«чим більше квіти не в'януть, тим більше кохання»
тому я кожен раз дарувала тобі квіти, які робила сама. бо точно могла розраховувати на них, що не зав'януть. однак кохання твоє зав'яло швидше до мене, ніж мої квіти, які можуть стояти століття.. ᥫ᭡.

*розмальовуючи складну картину по номерах, багато часу вкладати в цей процес, а потім набридає, ти залишаєш цю картину на місяць, потім знову взявшись на десять хвилин, знову залишаєш. і ось, через рік ти її нарешті закінчив, цю картину, але вже який сенс, ти рік її розмальовував, втратив і терпіння і бажання, однак завершив малювати. але розумієш, що дивишся на це, а насолоди й гордості це ніякої не викликає. потім ця картина лежить в якійсь коморі з тонною пилюки.
а розмальовуючи більш рівномірну картину, ти розумієш, що закінчив її якісно і набагато швидше, ти задоволений результатом, оскільки не брав з себе останні сили на це. тепер ти більше дивишся на неї, насолоджуєшся і ставиш в кімнату, в якій ця картина радує око. 
складне потребує терпіння та сил, але більшість людей не звикли докладати зусиль, тому більш рівномірне залишається фаворитом.

о так, людина. ᥫ᭡.*

*білий лист або життя з білого листа.

що саме гірше? найгірше малювати на чернетках, не в змозі перенести це на білий лист. чернетки це як маленькі відірвані шматочки від будь-кого листа. завжди виходить, коли хочеш з чернетки перенести малюнок, не виходить ідеально як в перші рази. тоді який сенс білого листа, який все одно залишається білим? а ті шматочки паперу губляться крізь інших вже чужих чернеток. ᥫ᭡.*