​​рейки бігли посеред лісів аж до електричних вишок
як ти на те, щоб утекти звідси до бісової матері?
місяць схожий на величезну світлову ракету.
залишу.
місто. і гайда тікати

А потім вони старіють і старіють,
немов напризволяще покинутий від роси камінь
вичахле обличчя
і пильний погляд вітру
по дорозі він купить їй храми
по дорозі він купить їй пісню
до готелю прибували рано
до готелю прибували пізно

Автор – Віра Карпінська

​​Складати її, мов пазли,
а потім міняти фони,
вночі тихо дихати разом
й ламати всі заборони.

Заповнювати, мов розмальовку,
замальовувати її страждання,
писати її під диктовку
несказані оповідання.

На теплих дахах разом бути,
ковтати цукрову вату,
улюблений запах почути,
зайшовши до неї в кімнату.

Ліпити, мов з пластиліну,
придумані свіжі ідеї,
збирати щодня без упину
ранкові нові орхідеї.

Освідчуватись у коханні,
казати палку промову
і в тихому хвилюванні
закохуватись по-новому.

Автор – Владислав Маліцький

​​Подорожник

Стоїть при дорозі
хлопчатко в сорочці рваній:
– Я – подорожник,
прикладайте мене до рани.

Ідуть подорожні –
ніхто з них, ніхто з них не стане.
– Я – подорожник,
прикладайте мене до рани.

Враз – гальма завищали, і вовчим
оком сорочку прошито:
– Що тиняєшся, хлопче,
а. чи, може, набридло жити?

І крізь сміх, мов крізь ножі,
хлопчик блідо ворушить губами:
– Я ж… подорожник,
прикладайте мене до рани…

Автор – Іван Малкович

​​діти, любові немає, лягайте спати
як немає клейонки, а є церата
так немає пустого, бо є порожнє
і немає бездомних – є лише подорожні

спіть, бо любові немає – як трамвая на острів Сихів
як немає на Сихові психів

як у свободі волі нема свободи
як немає прогнозу погоди
(тобто, погода є, та вона мінлива)
як у дивацтві немає дива

спіть, мої діти, сестри, брати, кохані
бо немає такої любові, щоб нам із вами

любов вона ніби бог
(є чи немає)
любов це великий борг
за яким ніхто не приходить. і навіть не вимагає

немає любові, чуєш, її немає
немає як часу, який ніби є – але він минає
нема як морської пустки на березі передгір’я
як в городі - морської капусти
у моря - морської свинки
у пера із чорнилом – пір’я

як світанок не має сонця
пасажир у маршрутці – місця
так любові немає до, зате вона є опісля

спи, моє серце, спи
а любов (?) хай тобі насниться

Автор – Ольга Перехрест

Цікавий факт:

Німецький поет Гете дуже любив фіалки і вирощував їх незвичайним методом. Гуляючи містом Веймаром, автор «Фауста» сіяв насіння фіалок всюди, де було вільне місце. Завдяки захопленню літератора, населений пункт ставав гарнішим. Місцеві жителі прозвали фіалки, засіяні поетом, «квітами Гете». Флористи вирощують їх і досі, а деякі сорти квітів назвали іменами героїв видатного німця.

#цікавіфакти #вічнийпоет

​​Ти думав, що знав
риси її обличчя,
думав, що вивчив палітру
її
очей.
Але, коли Сонце сходить
в центрі її зіниці,
⠀
Ти забуваєш про звичний
порядок речей.
⠀
Ти забуваєш про зміст
і структуру речень.
Найголовніше
говориш
тільки очима.
Вміння любити,
як вміння
творити вічність,
вимірюється не голосними.
⠀
Точно не ними. ⠀
⠀
Точно не з нею станеться
дещо прикре.
Вона надсилає квіти в
пусті
квартири
Таких, як вона,
збирають
в Червоні книги.
За вміння творити світло.
⠀
Творити щиро. ⠀
⠀
Все, що було розбито,
вона плекає,
всі загублені речі
збирає в скарбниці.
⠀
Темрява нас не торкнеться,
її немає,
допоки Сонце
сходить в
центрі
її
зіниці.

Автор – Анастаsia Чередніченко

​​Моя сила – моє безсилля
Моє мовчання – міліони слів
Парадоксальне божевілля
Абсурд всіх світлих мислительських голів

Я знайду сили – у своєму безсиллі
І у мовчанні заспіваю пісні
І нехай хтось скаже: ти божевільна
А я знатиму: квіти розквітнуть після дощу навесні

Автор – Аліна Кос

Нагадування поетам – надсилайте свої вірші сюди https://goo.gl/CjbdeG , щоб потрапити на наш канал ❤️

Google Docs

Заявка на публікацію власного вірша на каналі "Вічний поет"

https://t.me/etpoet

​​Я з іншої реальності
Існую в цьому світі і помалу задихаюсь
Дивлюсь на все через призму ненависті
Сіра біомаса яка погрузла в аморальності
Це сукупність повної нездарності

21-ше століття блять
Сповнене ходячими трупами та ненавистю
Нема часу для людського і романтики
І це все заміняється але тільки не змінюється

Ми на самому дні світобудови
Виділяйтесь робіть щось драйвове
Зробіть цей занудний світ хоч трішки кольоровим

Автор – Думки Ночі

​​Коник у голубій траві

Тихо, дивно, пізня година кольору ялівця.
Світло плине, гостре, бурштинне, краєм мого лиця.
Спи, дитино, тепло, невинно, глибоко у душі.
Не казки тобі заповім я, тільки сумні вірші.

Ти, що досі віриш і просиш радості і руки,
з гірчаками в білім волоссі, з мріями навпаки,
йди в долоні, щоки солоні витри об мій живіт.
Не потоне жовтий твій коник у голубій траві.

Заховай за вухо ромашку — жінку із сірника.
Час потоне. Важко й не важко знати хто ти така.
Із очима — світлом буршинним. Поглядом за межу.
Спи, дитино. Пізня година. Я тебе бережу.

Автор – Ніка Новікова