Не хочете думати на буттям

Тоді така інфа

Вчора мені запропонували розігріти Тимошенка у Франику

Я запитався за гонорар

Сказали - «скоріш за все що ні , але треба спитати» слова організатора

Я відмовився

Бо то є хамство знаючи, що він там заробить…

Або я чогось в житті не розумію

Легеньке звернення до молодих коміків ( кинь )

Цінуйте себе і не ведіться на імʼя чи то Тимошенко вас кличе чи Даг Стенхоуп не дай Бог

Хіба би ви друзями були, і чисто з поваги це робите

Дискутувати я єбав з кимось на цю тему

П.С. Ну якщо Даг покликав би, то звісно безкоштовно.
Ви шо гоните))) виступити на ламаному

а ну кажіт чи смішно аби я знав чи далі розганяти
Ви перші хто його почуєте, і перші хто будете казати

"А МИ ЦЕ ВЖЕ ЧУЛИ" коли ще десь почуєте

Вчора на вокзалі у Львові виходжу з кафе повз пройшло 15 тцк

Я перестав заїкатись

Ще дивне явище помітив, що до хелловіна ще 3 тижні, а люди вже почали в масках ходити
Вони ще до людей підходять, і питаються
Документи або смерть
Тут цукерками не відкупишся
Добре, що я був в костюмі квадробера, тай до мене ніхто не підходив
Долбайобів їм не треба

АЛЕ НАПИШІТ В КОМЕНТАРЯХ ШОСЬ....

Була така хуйня, що я на шоу БАТЛИ несвідомо сказав короткий жарт Мартинюка
Ну як короткий…
Короткий для Славіка, а для мене то ціле речення

Потім шукав мирний план як йому пояснити….😄

Вперше я матюкнувся на тата, коли мені було 24 роки.
Я назвав його ДОЛБАЙОБОМ за його вчинок.

Мої батьки розлучилися, коли мені було 14 чи 15 років.

Я дуже добре пам'ятаю цей день. Мене розбудила мама, сказала, що в школу можеш не йти, дала мені 50 грн і відправила в комп'ютерний клуб.

50 грн — це 6 годин комп'ютерних ігор, чіпси, кола і проїзд додому.

Моїй радості не було меж, коли я почув від жінки, яка рвала зошити над головою, заставляла вчити вірші, які не треба, та читати по 100 слів на день, ходити на всі додаткові уроки, і спати з книжкою під подушкою:

"Андрій, сьогодні ти в школу не йдеш, а йдеш у комп'ютерний зал."

В той день вона була найкраща мама.

Але я ще не знав, що це пастка.

Після 6 годин супер кайфового проведення часу я спішив додому, бо пішов дощ.

Пробігаючи наш двір, в якому стояла татова машина-бус, я почув його голос:

"Андрій, Андрій... заходь в машину."

Я без задньої думки заліз в машину. Ми сидимо з татом мовчки
Потім він каже:

"Зараз ще мама прийде."

І тут відкриваються двері. Заходить мама з мискою пельменів і каже мені:

"Оооо сонечко, ти вже прийшов, ось я тобі пельмені приготувала, ти певно голодний."

А я пельмені на той час дуже любив. Я був готовий на все заради тіста з м'ясом.

Я дуже лакомо їх поїв і запитав, чому ми в машині. Ми кудись їдемо?

Тато сказав, що вони з мамою вирішили розійтись і хотіли дізнатись, з ким я б хотів жити.

Я на секунду завмер, потім доїв декілька пельменів. Мама мене взяла за руку і каже:

"Може добавки?"

Ну і я сказав татові:

"Я б хотів жити з мамою."

Тато дуже засмутився, але в його очах була ухмилка.

Мама побігла за добавкою пельменів.

Ми з татом залишились удвох в машині, і він мені каже:

"Я тобі замовив новий комп'ютер, плазму і крісло. Також у тебе буде окрема кімната."

Ну і коли прийшла мама, я сказав, що буду з татом.

Насправді я жив і з мамою, і з татом (періодично) і дуже рано з'їхав з хати.

В 24 роки, коли помер мій батько, через 6 місяців після смерті до бабусі (мами тата) прийшли кредитори, які виставили єбейший рахунок з боргами по татові.

Коли я дізнався, через що ця заборгованість, я в голос сказав:

"Ну ти і долбайоб."

По факту, комп'ютер, телевізор і крісло я сам собі купив

Це перший і останній раз коли я на нього матюкнувся, бо решту в житті він робив піздато

Зараз мене це дуже веселить

А зараз реально прошу всіх включитись, і написати в коментарях в яке місто ще поїхати

Подякував

Колись з Грюнідком ми організували дитячий табір для дорослих.

Переважно це була аудиторія Грюндіка: езотерики, хіпі, йоги та ті, хто шукав дзен.

Вони багато практикували й говорили про духовне.

В повітрі панувала атмосфера абсолютного просвітлення.

Я на все це дивився збоку, попиваючи місцеве пиво у великих дозах.

Багато хто дивився на мене з осудом, але я відповідав:

"Я тут для того, щоб ви навчилися не судити ближнього".

Насправді моя мета була приготування їжі в цьому таборі, бо я дуже люблю це діло.

Грюндік повів людей у ліс, де вони пізнавали природу.

Казали, що обіймали дерева, збирали ягоди і гриби.

Назбирали грибів на вечерю для банушу.

Знаючи, що Грюндік трохи розбирається в грибах, я не перевіряв їх.

Взяв, помив, попросив нарізати, посмажив і почав пробувати.

Гриби віддавали гіркотою — значить, серед них був отруйний гриб.

Було прийнято вольове рішення викинути гриби, але натовп був проти.

Один хлопець запропонував прочитати мантру, щоб вивести злу енергію з грибів.

Я йому відповів:

"Ця енергія вийде через твою сраку за 2 години в повному обсязі, без всяких мантр. Природу не обдуриш".

Натовп стояв на своєму.

Я запропонував їм шукати мантру для заживлення ануса, бо справжнє просвітлення може прийти несподівано і з іншого боку.

У відповідь я почув від однієї дівчини:

"Ну і бичара".

Через дві години у мене почалися конвульсії, дуже сильна печія, і я блював аж за край.

Дехто проявив співчуття до мого стану і запропонував допомогу.

Інші подивилися на мене, і хтось з натовпу сказав:

"Та це від його алкашки".

висновок для себе зробив в той вечір, що один з найгірших архетипів людини — це упереджений псевдодуховний долбайоб

Не пиючи такі історії не такі вже і веселі

Хто знає за скільки часу алкоголь виходить з крові ?

Ви б бачили як вони зраділи, коли я замовив собі пиво

Радості не було меж

Ніхто крім вас не знає, що воно безалкогольне ?

• румунського свята

В тому, що тут не треба бути коміком, і жартувати

Тут всі жартують якісніше ніж 80% коміків в Україні