Що таке кваліа, і чому цей термін такий важливий у філософії свідомості?

Кваліа — це унікальні, суб'єктивні відчуття, які ми переживаємо в різних ментальних станах. Наприклад, коли ви бачите яскравий червоний колір, відчуваєте різкий біль чи вдихаєте запах свіжозмеленої кави, виникає особливе внутрішнє переживання, яке неможливо передати словами — це і є кваліа. Вони позначають те, що «відчувається» в процесі свідомого досвіду.

Філософи дискутують про те, які саме ментальні стани мають кваліа та як ці суб'єктивні переживання пов'язані з фізичним світом. Наприклад, чи можна пояснити кваліа лише за допомогою нейробіології, чи все ж існує щось, що виходить за межі фізичних процесів?
Кваліа відіграють ключову роль у проблемі свідомості, оскільки вони акцентують увагу на тому, як наші суб'єктивні відчуття співвідносяться з фізичною реальністю. Це ставить важливе питання: як такі невловимі речі, як переживання кольору чи болю, можуть виникати з біологічних процесів у мозку?
#філософія #свідомість

Недавно я обіцяла вам рекомендації книг і курсів, які можуть бути корисні кожному. Тримайте відразу дві.

Перша — це легендарна праця Стівена Гокінга "Коротка історія часу". Незважаючи на те, що книга вийшла в 1988 році, вона залишається актуальною і до сьогодні. Більш того: вперше читаючи її я виявила, що в школі мене навчали абсолютно застарілим уявленням про Всесвіт, а Гокінг, навіть незважаючи на те, що він посилається на роботи 60-х – 70-х років, пропонує більш сучасний погляд. Так, наука зробила нові відкриття в космології, але багато з того, що описував Гокінг, як-от чорні діри, великий вибух і структура часу та простору, і досі є основою наукового світогляду. У книзі пояснюються складні концепції про походження Всесвіту, його розвиток і можливі долі, але мова настільки проста й зрозуміла, що навіть ті, хто не мають спеціальної підготовки в фізиці, зможуть опанувати її основні ідеї.

Що ж це дає для непрофесіоналів? По-перше, ця книга відкриває вікно до розуміння того, як працює наш Всесвіт. Ви дізнаєтеся, чому ми маємо певні уявлення про час і простір, і як фундаментальні наукові відкриття вплинули на наш світогляд. Для когось це може стати першим кроком до глибшого інтересу до науки і філософії, для інших — нагадуванням, що наукові відкриття постійно розширюють межі нашого знання.

Друга рекомендація — курс на Coursera: "Knowing the Universe: History and Philosophy of Astronomy" ("Пізнання Всесвіту: історія та філософія астрономії") університету Арізони. Це чудовий спосіб дізнатися, як розвивалися наші уявлення про космос від первісних часів до сучасних досягнень. У курсі розповідається про те, як люди ще до винаходу телескопа вивчали небо, робили неймовірні відкриття й запитували себе про наше місце у Всесвіті. А ще важливо, що курс охоплює не лише науковий аспект астрономії, але й філософський, що робить його ще більш цікавим для тих, хто хоче глибше зрозуміти, як наука й філософія взаємодіють у вивченні Всесвіту.

Цей курс і книга разом — чудова комбінація для тих, хто прагне не просто отримати нові знання, але й поставити під сумнів свої старі уявлення про світ. Вони дозволять вам не тільки глибше зрозуміти наукові концепції, але й подивитися на них через призму філософських запитань.

#рекомендація

Філософія повсякденного життя: чи мали рацію батьки, коли змушували нас доїдати їжу на тарілці?
З дитинства багато хто з нас чув від батьків: «Доїдай усе, адже є люди, які голодують». Звучить знайомо, чи не так? Але ось ситуація: я вже наївся, не хочу доїдати залишки їжі, проте все ж роблю це, відчуваючи певний обов’язок. Чи правильно я вчиняю? Чи варто довіряти цій «материнській» моральній настанові?

Це запитання стосується не тільки наших харчових звичок, але й глибшої філософської проблеми — зіткнення цінностей. З одного боку, є егоїстичні рішення, як-от піклуватися лише про себе, свої бажання й комфорт. З іншого — відповідальність перед соціальними нормами, зокрема й тим голосом у голові, який говорить, що ми повинні щось зробити через моральний обов'язок.

*? Погляд з боку егоїзму:* почуття провини, яке відчуває людина, що змушена доїдати все через батьківську настанову, є проявом підкорення нав’язаним цінностям. Якщо ви розумієте, що це безглуздо — просто залиште залишки їжі та йдіть далі, не озираючись на почуття провини чи суспільні очікування.

*? Погляд з боку гармонії:* людина повинна піклуватися не тільки про себе, а й про свою сім’ю та суспільство. Доїдаючи все без залишку ви не робите нічого поганого, а, навпаки, характеризуєте себе як людину, що прагне гармонії на різних рівнях життя.

