Їв сосиски і складав шкірки на книжку «Брама Європи».

Їхав у таксі з водієм-нерезидентом. Чоловік обурювався тим, як Луцьк втратив свій ядерний потенціал. Казав, що пасувало би «опше відрізати ту волинську гангрену». Я наголосив, що у Луцьку досі є значна частина українського населення. «То факт», — сказав він і відригнув всередину себе.

Олег Татаров зірвав урок біології, щоб аґітувати нас, дітей, записуватися «на козацтво». Представлявся ветераном, хоча його інвалідність мала ознаки вродженої. Мій однокласник підняв руку і запитав: «А то козацтво нам шось дасть чи ПРОСТО БУДЕМО, ЯК ВИ?»

До Лановецького осередку «Союзу українок» завітав Кріштіану Роналду з презентацією книжки «Сповідь на перевалі духу».

Тричі за вечір пан Роналду засудив сексизм у спорті і сказав, що «баби тоже можуть грати футбола». У залі посилено аплодував адмінресурс.

Був затриманий за псування фасаду балончиком. Довго вибачався перед копами за напис «Юля Тимошенко на щиті».

Зайшов у фірмовий магазин «Молокія», у них грала пісня Кузьми. Я зробив їм зауваження. «Це шо нахуй за цинізм?» — сказав я.

Снилось, що підірвав гранату на презентації книжки «Час жити і час помирати».

«Скільки одна дівчина
може зʼїсти шашлика?
Мені самому цікаво…»

Олег Лишега

Сиділи на ґанку з Тімоті Снайдером і їли печінковий торт. Дивились «Міняю жінку» на телефоні. «Романе, — раптово звернувся до мене Тімоті Снайдер, — чи Ви такво згрубша вважаєте себе другом України?» «Поза сумнівом», — відповів я.