"*Ця сфера натхненна легендою про короля Артура та є продовженням історії «Мисливця на драконів», її події відбуваються 100 по тому. Після того, як людський король убив останнього дракона, який гнітив ці землі, королівство поступово повернулось до стабільності й процвітання, а легенда про «злого дракона» стала лише чутками. Тоді як король довірив лицареві повернути меч королів до озера Авалону, той сумнівався в "обіцянці довготривалого миру".

Червоний лицар колись був тихим спостерігачем. Він знав, що навіть якщо гігантського дракона буде вбито, людська жадоба, заздрість і бажання слави нікуди не зникнуть. Натомість, вони продовжували існувати ,немов запал від вибухівки, і поступово проявились під час тривалого періоду миру. Нескінченне зношення з будь-чого робить щось посереднє, вбоге. Схоже, блискучі цінності й переконання героїв проявляють себе лише під час жорстоких суперечок, тож він виходить на сцену в «найбільш відповідний момент», знову запалюючи вогонь війни, щоб відтворити сцену, гідну легенд".*

*Війна століття закінчилася, і меч, що символізував війну та королівську владу, ось-ось буде повернено до озера Авалона. Сп'янілі люди на бенкеті в Авалоні піднімають келихи для тосту за мир і вічну славу.

Лицар, що тримає червоний шолом, залишається спокійним серед хвилюючого моменту. Він втомився від вбогості, яку приносить довготривалий мир — стародавні записи свідчать про незліченну кількість циклів, у якому спокою в королівстві суджено занепасти через облуди, а чесноти героїв епосу розмиває час.

Сутність зла завжди коливалася між галасом і тишею, але лише нові незгоди можуть породити велич героїв.

«Після,того,як війна століття закінчиться,Авалон і його лицарі будуть забуті. Герої минулих років не матимуть куди йти, і навіть кам’яні пам’ятники, на яких викарбувано їхні досягнення, обваляться. Лише вічне жевриво війни може ствердити наше існування та честь лицарів».

Страх роз'їв серце кожного, створіння Авалону перебувають у хаосі, схрещуючи мечі одне з одним.

Допоки з води не з'являється фея,що приносить піхви єдиній тверезій лицарці у вінку.

«Іди й переможи мечоносця з піхвами, які можуть запечатати його силу».

«Але дивлячись йому у вічі, не забувай, чому народилась справжня захисниця».*

#сфери

❴✠❵┅━╍⊶⊰Вітаємо⊱⊷╍━┅❴✠❵

Ми підготували для вас історію нового вцілілого, Річарда Стерлінґа,Лицаря, приємного перегляду!____

Сім'я Стерлінґів – аристократи, які керують великою підпільною промисловістю. Роками глава сімейства та його дружина не могли отримати дітей. Розірвавши стосунки з колишнім партнером, пані Стерлінґ несподівано народила двійню. Коли близнюкам було чотири роки, вони раптово зникли.

У відчайдушних пошуках своїх дітей батьки приклали багато зусиль щоб спокутувати провину. Старшу сестру незабаром знайшли у їхнього колишнього партнера, а молодшого брата вдалось відшукати лише через три роки. У той день, коли він повернувся, хлопчик заспівав дитячу пісеньку, яку колись співав зі старшою сестрою, коли вони прощались. Пісенька була про гру, в яку вони часто грались у дитинстві — лицар і принцеса. За пісенькою і подробицями, які хлопчик розповідав, старша сестра впізнала його.

Обидві дитини залишалися невинними та милими, але старша сестра, яка колись була нерозлучна зі своїм молодшим братом, відчула, що щось не так. Одного разу вона виявила, що цей «повернений» брат завжди бреше. Він заманив слуг на дах, а потім змусив дворецького зняти драбину; він поширював ворожнечу серед інших дітей, розпалюючи ненависть; він відкрив інформацію про бізнес їхнього батька на чорному ринку, що призвело до суперечок між батьками, які схилили матір до спроби самогубства. Лише старша сестра знала про це, але її молодший «брат» завжди казав любить її і наполягаючи, щоб вона нікому не розповідала.

«Тільки коли цей світ стане достатньо поганим, вони цінуватимуть нас як символи надії», — сказав він.

Молодший брат зі схованок спостерігав за конфліктами, спричинених його брехнею, як король, який планує війни та пересуває шахові фігури. І все ж, він часто впадав у роздуми, ніби його хвилювало якесь питання, на яке немає відповіді.

