Заходимо, дивимося, коментуємо, поширюємо. Алгоритми ютубу не дуже лояльно до нас ставляться після тримісячної перерви.

#історія 

"Розхристані роздуми" на 1000-й день "повномасштабної війни", котра почалась ще у далекому 2014 р.

Князівські міжусобиці були характерною рисою існування Русі від смерті Ярослава Мудрого і до Володимира Мономаха; вони продовжились після смерті його сина Мстислава у 1132 р. Піком цього періоду став 1169. — коли Андрій Боголюбський спалив Київ.
Роману Мстиславовичу та Данилу Романовичу треба було пролити ріки крові мадяр, поляків, власних бояр для того, аби опанувати власну державу. Лише монгольський паровий каток зупинив цю постійну гризню. 

Кримськотатарський фактор був ключовим у нашій історії приблизно від 1482 р. (Менґлі Герай спалив Київ) і до 1774 р. (Укладення Кючук-Кайнарджійський мирного договору та становлення Криму "незалежним"). У проміжку між цими датами, вони здійснювали щорічні походи на наші терени за ясиром. У протидії цим походам формувалась нова суспільна верства — козацтво.

Московити ж нас ніколи і не покидали. 1514 р. — Орша, 1618 р. — Москва (ми здійснили невеликий та вдалий контрнаступ), 1659 р.— Конотоп. Далі Дорошенко звільнює Лівобережжя та вбиває Брюховецького.Потім Пилип Орлик і татари майже звільняють Правий берег та Слобожанщину (ці татарські нехристи його зрадили). А далі....

Далі рабство на 300 років до 1917 р.

І знову, гайдамаки Петлюри та усуси Коновальця стріляють ванюшок у Києві. Борці Холодного Яру ріжуть білих, червоних та інших московитів. "Тютюнник піднімається як сокіл", але зрештою йому не пощастило.

Ну а далі рабство на 70 років, котре намагались перервати бульбівці, мельниківці, бандерівці, бійці УВВ та ссмани Галичини. 

Ну а далі 20 з копійками років "миру" та початка АТО/ООС. Опісля, 24 лютого 2022 р. та повномасштабка.

І до чого тут всі ці думки?

Пернаментна війна тривала на наших теренах від XI ст. Періоди війни замінялись рабством. Після рабства тодішній нарід дивом Господнім оживав, та починав війну (інколи з ворогами, інколи між собою). 

Війна тут триває (з невеликими перервами) вже близько 1000 років. І якщо так було тоді, то наступні 1000 років буде так само

P.S.

Не буде московитів — з'явиться хтось інший

Там хуйло наче грозився, що вдарить по НАТО, якщо Україна обстрілюватиме територію москалів балістичними ракетами. Що ж - чекаємо.

Вітаємо зі святом всіх, хто проливає кров за те аби Український Прапор майорів.

#історія

Проблема українців та європейців полягає у тому, що ми перебуваємо у полоні власних хибних ілюзій щодо мешканців боліт. Здавалось би: вони білі, у 90-х вони хотіли демократії, фанатіли від чипсів та Кока-Коли. Мовляв, ми їх можемо зрозуміти адже у них те саме в голові, що і у нас.

Як бачимо, ми глибоко помиляємось

Відмінності між нами та ними почали проявлятись з того часу, коли Андрєй Багалабскій вперше розорив та спалив Київ. Пізніше,оу часи Золотої Орди московити виявились останніми татарськими підстилками. Батько Алєксандра Нєвскава Ярослав Всєволодич найпершим на теренах Русі визнав залежність від Орди. За це він отримав ханський ярлик на Велике князівство Литовське.

Через це, московити потрапили у рабство, котре в'їлось у їхню кров (князь їздив у Сарай — хан поводився з ним як з рабом — князь повертався додому та поводився зі своїми боярами як з рабами — бояри поширювали рабство на власних холопів). Пізніше, московський князь Іван Калита придушив антиординське повстання жителів Твері та почав збирати данину для ординців (частину данини він крав, саме так розпочався розквіт Москви).

Саме так московити міцно вкорінились в азійську систему світобачення та ставлення до власного населення, як до ресурсу котрим можна розпоряджатись як заманеться. Через це у рядових ванюшок сталась профдеформація свідомості, в наслідок котрої вони полюбили сильну руку — і не важливо, що ця рука паралельно їх душить.

Їхні найвеличніші деспоти (Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ, Сталін) відрізнялись від азійський/африканських султанів лише тим, що їм було ближче до Європи та її технологій; вони вдало надягали на себе європейські перуки коли це було потрібно. Пізніше більшовики змогли трансформувати модне європейсьу ідею соціал-демократії під власні криваво-азійські імперські апетити.

Паралельно, вони створювали та культивували міф про власну таємничість та морокливість. Мовляв, вони останній бастіон чогось там традиційного. Мовляв, велика російська література та російська душа досі протистоять прогнилому західному імперіалізму. Толтой та Достоєвський оспівували малєнькава чєлавіка. Від цього у західних обивателів зносило голову. Вони вважали московитів своїми людьми...

