Будь ласка, про чистки попереджайте мене в оп.
@Gpixiee

Кому цікаво слідкувати за мною, поки я буду у ресті, можете підписатись на блог.

Коти, я вимушений піти у рест десь на тиждень, аби здати усі борги з навчання, інакше мені прийдеться потім пів літа ходити у школу. Сподіваюсь без сильних відписок.

Ви прокидаєтесь у лісі, у той час як ваш друг перелякано кудись тікає, тримаючи вас на руках, ваша реакція?

*? →→ — Ти спиш? — пошепки спитав Марк. Відповіді не було, він все ще лежав на колінах, спокійно дихаючи. Через якийсь час вони вже були на кінцевій зупинці, біля лісу. Чоловік взяв Кріса на руки і з легкістю поніс того додому, скинувши усі речі йому на живіт, аби було легше. Вийшовши з автобусу, Марк почув дивний звук. Він різко повернувся назад, потім покрутився, однак нічого не побачив. Вирішивши, що краще пришвидшитись, чоловік почав бігти, чим розбудив Кріса.
— Що сталося, чому ти біжиш, де ми? — заспаний хлопчина намагався вибратись з хватки Марка, але той тримав надто міцно, тому Кріс просто змирився і перелякано дивився у очі друга.
— Ми майже вдома, трохи залишилось.
Після слів Марка, хлопці почули гул, звучало так, ніби земля розходиться навпіл. Десь зовсім біля них почало труситись дерево, після чого на їх очах зникло у чорному тунелі, гучно впавши. З діри почулось слово "Допоможіть", однак зараз Марку було не до цього, цього ціллю було врятувати себе і Кріса від незрозумілої чортівні, яка продовжувала всмоктувати речі навколо. Вона ніби залякувала, без слів кажучи, що на них теж чекає темний тунель, невідома порожнеча. Наступна діра з'явилась перед хлопцями, з неї показалась величезна котяча лапа, яка почала падати на них, однак Марк вчасно ухильнувся, врятувавши обох.
— Я бачу світло у теплиці, ще трохи і будемо вдома, давай, ти зможеш, — підбадьорював його Кріс, від страху дуже сильно стиснувши тіло чоловіка.
На щастя, фізична підготовка у Марка хороша, але не тільки вона, а й адреналін у крові допомагали бігти настільки швидко, наскільки можливо.
— Кріс, де ключі? — задихаючись питав чоловік.
— В мене на шиї.
— Готуйся, будеш відчиняти.
Обидва опинилися перед знайомими дверима, які через кілька поворотів з скрипом відчинилися. Марк з Крісом на руках тяжко впав на підлогу, намагаючись стабілізувати своє дихання.
— Кріс, нам потрібно поговорити.*

#Greenhouse

☆ #Soobin ☆
→ #TxT ←