Деколонізація невпинно крокує Україною. Стільки людей в костюмах персонажів американської поп-культури на вулицях Києва на Гелловін я ще не бачив.

У Гоголя є безліч героїв, які б дуже автентично виглядали на вулицях нечестивого Подолу. Чорт з «Пропала грамота», до прикладу.

Ще можна було б вдягнутися у лахи традиційних київських обскурних персонажів: мешканки Ямської, спудея могилянки.

Образ білого офіцера з вирізаними на плечах погонами теж гарно виглядав би в якійсь канаві поблизу Софійської площі.

Були б відчуття стилю і відсутність інфікованості комплексами та карго-культами, а також увага до власної місцевої історії, яка направду лежить на поверхні.

Радували око сьогодні лише образи готес; тих, хто через юний вік, не бачив готичні вечірки в підвалах нижнього міста у розквіті сцени. Наче повернувся у благословенну юність, і одразу згадав, чому зараз краще.

Відгомоном тих часів звучить голос Світлани Няньо і гурт Цукор Біла Смерть. Київський авангард на #РадіоНічнийГолосіїв

Кажуть, що Георгій Гурджиєв, який полишив цей світ рівно 75 років тому, не знав нотної грамоти. Але у нього був друг і співавтор, земляк третього президента сучасної української республіки, піаніст та композитор Фома Гартман, він же Томас де Гартманн. У нього є цілий цикл творів, присвячених Україні, та про це іншим разом.

Гартман зробив все, аби музичні експерименти Гурджиєва, які той награвав одним пальцем на фортепіано, або вистукував рукою, так звані сакральні танці, дійшли до нас у вигляді оформлених, завершених композицій.

Сьогодні на #РадіоНічнийГолосіїв звучить їхня композиція, у якій зашифрована частина гурджиєвських езотеричних моделей. Хто шукає — знайде. Нагадує Еріка Саті, чи не так?

Інколи нам щастить. У світ народжуються генії та пророки, які самої своєю присутністю перевертають повсякденність, і наше існування стає менш жалюгідним. Дівчина, яка вам подобається, раптом відповідає взаємністю, і от, після незабутнього побачення у дешевій наливайці з недоброю репутацією, ви сідаєте в одне таксі на двох. Ваші сусіди по купе з дітьми та неймовірно важливими й оригінальними думками стосовно політичної ситуації у світі не встигають на потяг.

А інколи українські кінофестивалі додають в свою ретроспективну програму справжнє золото. Як «Апокаліпсис сьогодні» кілька років тому на КТК.

Або, як Молодість нині, що несе на своїх дистрибʼюторських крилах благу звістку — «Останнє танго в Парижі» Бертолуччі на великому екрані в середмісті Києва.

Це 30 років потому він зніме немічних «Мрійників». Але за tainted love Марлона Брандо та Марії Шнайдер італійському майстру вуаєризму можна пробачити все. Іза Лів Тайлер у «Beauté volée».

Змішані в ідеальних пропорціях хвороблива закоханість, садизм, нездатність протистояти своїм та чужим демонам і тотальна самотність. Підгледіти рецептуру такого коктейлю — це треба вміти. Зйомки у стрічці стали травматичним досвідом не тільки для юної Шнайдер, але й для смаленого-пересмаленого Брандо, який наче і кохався в імпровізації під час зйомок, але врешті на довгі роки припинив будь-які контакти з автором картини. І ані слова про вершковий епізод.

Якщо ви будете в столиці у вівторок, 29-го жовтня, не втратьте свій шанс побачити це у Будинку кіно. Така нагода справді трапляється вкрай рідко.

Бонусом рекомендація, яка зацікавить не тільки любителів езотеричного підпілля, але й шановне панство, яке організовує цікаві активності на ворожих територіях та влаштовує інформаційний терор у медіапросторі.

Дочитую наразі цю книжку, і вам раджу. Її варто було б перекласти і видати в Україні — аби лежала поруч з Геноном на столах офіцерів відповідних структур.

