—Суд іде,
підведіться.

вже підвели,
інакше б нас тут не було.
заєць із роздертою шиєю
полює на бідного вовка.

із вітром в кишенях.
за ним і пускають
промову про злочин.
кишені завчасно розпороті.

відріжу від торта
у вигляді серця
черговий шматочок.

чому ж дивуюсь,
коли він безслідно зникає?

— смачно?
— зносно.

підлягає зносу.
з носу тече.
алергія, не невдалий роман.
нині не дочитую жоден.
так випала карта.
черва — козир.
б'ю королевою
пікову шістку,
доки не донесла на мене.
якщо докидують,
дістаю іншу карту з колоди,
шукаю маршрути
відступів.

відсудіть
і сховайтесь в коморі,
ваша честь.
якщо від неї іще щось залишилось.

24 травня 2024

Офіційні реквізити Охматдиту для допомоги

@o_w_l_hub

Декламація на вірш Анґи Зеленої для щотижневої Добірки OWL ✨**

я в захваті і сльозах.

Рубрика #метамальвоза*!

Так вже вийшло, що я давно запланував зробити декламацію на цей вірш, але постійно відтягував..були справи...

Дотягнув я аж до дня народження авторки цього вірша — Гортензії!

Тому сам вірш і дата, спонукали мене до деякого сюжетного повороту у цій аудіокартині...)

Слухайте, коментуйте, а також не забудьте привітати авторку з днем народження, підписавшись на її канал!*
@maLvaaaaaaaaa

Мета-леві
дерева-заводи
намарили крони туману.
"Це майже фотосинтез!", — казали.
І Місто вдихало.

Запріле скло
поступально
забувало намальовану квіточку.

Муркотились автомобілі.

Уррррбанально порівнювати дороги із венами?
Де вони, утворюючи заторозгустки,
невідворотно доведуть Місто
до інфаркту?

Пошкодуйте ж його металевове серце.

Урррреалістично?
На стиках-баней-бо-тісно
сидять...
Птахи!
Голуби-та-ти-хоч-знаєш-що-вони-переносять.

Знаю. Тому підспівую:

Урррр... Урррр...

Буррррчить в животі.
Дивно, хіба не я сьогодні наїлася піску та вихлопних газів?

Улюблене частування (хоча не таке вже і часте) —
молода трава —
досі бореться за кожен квадратний малометр влади.

=========================

— Тобі потрібен інтернет?

— Іnterme-що? не чую за гурррркотом.
Терен шумів, терен із шуму, мов
хоче залити весь простір для спокою
рокоту повіддю. Розум заповнений.

— Що на тебе найшло?

— Вибач, байдикую.

=========================

Урррркоче дощ.
Звідкись береться запах землі,
на якій вже слід застиг.

Люди розкрили бутони-дашкѝ,
щоб не дати себе полити.
І мокровшпиньки
побігли
у справах.

Місто видихнуло.
Чергову хмаринку
пари.

12 грудня 2023