Святий Стефан не є мучеником тому, що його мучили, а тому, що він свідчив любов Бога в світі і Його присутність серед нас задля нашого спасіння.

У святкуванні Різдва Христового церква звертається до вірних із трьома основними посланнями. Передусім через молитву вона наголошує, що це народження унікальне - народжується не просто гарна дитинка, але всемогутній, всезнаючий, вселюблячий Бог, який сотворив цей світ і провадить ним. Відтак людина, приймаючи Різдво Христа, покликана позбавитись від 'безсловесся' - навчитись свідчити Божу любов, стати богословом. Вкінці, Різдво - це зцілення ворожнечі, спричиненої людським гріхопадінням, Бог приходить у світ для того, щоб знову ввести нас у рай, у благодать богоспілкування.

Приготування страв на Святвечір і прибирання хати часто є основними приготуваннями до Різдва Христового. 
Все ж варто пам'ятати і про ситість та чистоту душі. Саме тому день перед Різдвом є днем тиші і посту. Ніч, в яку народився Господь - тиха, як Світло тихе святої слави Отця небесного. 
Готуймо себе до приходу Христа молитовними роздумами над цим величним таїнством. 

Передсвяття Різдва полягає в освіті. Заглибмося у тексти Святого Письма, у пізнання традиції, щоб в Новонародженому дитяткові пізнати Христа; усвідомити, що звершується таїнство. Маємо готуватися не лише подарунками фізичними, а ділами милосердя, нашим життям, відношенням до Бога. Церква закликає нас звертати увагу на природні явища: на небо, землю, на зорю – все те, що нас оточує – для того, щоб пізнати Христа. Бо Він приходить у цей світ, щоб розкрити нам таїнство Божого сотворіння, Божого приходу і Божої любові до нас. Хай тексти і молитви, які будемо молитися впродовж цього тижня, допоможуть нам принести Господеві ті дарунки, які будуть Йому благоугодні.

У день пам'яті святого Ігнатія Антіохійського слід згадати не лише його епістолярну діяльність, яка була і залишається щедрим благословенням для християнського богослов'я, а й текст Літургії, який приписують його перу. Окрім сирійських церков, які вживали цю Літургію, правдоподібно у 13 столітті її також було перекладено вірменською мовою. Це дуже гарний приклад обміну літургійними традиціями церков давньої антіохійської традиції, до яких, до речі, належать і візантійські церкви.

У другий день передсвяття Різдва згадаймо у своїх молитвах до Господа про сенс Його приходу до нас і про наслідки цієї події для нас тоді, коли Він прийде остаточно судити живих і мертвих і відбере до Свого Царства тих, які дієво прагнули увійти в нього.

Країна-терорист має бути знищена!
Українці мають розвинути в собі природну огиду до всього московського - до їх мови, 'церкви', 'культури', матюків, фільмів, музики, балету, спорту, до всього, що найменшим способом нагадує країну вбивць, гвалтівників, катів українського народу.
Господь хай буде їм суддею!
Господи, не зволікай!

Не забуваймо, що ранок в нас починається не з кави, а з молитви за перемогу наших воїнів.

Такі круті свідчення віри слід залишати для майбутніх поколінь.

6 грудня – одне з найулюбленіших свят усіх дітей та дорослих – святого Миколая Чудотворця.

«Святий Миколай був єпископом, який відстоював проповідування віри і правдивого Євангеліє. Він був промотором справедливості – заступався за скривджених, знедолених, відстоював тих, чиї права були порушені. Тож, молімося до святого Миколая, щоб за його посередництвом у світі панували справедливість та мир, щоб Слово Боже утверджувалося і любов Господня проповідувалася», – о. Василь Рудейко, доктор богослов’я, доцент кафедри літургійних наук Філософсько-богословського факультету УКУ.