Тут на вас чекає не тільки документальний шпигунський детектив, пофарбований в магічні тони, але й чимало практичних порад для тих, хто працює з інформацією як зброєю. Салют людині, котра знається не лише на Кроулі, але й на впливі на свідомість мас, яка дала почитати. Скоро поверну!

Сьогоднішній іменинник вплинув не тільки на весь окультний двіж 20 століття загалом, але й на безліч любих нами музикантів (більшість з яких — так, були практиками, і вся їхня творчість тому доказ).

Свій коментар до XVIII Аркану Таро Фратер Пердурабо завершує такими словами: “One is reminded of the mental echo of subconscious realization, of that supreme iniquity which mystics have constantly celebrated in their accounts of the Dark Night of the Soul. But the best men, the true men, do not consider the matter in such terms at all. Whatever horrors may afflict the soul, whatever abominations may excite the loathing of the heart, whatever terrors may assail the mind, the answer is the same at every stage: “How splendid is the Adventure!”.

А який саундтрек для місячної подорожі може бути кращим за цей альбом учнів того, хто назвав себе Звіром?

На #РадіоНічнийГолосіїв Джон Беланс та Пітер Крістоферсон занурюють вас у темряву. Темряву, з якої ви можете й не вийти.

The beginning is also the end
Time defines it, time defines it
It will end
Like close friendship
Nothing could be further
We forget
The space between people and things
Is empty
We forget
And don't notice the loss

Район Нової Забудови засинає. На вулицях ані душі. І тільки дощ зустрічає заблукалого у рідних вулицях клошара під високими зводами костелу Святого Миколая.

Тільки дощ і #РадіоНічнийГолосіїв.

Говорить Київ. Столиця Європи.

Передивлявся сьогодні «The Wind That Shakes the Barley». Попри все, це сильна і правильна стрічка, хто б там що не говорив. Чи побачимо ми щось подібне про УПА, і щоб із золотою пальмовою гілкою в Каннах?

А поки, у цю першу по-справжньому осінню ніч, на #РадіоНічнийГолосіїв Ліза Джеррард підспівує прохолодному вітру, що бере владу на вулицях Києва, Дубліна, Белфаста та інших міст, де ще памʼятають про I'm not going to sell out.

But blood for blood without remorse
I've ta'en at oulart hollow.
I've lain my true love's clay like corpse
Where I full soon must follow.

«На первый взгляд все это и впрямь кажется невероятным, однако по зрелом размышлении понимаешь, что все достижения современной науки лишь подтверждают открытия магии былых времен. И только руками разводишь. — Помолчав, Дюрталь продолжил: — Взять хотя бы этих женщин, которые в Средние века превращались в кошек, — уж сколько по этому поводу зубоскалили! А недавно к Шарко привели девочку, которая вдруг принималась бегать на четвереньках, скакать, мяукать, царапаться, шипеть, как кошка. Выходит, подобное превращение возможно! Нет, надо твердо усвоить истину, что мы толком ничего не знаем и ничего не вправе отрицать».

Жорис-Карл Гюисманс «Без дна».

Технократический манифест, визуализация Великого делания, дедовский карнавал или полая банальная притча?

Идите смотреть. Чем бы это ни было, это интересное завершение режиссерского пути.

В последний раз я видел столько уходящих с показа людей на последнем Триере. Это ли не лучшая рекомендация?

Києве, ми сподіваємось, що ти досить нічний.

Ходять чутки, що деякі підписники цього занепалого каналу скучили за #РадіоНічнийГолосіїв

Для найвідданіших прихильників цієї занехаєної, але досі живої уявної радіостанції, звучить композиція одного з кращих гуртів сучасної української музичної сцени. Композиція на вірші Василя Бобинського.

«Мережав тонкогубий майстер
Зразки мойому божевіллю...».

Залишайтесь на лінії. Можливо тут щось буде.