А московитам це було і потрібним. Вони мімікрували для того, щоб розпоширите те, що було у них в крові — власне рабство. У московита є лише один стан щастя — коли він стоїть на вежі концентраційного табору з кулеметом. У московита стаються оргазми тоді, коли він вбиває дітей своїх сусідів (це вони успадкували ще від часів татарського рабства). Московит любить гвалтувати та калічити — саме таким чином він здатний звільнитись від тої травми раба, котра була нанесена ще кілька століть тому.

Вони хочуть вбити своїх сусудів. Для цього вони використовують інших сусідів. І так крок за кроком поки вони не знищать тв сплюндрують все живе.

Вони у своїй ненависті готові використовувати проти Заходу негрів, азіатів тільки для того, аби потім самим нищити цю кольорову публіку. Вони активно співпрацюють з глобальним півднем тільки для того, аби викачувати їхні ресурси. Це та тактика, котрою вони підкорили народи Сибіру, тюрків, козаків та поляків. Вони ще ті інтернаціоналісти...

Тому, слід знімати "рожеві окуляри". Ми ніколи не зрозуміємо, що коїться у московитській голові – ми надто європейські та гуманні для цього. Московити кривавіші за нацистів. Вони більші варвари ніж Аттіла та його орда. Це ракова пухлина, котра опинилась на теренах Європи для того, аби постійно пробувати її знищити. Достоєвський такий самий як Путін. Рядовий ванюшка гірший за них обох.

Це просто дикі азіати...

Мічений, якого дідька?

У новому відео збираємо на портативний РЕБ для підрозділу ССО UA_REG. Хлопці працюють, зокрема, на Курщині.
Замість банки - конверт: https://www.privat24.ua/send/c83r3 5168752100592487

Ютуб банить відео та інший контент підрозділу UA_REG за надмірну гуманність, тому з їхгьою творчістю можна ознайомитися в телеграмі: https://t.me/ua_regteam​

Сьогодні о 19.00 на ютубі вийде відео про FN SCAR-L

Хто ще не підписаний на Чупіка - бігом підписуйтеся. Майстер окопного пера, автор "Дегродезії" та піхотний командир. Ексклюзив прямо з степів Донбасу.

Місто в очікуванні

#Чупік

Фронтові міста - це міста-примари. Вони наче й є. Але не виконують свою основну функцію. В них не живуть люди. Люди тут є, але вони не живуть, а - виживають. Ці міста дивляться на перебігаючих хлопаків і дівчат вибитими ставнями, дзюрами в стінах. Час від часу видихаючи пилюку, коли по ним, або поруч щось прилетить. Легенько пчихають від влучання в стіни куль. І виригують цілі хмари білого пилу від сильного вибуху. Інколи вони пашать чорним димом, якщо є ще чому всередині горіти. В цих містах згасає життя. Те що всі конституції світу визначають найвищою цінністю, тут - не варте й ломаної копійки. Кожне життя, щоправда, коштує тут чогось. Ці самі хлопаки й дівчата витрачають набої, дрони, снаряди, міни. Кожне забране чи скалічене життя має чіткий прайс в графі “виплати” фінслужби бригад.

Прифронтові ж міста живуть інакше. У них життя пашить. Купа люду, кафе, воєнторги, більше воєнторгів. Єбучі СТО, які гребуть більше грошей за свої послуги ніж офіційний дилер БМВ.
В парках гуляють люди. Дівчата бігають в спідницях і джинсах, а поважні, і не дуже, хлопаки сидять на лавочках і цмулять пиво у вечірній час. Але це життя в очікуванні. Час в борг, якщо можна так сказати.
В прифронтових містах часто виникають нові бізнеси. Був пустий магазин - а тепер тут Дніпро М продає перфоратори, але зазвичай це новий воєнторг. В якомусь закутку раптово поселився напис “обналічка”, певно тут можна буде поміняти російські рублі. Якщо якась група росіян таки наблизиться до наших позицій і знову принесе жмені готівки. Але поки в них це не вдається. І хай так краще й буде.

Але інколи прифронтове місто-в-очікуванні підіймає край свого одіяла і нагадує що під ним є лише скелет міста-примари. Жвава вулиця одразу порожніє - лише поруч уєбе якась балістика чи каб. Здоровенний супермаркет, ринок, або закуток ларьків може моментально спорожніти. Або й зникнути в полум’ї чорного диму.
І деякий час в цьому місці не буде життя. Перехожі будуть уникати цього місця. Але з часом розходяться, звикнуть до нового ландшафту. І вулиця знову буде сповнена життям. Всі будуть ходити навколо руїни, а біля неї знову відкриється ларьок.

Хіба знищать місце заради якого всі тут збиралися. Тоді у місті-в-очікуванні з’явиться перманентне нагадування про те, що знаходиться під ковдрою життя.
………..
Кілька днів тому я зайшов в свій улюблений Воєнторг Адекватних Цін. Продавчиня завжди мене впізнавала і питала як справи, я завжди питав як справи в неї, інколи перекидувались жменьою слів. Я купив шеврон на подарунок комусь і пішов. А тепер я не знаю чи зможу я колись ще раз запитати в неї “як справи” і почути “нормально, головне щоб у вас все було добре”. Тому що там тепер відсутній клаптик одіяла під назвою життя. Адже Нова Пошта і Екомаркет зникли в чорному димі від прильоту ракети.