Военный из полка «Азов» Александр Ищенко умер в ростовском СИЗО

Военнопленный украинец Александр Ищенко, служивший водителем в полку «Азов», умер в СИЗО в Ростове-на-Дону. Как передает корреспондент «Медиазоны», об этом сообщили во время заседания Южного окружного военного суда в Ростове-на-Дону, рассматривающего дело Ищенко и еще 23 «азовцев».

Документов, подтверждающих смерть подсудимого, СИЗО суду предоставить еще не успел.

55-летний Александр Ищенко обвинялся по двум статьям — об участии в деятельности террористичекой организации и в попытке насильственного захвата власти. В феврале 2022 года он добровольно вступил в тероборону полка «Азов» в качестве военного водителя. Весной того же года в Мариуполе он попал в российский плен, а затем стал фигурантом уголовного дела вместе с еще 23 украинцами.

Все они в разное время служили в «Азове» по контракту или были вольнонаемными служащими. Некоторые участвовали в обороне Мариуполя и «Азовстали», другие на момент российского вторжения уже оставили службу и были задержаны у себя дома. Двоих — Давида Касаткина и Дмитрия Лабинского — уже обменяли на российских военнопленных и судят заочно.

По делу проходят девять женщин, большинство из них — это поварихи, которые готовили еду для военных «Азова».

«Мемориал» признал фигурантов этого дела политзаключенными.

Фото: Александра Астахова / Медиазона

Не работает ссылка? Читайте здесь

Повернемось до подій 27.07.2022 року.

Ми знаходимось на території ВК №22 поблизу с. Оленівка, на вході в яку Розпяття із надписом "Покайтесь, ибо приблизилось Царство Небесное", вже трошки більше, ніж 2 місяці. Чули про "Показову страту" в м.Маріуполь, де мали спалити живцем всіх, проте світова спільнота не дала це зробити. Навіть клітки зробили і вони вже були встановлені. На допитах із ГРУ та ФСБ здивовані очі, як ці живі скелети могли стримувати натиск орди і крики від днр-івців, що всіх повісять та розстріляють.
Напередодні стається обмін хлопців із ампутаціями. За них всі щиро раді і зерно впевненості, що от-от всі будуть всі будуть на свободі процвітає. Шикування бараків із полоненими азовцями і всі стоять із думками: "Зараз буде обмін". Називають 200 прізвищ, всі радіють, просять щось передати рідним - записки на листах вирваних книг із номерами, кому подзвонити, кому що сказати. Я був в цьому числі людей.
Загальна команда - із речами на вихід.
Нас переводять на промзону, в якийсь барак щойно збудований, новий туалет, душова та... смітник через паркан. Проте нас це ніяк не чіпляло. На здивування принесли їжу, повний бочок, де було нормально "дельфінів" (ми так називали рибу, яку "бачили" в каші, бо зазвичай всі казали "десь поруч плавали дельфіни"). Нам привезли матраци та ковдри. "Барак ФМ" почав аналізувати та робити висновки - перед обміном хочуть відкормити, щоб замазати очі, що нас не годують.
Все, що в голову не вкладалось до цієї логіки - бліндаж із кулеметним розрахунком, що закривав повністю весь "локал". Це було дивно.
Я мав лягти спати на вході в барак, але Мінфін, Смоук та Безя із МБ 2 БОП вмовили дати їм ці місця, бо вони хочуть бути поруч. Тому я пішов на інше місце, де був сквозняк, вглиб бараку. Це мене врятувало наступної ночі.
Надія все більше і більше на обмін. Всі ходять щасливі, вже планують, що першим куплять та з'їдять в магазині. Фаворит був наполеон на банановому кремі, хінкалі, та логман, бо я багатьом друзям тоді розповідав про кримськотатарську кухню.
Лягли спати, прокинулись зранку, звичайне шикування із "пєсєнкой", доповідь чергового по бараку - все за розкладом.

28.07.2022 року Приблизний час 18:00

Приходять якісь чини, всіх шикують та до останнього рахують, заводячи до бараку. Єдина розмова - перерахували, бо то в нього був список на обмін. Повечеряли, знову ж, дали нормальну пайку на ніч.
Загальна команда - вночі ніхто не виходить на вулицю, максимум по одному в туалет, але всі просто лягли спати, бо хотіли, щоб на обміні вийти не сонними.

Частина тих, хто визволяв Маріуполь 10-ть років тому вже третій рік знаходиться в російському полоні після захисту Маріуполя в 2022-му!

Альпіністка Антоніна Самойлова присвятила рекорд захиснику Маріуполя ??
Вона стала першою українкою, яка за добу піднялася на два восьмитисячники - гори Еверест і Лхоцзе.

Своє сходження вона присвятила загиблому воїну Олександру Грянику, який все життя мріяв зійти на Еверест. Він загинув 8 травня 2022 року під час оборони Маріуполя. Альпіністка підняла його фото на вершину і зробила світлину на пам’ять.

Дивись прямий ефір з вже зараз!