*? Шлях до балансу.* Насправді немає простого та однозначного рішення цієї дилеми. Чи варто продовжувати доїдати їжу через почуття обов’язку? Філософія радить шукати середину: піклуватися і про себе, і про навколишній світ. Так, варто замислюватися про важливість збереження ресурсів і поважати життєві уроки батьків, але це не означає, що потрібно жертвувати своїм комфортом у кожній ситуації. Баланс — ось ключ до здорового мислення та дій у повсякденному житті.

*❓З яким підходом ви згодні? Як ви вирішуєте такі побутові дилеми?*#практикафілософії

300+ підписників на каналі — чудовий привід познайомитися ближче. Тож сьогодні розповім не про філософію, а про себе та про те, чим можу бути вам корисна.

? Привіт, я — Анастасія, і я — професійний філософ. Справді. Це написано у двох моїх дипломах: "Філософ. Викладач філософії" — в дипломі про вищу освіту, і "Дослідник. Викладач-дослідник" — в дипломі про закінчення аспірантури. Так, навіть Кант таких не мав! А у мене цілих два ?

Я закінчила університет за спеціальністю "Онтологія та теорія пізнання" і аспірантуру за спеціальністю "Філософія. Онтологія". Моя кандидатська дисертація та близько двох десятків наукових статей присвячені дослідженню свідомості в сучасній філософії. Багато років я продовжую займатися цією темою, і мій інтерес до неї не згасає, адже свідомість — одна з найбільш захоплюючих загадок природи!

Щоправда, не менше, ніж проблема свідомості, мене цікавить методика викладання філософії. Незважаючи на те, що вже кілька років я не займаюся академічною діяльністю, я продовжую свою улюблену справу — викладання філософії. Мій загальний досвід тут — понад 10 років. Я проводжу як індивідуальні уроки, так і групові заняття (для 2-5 осіб). І моя мета не тільки навчити теорії, а й допомогти зрозуміти, як філософія може бути корисною кожному.

У чому я можу вам допомогти?
? Історія філософії: розглянемо розвиток філософських ідей від античності до сучасності.
? Аналітична філософія та філософія свідомості: розберемося, що таке свідомість і як вона пов'язана з нашим сприйняттям світу.
?Практична філософія: навчимося застосовувати філософські знання для вирішення реальних життєвих проблем, розвинемо критичне мислення та навички аргументації.

Коли я створювала цей канал чотири місяці тому, однією з його початкових ідей було надання додаткових матеріалів з філософії для моїх учнів. І ми продовжуємо використовувати ці тексти на заняттях.

Що буде на каналі далі?
?Практика філософії: не лише аналіз концепцій, а й реальні приклади застосування філософських ідей у житті;
?Обговорення нових досліджень у нейронауці та філософії свідомості;
?Мої рекомендації щодо філософських книг та курсів, які можуть бути корисні кожному, хто хоче заглибитись у тему.

А якщо ви хочете стати моїм учнем — записуйтесь на заняття!
Незалежно від вашого рівня підготовки, разом ми зможемо розібратися у найскладніших філософських питаннях. Напишіть мені, і ми обговоримо, як я можу допомогти вам розвинути філософські навички.

З усіх питань: @Velykepytannya

Якщо зараз ви не готові активно займатися, але хочете підтримати канал, це можна зробити на карту:
5375 4112 2201 6565
або:
https://send.monobank.ua/jar/497v2jeL1H

І, звісно, дуже вдячна всім, хто вже зі мною! Запрошуйте друзів на канал, діліться публікаціями, беріть участь в обговореннях — разом ми створимо простір для захопливих дискусій та обміну ідеями!

«[Дуалізм] розділяє людську істоту на два несумісні елементи: тіло і душу... Це схоже на віру в те, що тіло — механізм, яким керує невидимий розум: так, ніби в машині перебуває привид» [1].
Ця цитата є частиною критики Гілбертом Райлом картезіанського дуалізму — філософської позиції, вперше запропонованої Декартом, яка стверджує, що людські істоти складаються з двох принципово різних сутностей: тіла, яке є матеріальним, і розуму, який є нематеріальним. Райл відкидає це уявлення, називаючи його «міфом про привида в машині».

Основний недолік дуалістичного підходу, за словами Райла, полягає в тому, що він спричиняє категоричну помилку — хибне приписування одній категорії те, що належить іншій. Дуалізм помилково представляє свідомість і тіло як два окремих і незалежних агенти, тоді як, на думку Райла, ментальні явища не можуть існувати окремо від тілесних дій і поведінки. В його концепції розуміння мислення як «привида в машині» є помилковим тому, що розум — це не прихований оператор, що керує тілом, а сукупність наших поведінкових тенденцій, схильностей та дій.