Досягнувши шлюбного віку, сестра, яка знала всі таємниці, прагнула втекти від цього таємничого «брата». Але одного сонячного дня він штовхнув її зі сходів. «Допоки ти не можеш піти, я завжди буду «Лицарем», і ти не підеш у зовнішній світ».

Тільки тоді люди побачили його злі вчинки. Колись вони думали, що він був простою дитиною, яка любила читати, лицарські п’єси, фехтування і книги про війну. Батьки нарешті побачили, що на старих сімейних фотографіях, зроблених до чотирьох років, обличчя молодшого брата було вирізане та замінене обличчям «Річарда».

Врешті-решт, коли старша сестра пішла до Червоної церкви на вінчання, Річарда закрили в ізоляторі. Після весілля старша сестра зникла, а пан та пані Стерлінґи заснули вічним сном у вежі маєтку.

Річард Стерлінґ, який успадкував усе сімейне майно, все ще чемно посміхався. Наспівуючи «Лицарську» пісеньку, він вирушив у подорож, на пошуки своєї сестри.

#історії_персонажів #лицар

Пост оновлено, додано новий лист!

—Історія 1 сфери 32 сезону—

*Чутки, що ходять вулицями та провулками, кажуть ,що ця дивовижна майстерня час від часу приймає особливі замовлення. Деякі клієнти приходять за чимось іншим, аніж вишукано виготовленим посудом, вважаючи, що майстер має більш таємничу здатність – маніпулювати невидимими та нематеріальними «прикметами», керуючи плином слів, немов він грається з розплавленим ,ще не відлитим сріблом.

«Будь ласка, завжди носіть його з собою і відкривайте в ніч повного місяця».

Як завжди, майстер відливає для клієнта металевий циліндр, загортаючи всередині дорогоцінні поради, написані на пергаменті.
Двоє гостей зі своїми турботами,два «підхожих і приємних» пророцтва...
Гордий майстер вправно перебирає нитки слів і все ніби йде за їхнім бажанням.

Звісно, звісно. Обіцяні «добрі прикмети» завжди збуваються, але як щодо «непов’язаних нещасних випадків?»
Завжди є чутки, які доповнюють історію.

Трагічна рукотворна катастрофа скінчилась, але скарби, які безслідно потекли до нього,його не задовольнили: той, хто вправно маніпулює серцями, теж прагне правди.

У той час, коли він виливає все більше брехні, щоб підживити красу й доброту, яких прагне, із закутків ,вогонь помсти починає горіти все яскравіше й яскравіше ...*

Додано нові листи до постів:

Наяди

Барвумен

Художника

Воскового митця

Додано нові листи до постів:

– Ґейші
– Координаторки
– Жриці
– Старателя
– Фотографа

—Сюжет 1 сфери 31 сезону—

*У чистій клініці під наглядом психіатрині ще один пацієнт поринає в глибокий сон.
Коли його свідомість обережно відшаровується та схоплюється, пацієнт забуває розмите обличчя господаря, разом зі страхом та болем реальності. У цьому сні він одягає м’яку і зручну нічну сорочку й потрапляє до лабіринту,сповненого ілюзій.

Істину ніколи не можна розгледіти з поверхні. Вона часто прихована глибоко в людському мозку, прихована тінями підсвідомого.

«Морфей» скинула маску психіатрині, занурюючись у себе, спостерігаючи за пацієнтами, що блукають у своїх снах, залишаючись прихованою: ті, хто втікає від спогадів і болю, схожі на зачарованих метеликів, які з головою занурюються в нектар і стають самими собі провідниками, досліджуючи людський розум.

Але лабіринт «Морфея» не ідеальний. Коли люди намагаються розбудити спляче тіло в реальності, сновидець також отримує незвичайні послання. Один такий пацієнт прокинувся від заціпеніння та намагався втекти з нескінченного лабіринту, проходячи через заплутані коридори, перш ніж, зрештою, пройти через маленьку арку зі слонової кістки.

Він прокинувся на дивані в кабінеті, вдячний, що пережите було лише жахіттям: кімната клініки була такою ж чистою та охайною, як і тоді, коли він прийшов, а з грамофона грала заспокійлива та знайома музика. «Реальність» заспокоїла його нерви.

Але коли він відчинив двері кімнати кольору слонової кістки й розвернувся, щоб піти, то помітив дещо, що означало, що сон ще не скінчився: стрілки годинника на стіні кімнати тихо цокали проти годинникової стрілки*.

#сфери