​​22 червня 1941 року, операція "Барбаросса".

Мабуть найвідомішим, особливо на пострадянському просторі етапом війни є саме Східний Фронт Другої Світової, і не дарма, адже тут розгортались наймасшабніші битви тої війни, такі як Битва в районі Дубно- найбільша танкова битва, Битва за Москву, Сталінград, Курськ. Однак наразі існує безліч міфів пов'язаних з війною на Східному Фронті, як від російських "істориків" так і наших. Тож спробую розібратись в тих подіях.

Цього разу зроблю пробний допис, якщо вам сподобається і буде достатня віддача то продовжу.

І так, 22 червня розпочались бої на Східному Фронті з вторгнення Німеччини в СССР. І вже навіть навколо самих причин вторгнення існує безліч міфів, наприклад часто стверджують що головою причиною нападу на СССР є "розширення життєвого простору для німців", що навіть близько не так. А чому ж насправді Німеччина вирішила напасти на СССР?

Відповідь очевидна, оскільки СССР сам готував напад на країни Осі, на мою думку це однозначно головна причина початку війни. Адже по факту, якщо порівняти кількість людей, зброї, техніки в армій обох країн то стає чітко зрозуміло одне- в разі оборонної війни шансів у Німеччини немає. Єдиним варіантом було вдарити першими, аби принаймні отримати шанс знищити основну частину РККА в оточеннях. Що власне і сталось. Тим не менш, німці явно недооцінили колосальні людські ресурси СССР, їх промисловість та змога вести оборонну війну.

Ми зможемо значною мірою полегшити становище у самому місті, проте на стратегічному рівні втрата кількох тисяч досвідчених бійців які будуть штурмувати північний фланг ворожих військ набагато більш негативно складеться на наших цілях війни ніж втрата руїн Авдіївки.

1. Варіант нічого не робити й продовжувати утримувати подиції проводячи локальні контратаки я розглядати не буду, адже саме цей варіант веде до колосальних людських втрат й загрожує прориву фронту після втрати міста.

Армія зробила усе, що тільки можливо у боях за Авдіївку. Знищила безліч ворожої піхоти на техніки, проте чисельна перевага ворога, та ряд системних помилок ЗСУ дались взнаки.

Особливо хочу відмітити у боях за місто 110ОМБр, які у надскладних умовах зробили неймовірне, тримали(тримають) місто так довго.
Підрозділи 47ОМБр які бились як леви й не дали ворогу оточити місто прорвавшись через Степове.
Операторів БПЛА, танкістів та уцілому 23 ОМБр, які надзвичайно великими зусиллями, проте зупинили ворожий наступ на північ від Степового.
Ну й нічні екіпажі Khorne Group котрі знищили дуже багато російських солдат(ці козаки зкидували ТМки оркам прямо на голови)
Та усих тих хто приймав, приймає участь у обороні міста.

Сподіваюсь, що рішення командування щодо оборони міста будуть адекватними й головною метою яких буде максимальна ставка на збереження особового складу.

Про Авдіївку.

У військове керівництво дуже не люблять, щоб хтось коментував їхні накази, говорив за реальний стан речей, чи давав власну оцінку.

Я останнім часом намагався не давати оцінки подіям, які відбуваються у Авдіївці.
Проте, сьогодні загинув боєць який у складі моєї групи боронив Мощун, штурмував Лукянівку й взагалі був дуже здібним козаком.

Отже пост.

З жовтня 2023-го року Авдіївка втратила стратегічне значення.
Її головна цінність була у тому, що місто було нормальним плацдармом з якого наша артилерія і арта могла працювати у глибину ворожої території. З Жовтня ця цінність була втрачена, адже ворог зайняв зручні позиції на териконі і крив усі дороги ФПВ дронами.
«Безпечний» підїзд у місто існував лиш по одній дорозі(яку зараз зайняв ворог).
Водночас із цим виснажена і знекровлена 110 бригада на чию роль випала доля обороняти саме місце уже фізично не змогла перекривати усі напрямки. Що призвело до одного з проривів на півдні міста.

Хоч місто і втратило своє стратегічне значення, сенс його обороняти був оскільки ворог ніч крано набагато більші втрати ніж ми.

Наприкінці січня ворог усвідомивши, що глибокою фланговою атакою він не зможе взяти місто у кільце, розпочав штурмові дії безпосередньо у місті, на північній ділянці.

А саме пішов на прорив не дивлячись на втрати у живій силі та техніці між териконом та кар’єром.

Станом на сьогодні є одна єдина дорога у Авдіївку. Яка ледь придатна для того, щоб їхати колісним транспортом 4х4.
Ця дорога безперервно атакується ворожими ФПВ, як вдень так і вночі. Її постійно обстрілює ворожа артилерія та авіація КАБАми, які створюють особливі проблеми, адже переривають її воронками унеможливлюючи рух транспорту.
Ще до перекриття ключової дороги у Місто, для евакуації пораненого з міста на стабпункт потрібно було витратити мінімум 3 години, а частіше 4-5 годин, а то і довше. Ніякої золотої години там не існувало. Зараз підозрюю, що ситуація із медичною евакуацією ще гірша.

Чому до талого наші тримаються за Авдіївку мені стало зрозуміло ще й тому, що покатавшись по тилам Авдіївки у мене виникли величезні запитання до якості інженерного обладнання другої-третьої лінії оборони. Сподіваюсь, за це хтось понесе відповідальність. Більше коментувати не буду, аби не підігравати ворогу.

Які можуть бути рішення ситуації?

