дуже налаштованим, витонченим та доволі помітним, були часи.
Kool Dee зараз веде не дуже музикальне життя на людях, але радіопрограмка не дасть сховати смак.

Користуватися цим контентом дуже просто
1. Підписуєтеся на інстаграм.
2. В лінк ін біо є посилання на подкасти. Вмикайте.
3. Раджу до того прохолодну пляшку вина, і позбавитися від відволікаючих факторів, наскільки це можливо в ваших умовах.

UPD Запит на українську культуру зазвичай (так, констатуємо) підвищується в халепні часи. Зараз коефіцієнт запиту найвищій.
Тож ось випуск програми з позначкою UA, як додатковий стимул.
Слухайте культурне українське, шановні.

Побачив цитату Брайана Іно про його уяву ідеального гурту – поєднання з Parliament і Kraftwerk.
«Що б я дійсно хотів зробити, якби я мав би на певний час правління світом і наказав організувати групу моєї мрії — я б створив одну групу, яка була б комбінацією, скажімо, Parliament і Kraftwerk. Зібрати їх та наказати: "Зробіть запис".
Це була б екстраординарна комбінація –  грув Parlament з цим дивним, твердим, жорстким матеріалом поверх нього».
(інтерв'ю з Гленном О`Браєном, червень 1978 року)

Цікаво, Іно фактично передбачив випадок, який стався через 5 років після.
От вже цитата Ральфа Хюттера з інтервʼю, яке ми взяли з Андрієм Тараненко для Playboy.

"Так, в 70-е наша музика потрапляла в сети Afrika Bambaataa, він ставив наші композиції, а його власний трек, Planet Rock… він вийшов в 82-м, так? Фактично, він зроблений на нашому Trans Europe Express 77-го… Ось, знадобилося цілих 5 років, щоб американці нас догнали. Все вимагає часу…"

з Ральфом інтервʼю тут

В 2000-ні під час моєї активної праці в глоссі та консьюмер медіа ми по різному висвітлювали феномен фаст-фешн.

Тобто, коли стикнулися з тим, що поруч з фулл-прайс брендами пересічний споживач обирає H&M та C&A, на той час прості за кроєм та матеріалами, але дуже доступні за ціною.

Потім сталося цікаве, по лоубаджети почали запрошувати амбітних дизайнерів до співпраці. А великі бренди почали робити речі так, щоб замість 10 років знизити час вживання пари джинсів до року-двох. Пригадую, як буквально в метро з мене полізли біллабонгі-денім і довелося замість офісу прямувати в магазин за новою парою. Левіси 501 вже не ті.

Зараз безумовно ми на повній швидкості перейшли в моду на фаст-лернінг. Інфоциганщіна, яка ніби сприймалася балаганом, бадьоро поширюються безкоштовними менторськими курсами, що закручують у вирви продажів.

Поважна людина з PhD спитала в мене півтори місяці тому, як можна навчитися швидше ніж воно бере часу. Ще та людина спитала “це де так”, і я запропонував відкрити інсту.

Док одразу отримав корисну пораду до зберігання овочів, рілс про те, як вʼязати вузли на стовбах, як знімати фото і відео на айфон що не потрібна профкамера, та на щастя, в нього нема моєї улюбленої дівчинки з гембли, яка вже лайфкоуч на пошатаних підборах

Відповідь “ніяк” може здатися скептичною, та й вона не задовольняє питання. Щоб навчитися треба вчитися, і тут дипломка в лінкеді може нічого не значити. Бо справжні знання – на виробництві, після ПТУ. То ж собі я порадив просто вимикати цей потік нісенітниці, лишаючи лише стале та бажане.

З цим насправді просто, коли є можливість знаходити книги, чи потрапляти в команду, що працює, хай і нубом, але зацікавленим.
Зараз такий час, що багато всього треба вчити, і часу на це дійсно небагато. Такий час, як завжди.
Від швидкого харчування бувають виразки, від швидкого навчання, як бачу, також.

Чотири роки тому склалася чудова подорож.

Я взяв в дилерів Mazda нову “пʼятірку”, з Машою ми завантажили туди борди, і виїхали аж в Італію. По дорозі ще й в Ужгороді пограли платівок, а потім зупинилися у друзів в Крані, Словенія.

Десь за три доби дісталися до Пассо Тоналє в Брешії, Італія.
Снігу було завались, в багажнику був склад білого вина та делікатесів з супермаркету, сири, анчоуси, парма та й таке.

Тиждень ми ганяли трасами та полями, поринаючи високогірну красу.

І от якось Маша від мого друга, що зупинялися в Словенії, отримала повідомлення. Яке починалося з прохання, щоб я сів.

Виявилося, що коли він перепарковував машину, в Крані, на автоматі поклав собі в гаманець техпаспорт. Так ми без техпаспорта і поїхали.

На той момент він, на щастя, перебував на Сицилії. В нас лишалося ще три доби в Пассо.
Тут я маю подякувати італійський пошті, яка впоралася навіть за дві доби. І десь в мене навіть є та фотка з поштовим конвертом у тремтячий руці.

Як би ми інакше повернулися додому, не знаю, бо буквально в той тиждень, коли ми виїхали назад, вже через Краків, за нами зачинялись кордони.
Почався ковід.

Відео з тих самих часів. Монтаж Ольга Булкина. Музика з платівок, італійська, чи біля того.

YouTube

Vlad Fisun | Totally Italy

Northern Italy is a traditional destination to enjoy winter sports, have fun, and taste the iconic cuisine. Due to the COVID-19 pandemic 20/21, everything has changed. With this footage composed of modern Italian music and winter landscapes we want to recall…