Повітряна тривога на фестивалі Burning Man 2024:

Біля інсталяції I’M FINE:) щоразу звучить сирена, коли тривогу оголошують в різних містах України. Проєкт вдалося реалізувати в межах співпраці Ukrainian Witness і організаторів Burning Man.

• 1360 ?☠️
• 8 танків ❌
• 14 ББМ ❌
• 42 арт.системи ❌

#Олександр_Мурашко
#квест

❗Онлайн-квест «Олександр Мурашко: життя в 7 картинах»

Олександр Мурашко – один із найулюбленіших художників наших відвідувачів та один із найвидатніших українських митців.
7 вересня запрошуємо вас відсвяткувати день народження художника, взявши участь в онлайн-квесті «Олександр Мурашко: життя в 7 картинах». Хай як це було важко, але ми відібрали 7 творів з доробку митця і за ними покажемо, яким насиченим було його творче життя.

Посилання буде доступним у суботу, 7 вересня, з 12:00 до 19:00 на сторінках музею у соцмережах та на сайті. Але це ще не все. Перші 20 учасників, які пройдуть квест без жодної помилки, отримають подарунок від музею!?

Ставте нагадування, аби перевірити свою кмітливість та відсвяткувати день народження Олександра Мурашка разом з #NAMU!?️

Чому все більше істориків та громадських діячів наголошують, що правильніше називати свято, яке уся Україна відзначає 24 серпня, Днем відновлення незалежності України?

Що означає ця зміна в термінології? І чому важливо правильно розуміти історичний контекст цього дня? Букви розібралися у цих питаннях. Деталі за посиланням.

#OnThisDay
#День_Незалежності

З Днем Незалежності України!

У цей день бажаємо нашій державі та нашим людям мирного неба та процвітання. Безмежно дякуємо захисниками і захисницям, завдяки яким Україна є і буде! ??

З нагоди свята поділимося цікавими фактами про створення національного символу – державного герба. Адже й до цієї важливої сторінки в історії українського мистецтва причетний наш музей та один його тимчасовий мешканець.

Наприкінці 1917 року Михайло Грушевський скликав знавців на обговорення вигляду державних знаків, залучив і митців-графіків – Василя Кричевського та Георгія Нарбута. Варіантів пропонувалося чимало, серед можливих давніх знаків: тризуб князя Володимира Великого, Архістратиг Михаїл з київського герба, лев з емблеми Галицько-Волинської держави, козак з мушкетом – символ Війська Запорізького, а серед загальновживаних у сучасних зразках гербів – гілка оливкового дерева як символ миролюбства й добробуту, плуг, що означав мирну працю тощо. Тож митці почали були шукати найкращого варіанту так, щоби композиція герба втілювала найглибший зміст.

Першим постав герб Василя Кричевського. Автор працював над ним у приміщенні нашого музею (тоді – Музею старожитностей і мистецтв), де Кричевському довелося тимчасово мешкати у першій половині 1918 року, оскільки його квартира й студія на вулиці Микільсько-Ботанічній згоріли від нападу більшовиків. Герб Василя Кричевського водночас лаконічний і багатозначний. У центрі овальний щит із тризубом князя Володимира, що його Кричевський удосконалив за пропорціями. Основна ідея у цьому рішенні – єдність України в давні часи і тепер; у розворотах листків – етнічне, конфесійне та побутове розмаїття українців, які все одно приєднані до одного стебла. Модерне рішення Кричевського передбачало, вочевидь, і багато інших сенсів, які можна зчитувати або відгадувати у емблемі.

Георгій Нарбут працював над своїм варіантом упродовж 1918 року і завершив його восени. За недовгий час в історії України трапилося чимало подій. Зокрема, пішла в минуле Українська Народня Республіка, яку очолював Михайло Грушевський. Натомість, від квітня 1918 постала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським, відтак демократичні цінності попередньої влади змінилися на аристократичні.

Герб Нарбута якнайкраще відповідав цій новій естетиці, що апелювала до славетних часів Гетьманщини. У центрі, на щиті – козак з рушницею, взятий з емблеми Війська запорізького. Навколо щита пишне буяння аканту – орнаментального мотиву, що був популярний в часи бароко. Тризуб угорі свідчив про правонаступництво нового державного утворення від попереднього, УНР. Окрім нової ідеї та ретельного слідування правилам геральдики, якими частково знехтував Кричевський, Нарбут велику увагу приділив саме виконанню оригінального малюнка.

На щастя, розробка Георгія Нарбута збереглася, нині це перлина колекції #NAMU. Оригіналам Василя Кричевського не пощастило, його розробки були втрачені з колекції музею за часів Другої світової війни. Обидва герби, Кричевського і Нарбута, певний час були в ужитку та відтворювалися на різних державних паперах, хоча жоден з проектів так і не був остаточно офіційно затвердженим.

?️Текст: Данило Нікітін, завідувач науково-дослідного відділу графіки NAMU.