1. І як на мене найбільш правильне рішення. Вивід військ з міста на відновлення, запасні позиції займають резервні/свіжі підрозділи по-лінії Бердичі-Орлівка. Там висоти, при грамотно побудованій обороні можна довго триматись.
   У місті у р-ні 9го кварталу, у Ласточкиному, залишити арьєргардні групи, які поступово будуть відходити мінуючи усе за собою. Коксохім при такому розвитку подій ми втратимо.

2. Другим рішенням можуть стати локальні контратаки у р-ні Коксохіму й проспекту який перерізав ворог. Таким чином ми зможемо відбити певні позиції й логістично поліпшити ситуацію у місті. Далі посиливши фланги відійти з старої Авдіївки(приватний сектор на сході міста) на нові рубежі оборони(Вздовж проспекту, нової Авдіївки(щільна міська оборона на заході міста))
   Й сформувати таким чином першу лінію у самому місті опираючись на щільну міську забудову, що дозволить нам ще певний час протриматись.
   Подібний варіант розвитку подій призведе до високих втрат, проте ворог понесе ще більші втрати. Питання лиш у тому чи буде воно того вартувати.

3. Існує ще варіант проведення масованого контрнаступу на північний фланг ворожих військ із центром у Красногорівці.
   Враховуючи кількість оперативно-тактичних БПЛА(орлани, зали, суперками) ворога у р-ні(в окремі дні фіксували понад 20шт у р-ні кількох сіл) й підготовленість ворожих позицій до оборони, то такий варіант не варто відкидати, проте він призведе до втрат до десяти тисяч на вбитими й пораненими при середньому співвідношенні вбитих й поранених 1/5. Адже у ворога на данний ділянці фронту існує повна обізнаність. У разі успіху

Підганяємо особисті бачення ситуації і будемо збиратись, бо бійців ніхто не міняв, бійцям тре далі воювати.

Що нас очікує?
По перше, будуть зміни. Зміни, які давно могли зробити, але зроблять їх зараз, щоб підняти авторитет Сирського.
А авторитет у дядька, м'яко кажучи, такий собі. Окрім лютого щит постінгу, ми паралельно спілкувались з бійцями різних підрозділів, які були під командуванням.
У всіх не те, що панічні настрої, але фразу 'Нам п*зда" за сьогодні почув більше, ніж в канаві під Правдіно в часи Херсонського наступу.
Зміни можуть бути як хороші так і погані, оскільки з чуток відомо що пан Залужний відмовляв пану Зеленському у випадку якщо завдання було не реальне, пан Сирський наврядчи буде відмовляти президенту у зв'язку з повною лояльністю.
Але те "Нереальне" не завжди було щось погане, бо які саме це були ідеї, ми не знаємо.

Сирському випадає не тільки керування військом, в якому зараз не вистачає особового складу та БК, але й, як мінімум, Авдіївка.
Те, що Авдіївському гарнізону доведеться відійти — це питання часу, але, як вони відійдуть, залежить вже від нового головнокомандувача. Може, він і взагалі придумав якусь скажену операцію, завдяки якій Авдіївка буде відбита(соу соу).

Окрім всього, нова команда, нові порядки, нові розпорядження. Нові зміни — це завжди стрес.
Дуже сподіваємось, що нова система не буде побудована на суцільних покараннях (як і стара в цілому).

До місця народження ми ніколи не дойобувались, оскільки, людина має властивість змінюватись.
Гадаю, багато, хто з нас змінився після 14-22 року.

Ми сподіваємось, що нова команда зможе розгрібтися з мобілізацією, ротаціями та навчанням.

Також сподіваємось, що буде, нарешті, налаштована нормальна комунікація між підрозділами.

Ми не будемо на повному серйозі нагнітати про штикові наступи і так далі. Наступи під Херсоном, на Півдні були далеко не лайтовішими.
Поки не зрозуміло, які у пана Сирського в голові плани.

Ми знаємо точно, що це не кінець. Ми знаємо точно, що зараз наші бійці продовжують стояти та бити кацапа. Наразі, це головне.

А ще, ми розуміємо, що наступні три чотири тижні буде жорсткі мізкові штурми. Кацапи та транскацапи будуть докладати максимуль зусиль, щоб ми остаточно заплутались в тому, що відбувається.

Політичні моменти коментувати не будемо, бо це справа політологів. З нашою освітою ПТУ зрозуміти не все досяжно, на жаль.

Подякуємо пану Залужному за роботу.
Висловимо сподівання, що пан Сирський покаже себе гідно та не підтвердить всі чутки та панічні настрої.

Особисті висновки, стосовно професіоналізму, ми вже зробили давно. Є ще питання по обізнаності технічних нюансів (за Альпін Квест досі горить).
Але це наші особисті висновки, нагадуємо, що у кожного свій погляд.

Продовжуємо пиздити кацапа, бо ми, солдати — наше завдання захищати.
І захищати ми будемо до тих пір, поки це можливо.

Іншого вибору, все одно, не маємо, бо, куди б ти не тікав, твоя війна, все одно, тебе знайде.

Підписуйся|Розвідка Ноєм

Тепер вже офіційно, Зеленський звільнив генерала Залужного, а на його місце призначив Сирського, у якого репутація вельми погана. Поки що не берусь судити про те, була це позитивна чи негативна кадрова перестановка, згодом побачимо. Та на мою думку принципово щось навряд зміниться, оскільки по суті армія залишилась тою ж самою, совок в армії як був так і залишається. А ситуація зараз досить тупікова. На цю тему є досить хороші дописи в пана Романа Пономаренко, раджу ознайомитись.

Telegram

RomPonomarenko

Зеленський офіційно повідомив, що відправив Залужного у відставку, хоча і запропонував йому «лишитись в команді». Залужний людина-бренд, багато позитивного зробив для організації війська та опору агресору. Були і відверті помилки, про що він прямо каже, зокрема…