Про скло, бо колись я до нього дійду не тільки в теорії; і все, що зараз роблю до цього веде, хоч і не напряму.

Існує три всесвіти: гутне скло, розплавлене у формі скло і тонке скло з яким працюють безпосередньо вогнем (хімічний посуд, бонги, дякі келихи).
Вироби з гутного скла люблю дуже, його якості ніяк інакше не відтворити, це надважка праця і майстерність. Щоб стати майстром гутного скла, вчитися треба дуже довго і ретельно, також це поволі вбиває зір, спину і легені. Хороші новини: якщо ви розбираєтесь що можливо зробити, то в майстерні за вашим ескізом або формою можуть виготовити виріб. Це доволі розповсюджена практика.
За ким слідкую:
Jeremy Maxwell Wintrebert
Tanja Pak
Masaki Kusadax 💔
Robert Comploj
Є й інші, можливо згодом зроблю добірку з коментарями.

Про роботу з вогнем поки не писатиму, бо мало знаю і мало цікавлюся. Зі сторони неону(трубок) і світла, можливо, підберуся колись. Але слідкую за Johen Holz — він скоріше за все комбінує видуте(гутне) і газовий пальник.

А от плавлене скло, що випікається в таких самих пічках як і кераміка — це моя мета. Для цього потрібно навчитися робити форми, розуміти як поводиться матеріал, мати доступ до достатньо потужних пічок і, власне, до матеріалу. Можна замовляти скло певної марки, але деякі види промислового скла теж підходять для деяких робіт. Reduce, reuse, recylce так би мовити. Дивно, але тут у мене поки що немає добірки майстрів, просто подобаються деякі роботи. Але маю чітке уявлення, які роботи спробую втілити я коли до цього дійде.
Є чудовий Richard Whiteley з Австралії, і є відео яке я дуже люблю: це демонстрація з гутним склом, експеримент для нього. Найулюбленіший мій момент, коли він пояснює ключову відмінність в процесах і підході до скла. Його роботи пічуться і вистигають тижнями, місяцями. Потім ще обробка поверхні. Гутне скло — це хвилини, максимум кілька годин дуже швидкої, інтенсивної роботи. Потім кілька годин в пічі для вистигання — і все. Якщо будете дивитись — не пропустіть момент про лінзу для телескопа (отут).

Дихання, ритм і спокій так само важливі для роботи з гончарним колом, як для плавання. Нервую, злюсь — нічого не виходить ні в басейні ні в майстерні; сам процес допомагає заспокоїтися.
За останню сесію підготувала до кінцевого випікання першу роботу, і почала нову.
По ній от поки видно, що спочатку було нервово. Але слухаю Ріка Рубіна (де ти був все моє життя?) і бачу цікаве в неідеальності. І також бачу, що як мені часто зле, сумно, хижо, то і роботи будуть такі. Ну то і добре, хай будуть.

—

Breathing, rhythm and calmness are as important for working with a potter's wheel as they are for swimming. I get nervous, angry—nothing works out either in the pool or in the studio; the process itself helps to calm down though.
During the last session, I prepared the first piece for the final firing and started a new one.
It's quite obvious when you look at it, and see the disbalance, that I was nervous at first.
But then I listen to Rick Rubin (where have you been all my life?), I see the beauty of imperfection. And I also see that as I often feel angry, sad, unsettled, my works will also be like that. But so be it.

Я мріяла працювати зі склом більше декади, і поволі починаю це робити: з кераміки, глазурування, створення форм.
До безпосередньої роботи зі склом як матеріалом як до неба рачки, але якщо не почати зараз, то це не станеться ніколи, n’est-ce pas?

Тож я вирішила піти шляхом доволі класичним. Знайшла португальського скульптора, готового вчити мене тоді, коли я можу вчитися, бо здебільшого я працюю. Із ним ми плануємо поступово від керамічних глечиків дійти до складних молдів для скла і десь знайти достатньо потужну пічку.

В його майстерні пічки старі і втомлені як він сам, але ще щось можуть (цитата). Йому 70, виглядає на 54, спілкуємося англо-португальською, в майстерні я дитина: всі студенти приблизно віку майстра. Звати його Жоао, інакше бути не могло.

Перед вами початок першого глечика, востаннє працювала з гончарним колом років 10 тому, але руки памʼятають.

——

I've been dreaming of working with glass for over a decade, and I'm slowly starting to do so: with ceramics, glazing, and creating molds.
It's a long way from working directly with glass as a material, but if it doesn't happen now, it will never happen, n'est pas?

So I decided to take a rather classical route. I found a Portuguese sculptor who is ready to teach me when I can learn, because I work most of the time. With him, we plan to gradually move from ceramic jugs to intricate glass molds and find a sufficiently powerful kiln somewhere.

The kilns in his workshop are old and tired like him, but they can still do something (quote). He is 70, looks 54, we speak English-Portuguese, I am a child in the workshop: all his students are about the same age as the master. His name is João, it couldn't be otherwise.

You are looking at the beginning of the first jug, the last time I worked with a potter's wheel was 10 years ago, but hands do remember.

Це не просто проект моїх друзів, це крутий проект, який має жити і квітнути (чи нести яйця, якщо ми тут про метафори).