Національним наш музей став вже за часів незалежності, у 1994 році, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції українського мистецтва.

Окрім #NAMU, спадкоємцем Музею старожитностей і мистецтв стали нинішні Національний музей історії України та Національний музей декоративного мистецтва України, з якими ми сьогодні ділимо свято✌️?️

У тексті використані фрагменти статті Тетяни Рязанової до альбому «Національний художній музей України», 2003.

Ілюстрації:

1. Микола Біляшівський. 1899. Архів NAMU.
2. Місце майбутнього музею. Друк Й. Завадського фотографії зробленої Б. Захаркевичем. Архів NAMU.
3. Запис №1 в першій інвентарній книзі музею. Архів NAMU.
4. Зала експозиції Першої всеукраїнської артистичної виставки. 1911. Архів NAMU.
5. Вадим Щербаківський, Микола Біляшівський та Порфирій Мартинович на Першій всеукраїнській артистичній виставці. 1911. Архів NAMU.
6. Частина експозиції виставки творів Тараса Шевченка. 1911. Архів NAMU.

#NAMU125!

17 серпня NAMU святкує 125 років!
Основні події до ювілею ще попереду. Сьогодні згадуємо першого директора нашого музею Миколу Біляшівського (1867–1926), який працював на цій посаді в 1902–1923 роках та його подвижницьку працю над концепцією й програмами розвитку музею.
«Музей повинен бути монументом української вікової культури, монументом монолітним, неподільним і грандіозним», – так вважав Микола Федотович й усе своє життя прагнув до цього ідеалу та ретельно працював над його втіленням.

У 1900 році, ще до призначення на посаду директора, М. Біляшівський підготував та опублікував програму Київського музею старожитностей і мистецтв. Згідно з нею, в музеї планувалися відділи антропології, археології, історії, етнографії, художній і художньо-промисловий, а також бібліотека та архів. Програма була заснована на наукових принципах й передбачала побудову експозицій за науковою системою. Концепція музею носила загальноукраїнський характер: матеріали мали висвітлювати історію і культуру України від найдавніших часів до кінця ХІХ ст. Також передбачалося ведення суворого обліку експонатів за допомогою інвентарних книг та створення друкованих каталогів відділів.
Поступово ця програма втілювалась в життя. Музей ставав значним науковим осередком, де працювали видатні вчені, де читали цікаві лекції, де відбувалися представницькі засідання та конференції. Музей мав такі відділи – художньо-промисловий, художній, археологічний, історичний, нумізматичний, етнографічний, бібліотеку з підрозділами стародруків, рукописів та автографів, а також відділ «Старий Київ» та фотографічний архів.

За часів Центральної Ради, у липні 1917-го при Генеральному секретаріаті народної освіти створили відділ охорони пам’яток старовини і музейної справи, його з часом очолила спеціальна рада, де головував М. Біляшівський. Найважливішим завданням ради була реорганізація музейної справи й створення, передусім, Національного музею України.
Накреслюючи майбутні шляхи музею, Біляшівський зазначав: «основа покладена, початок зроблено… Тепер на черзі повести діло на нових широких підставах – зробити з цього музею справжній національний музей цілої України, навіть більш – кілька національних музеїв (історичний, етнографічний, художній…)».
У межах здійснення цієї програми як першочергові визначено такі завдання:
а) переробити Статут музею, зробивши його урядовим;
б) залишити в музеї відділи культурно-історичні (археологічний з нумізматичним, історичний з відділом «Старий Київ», етнографічний та бібліотеку);
в) вибудувати для спеціального етнографічного музею окремий будинок на протилежному від музею боці Олександрівської вулиці в Царському саду і заснувати там музей під відкритим небом;
г) мистецький відділ виділити в Національну галерею, розмістивши її тимчасово в колишньому Царському палаці;
д) створити окремий мистецько-промисловий музей;
е) заснувати «Шевченківський» та «Пам’ятковий музей», щоб там були збірки, присвячені Шевченкові, та іншим видатним діячам української культури.

28 квітня 1918 року Рада Народних Міністрів затвердила статут і штат Київського художньо-промислового і наукового музею. Передбачалися його асигнування і реорганізація в Національний. Було прийняте рішення про передачу Царського палацу для потреб музею. Проте цим планам не судилось здійснитися – змінилася влада. За Скоропадського, з моменту утворення Української держави Біляшівський знову порушив клопотання про створення Національного музею України. Уряд схвально прийняв цю пропозицію, навіть асигнував музею гроші на придбання експонатів. Музей вже і в пресі, й у документах іменували як Національний, проте остаточного рішення так і не було прийнято.
Втретє Біляшівський вніс питання про створення Українського національного музею вже на розгляд Директорії. У науковому архіві музею зберігається текст проекту статуту за підписами головного управляючого справами мистецтв та національної культури Д. Дорошенка та голови відділу охорони пам’яток старовини і мистецтва М. Біляшівського. На жаль і Українська Народна Республіка не встигла з цього приводу ухвалити остаточне рішення.