Мій друг і побратим Патрік організував збір на честь моїх іменин.

Кілька днів тому я святкував свій день народження, і єдине, про що попросив спільноту – підтримати моє бажання придбати декілька “Мавіків” третьої серії для нашого підрозділу.

Вчора Артем запустив чудову ініціативу: за донат можна отримати ігрову футболку іспанської “Барселони”.

Тож запрошую усіх, а особливо шанувальників футболу, приєднатися та зробити важливу справу: збільшити наш мавікопарк (або коптеропарк), додавши ще більше “очей” в небо для виявлення та знищення окупантів.

Кожен дрон для нас купують волонтери та небайдужі люди. Збори закриваються повільно, а на гарячих напрямках ми втрачаємо коптери на раз-два. Але про що тут говорити, коли на кону життя українського піхотинця (а також бажання відправити на той світ довбойоба з того боку)?

Хто має можливість зробити репост, закинути 29 гривень або просто поставити вогник чи сердечко – долучайтеся та підтримайте!

🌆Посилання на пост в інстаграм:
https://www.instagram.com/p/DCHP3MGokeY/?igsh=bG93OTF2Nmo1Mnpi

Саме сьогодні, 14 жовтня, хочу згадати славетні, авантюрні та романтичні часи. Це був день, до якого організація готувалася заздалегідь, бо пройтися маршем центром міста було для нас надзвичайно важливо як з точки зору шанування традицій та свят, так і з точки зору пропаганди націоналістичного руху в Харкові.

«Всі, хто на фронті, тягнуть лямку, а хто в місті — той йде на марш», — казав Жора напередодні святкувань.

Містом проходили колони з чорними прапорами, а ось на фронті цей день для підрозділу був приводом привітати тих, хто «за паребріком». День незалежності, День українського добровольця, День захисника України та Новий рік — це ті дні, коли Жора дозволяв навалити по сєпарах.

На фронті не менш детально готувалися до святкувань: збирали б/к (випрошували або вимінювали у хлопців зі Збройних сил), підлаштовували позиції і загалом планували, хто, звідки і з чого буде «навалювати»…

Авантюра змінилася рутиною, романтика — горем. Багато хто від нас вже пішов, але ми й далі продовжуємо захищати нашу країну!

З Днем захисника України!

Перші місяці повномасштабної війни для кожного військового запам’яталися регулярними хаотичними артилерійськими та мінометними обстрілами. Повний «безліміт» зі сторони ворога перетворював ландшафт позицій та околиць на «швейцарський сир».

Маючи величезний «спадок» від радянського союзу та добре налагоджений ВПК, Росія може й надалі продовжувати вести загарбницьку війну і геноцид українського народу.

Україна ж поступово замінює радянські види озброєння на західні. Однак певна (чи обмежена) кількість боєприпасів призвела до їх дефіциту, що, у свою чергу, поставило солдата в ситуацію, коли він має зважувати всі «за» і «піздюля» перед пострілом, хоча питання утилізації окупантів, як завжди, актуальне.

Дефіцит – економія.
На одного підора вже не раціонально використовувати міни чи артилерійські снаряди; потрібна «жирніша» ціль. Саме ці проблеми (і ціна) призвели до активного використання FPV-дронів на фронті.

І якщо ми самі наразі не можемо забезпечити себе артилерійськими боєприпасами, то сподіваюся, з новим візитом президента нас забезпечать настільки, що навіть добровольці зможуть робити постріл з «трьох топорів».

Пʼять років тому.
… Виходжу з труби, у прямому значенні, бо жили в водопропускній трубі під трасою Дніпро-Донецьк.
Погода повністю відповідає реаліям Донбасу й війни. Під ногами багнюка така, що місцями можна влипнути та залишити в гразюці берці. З неба наче накрапує, хоча більше здається, що повітря пропитане вологою. Десь, місцями, ще залишилось нагадування, що скоро новий рік, у вигляді маленьких білих горбочків на рясній пожовклій траві.

Бусом, джипом, а тим паче цивільною машиною не проїдеш, бо дорога, якою підвозили Б/К та провізію перетворилась на болото, де проглядалась колія від колес камазу та техніки.
Стою на імпровізованому ґанку й чекаю, бо завчасно попередили, що зараз приїдуть волонтери. Вийшов не сам, а з постійними супутниками піхотинця - голодом та бажанням спати. Трохи зимно, –«чого я вийшов лише в термобілизні й не одягнув поверх штани?, – думав я, гріючи руки та перевалюючись з ноги на ногу.
Чую шум десь за обрієм. Згодом до нас, через кучугури, по грязюці, виїжджає бардак (БРДМ), й наче трохи дріфтуючи, спускається до лікуючої десятки хлопців у пікселі.
Тоді я ще не знав, що таке волонтер і з чим їх «їдять», перепрошую, правильніше буде сказати – що таке волонтер, і що ти будеш їсти, бо мій топ волонтерки стартує саме з смачної, домашньої їжі, трепетно та дбайливо приготованої.
Відчиняються двері бардаку і звідти, наче з лімузину на червону доріжку, а в нашу випадку на багнюку, виходять двоє.
Я трохи не розуміючи, що за прикол вдягати яскраво-червону кофтину підходжу трохи ближче і бачу, що до нас завітали дід мороз та снігурка, посміхаюсь.
Далі знайомство, подарунки у великих мішках різного кольору, а не як завжди – в будівельних. Фірмові «обнімашки», сміх та радість. Багато спільних фото та усміхнений Балу.

Тоді, в сірий день позиційної війни, життя заграло яскравими фарбами.
Знаходячись у полі, тепла зустріч з щирими, позитивними, добрими та вмотивованими людьми, котрі діляться своєю енергією, підтримують тебе морально та матеріально, надихає на довгу боротьбу та протистояння в любий час та пору року.
Ми не самі, саме тоді я це зрозумів і плекаю до тепер.

І ще один короткий спогад.
В селі, недалеко від нуля, ми домовилися за хатку, куди можна було прийти відпочити та помитися. Тому, якщо хтось їхав до нас в гості, обовʼязково бував у цьому домі.
Одного дня на кухні троє. Я, Хабар та на той час наш волонтер Юра Шаман.
Памʼятаю Юра тоді привіз нову амуніцію і недешеву ковбасу, котру Хабар «по-сирітські» нарізав для себе. Шаман подивився тоді на це й каже: «їж, їж, бо якщо не я, то ти б таку ковбасу ніколи в житті не покуштував».

В цей день хочу зазначити те, що якби не волонтери, то ми б багато чого не побачили, не вділи та не скуштували.
Ми б відчували дефіцит у всьому: автівки, лікування, реабілітації, засоби спостереження, індивідуальний захист, маскувальні сітки, лопати та гума.
Дякуємо за те, що поруч.
Дякуємо за обійми, листи та варення!

З вашим днем!
З Днем волонтера!