Райл пропонує тут радикально новий підхід до проблеми свідомості. Він переходить від внутрішніх «містичних» ментальних процесів до більш доступної і спостережуваної поведінки. Райл вказує, що свідомість — це не те, що існує «всередині» нас, поза фізичною реальністю, а те, що проявляється в наших діях і взаємодіях з навколишнім світом. У сучасних умовах це може бути пов'язане з розвитком когнітивних наук, що надають більше уваги нейроповедінковим механізмам, а не абстрактним ментальним сутностям.

Райл був одним із перших, хто поставив під сумнів класичний дуалізм. Його ідеї стали основою для подальшого розвитку такого напряму, як функціоналізм. Замість того, щоб шукати свідомість десь «всередині», філософія Райла закликає нас розглядати її як частину нашого поведінкового репертуару, що робить його підхід більш практичним та експериментально доступним для сучасної науки*.

*Хоча функціоналізм все ж таки не може до кінця пояснити наявність у свідомості суб'єктивних станів.

[1] Ryle, G. The Concept of Mind. Penguin Book, 2000. 377 p.

#свідомість

? Філософська задача: Чи падає дерево у лісі, якщо ніхто цього не бачить?

Якщо вже сьогодні вихідний, давайте трохи розважимося.

Уявіть, що у глибокому лісі падає дерево, але навколо немає жодної живої істоти, яка б це спостерігала. Чи можна сказати, що дерево насправді впало, якщо ніхто цього не чув і не бачив?

? Підказка для роздумів: задача пов’язана з дискусіями між реалістами та антиреалістами. Вона порушує одне з центральних питань у філософії: яким чином наше сприйняття впливає на реальність? Що є важливішим — те, що відбувається насправді, чи те, що ми сприймаємо?

#практикафілософії

Реалізм vs антиреалізм

XX століття було періодом значних змін у філософії, і однією з центральних дискусій цього часу стала суперечка між реалізмом і антиреалізмом.

Реалізм у філософії стверджує, що існує об'єктивна реальність, незалежна від людської свідомості, сприйняття й мовних конструктів. Згідно з цією позицією, наукові теорії або описують цю реальність, або принаймні наближаються до неї. Антиреалісти, навпаки, ставлять під сумнів можливість об'єктивного пізнання. Вони вважають, що наші теорії є конструкціями, які відображають спосіб, у який ми організовуємо досвід і знання, а не описом незалежної від нас дійсності. Згідно з їхніми поглядами, істина не є абсолютною, а залежить від системи переконань.

Отже, суперечку між реалістами та антиреалістами можна звести до такого питання: чи відкриває наука об'єктивні закони природи, чи лише створює корисні схеми для її інтерпретації? Чи повинна наука шукати істину, чи достатньо, щоб її теорії були застосовними й відповідали спостереженням?

#філософія

Отже, повертаємося до наших манекенів.

Можна запропонувати такий погляд на це зображення через призму філософії свідомості, використовуючи такі концепції як “проблема ментальних станів”, “репрезентація” та “суб’єктивний досвід”.

1. Манекени як метафора проблеми свідомості
Манекени у вітрині — це, власне, тіла без свідомості, і ця їхня характеристика допомагає проілюструвати важливу проблему: які умови потрібні для того, щоб щось було носієм свідомості? Ці форми, позбавлені думок, емоцій і суб’єктивних станів, нагадують філософських зомбі — істот, ідентичних людині з фізичної точки зору, але при цьому не маючих жодних ментальних станів.

Цей набір манекенів також може бути ілюстрацією питання: що відрізняє фізичне тіло зі свідомістю від фізичного тіла без свідомості? Якщо поглянути на манекени як на об’єкти, які не мають суб’єктивного досвіду, вони стають чудовою ілюстрацією для обговорення відомого тезису Нагеля, описаного в його есе «Як бути кажаном?». Манекени не можуть бути "носіями свідомості", бо вони не можуть відчувати "щось".

2. Репрезентація та феноменальний світ
У світлі теорії репрезентації можна розглядати манекени як об'єкти, що мають людські форми, але позбавлені феноменального змісту. Це порушує питання, яке ставив Деніел Деннет: як свідомість пов’язана з репрезентацією світу? Які мінімальні вимоги для того, щоб щось стало не просто репрезентацією, а носієм свідомих станів?

Манекени знаходяться у вітрині, їхні тілесні форми прекрасно представлені, але при цьому відсутній будь-який феноменальний аспект. Що ж необхідно для того, щоб подібні фізичні форми мали не лише репрезентацію, але й свідомість?

3. Мислення, свідомість і тіло
Манекени ілюструють проблему тілесності у філософії свідомості: чи можна звести свідомість до матеріальних процесів, до мозку? На перший погляд, манекени являють собою тіло без мозку, свідомості та ментальних станів. Деякі філософи, такі як Джон Серль, стверджують, що свідомість не може існувати в тілі без мозку, оскільки саме мозок є субстратом свідомих процесів.

Висновок
Манекени у вітрині можна інтерпретувати як символ проблеми свідомості: тіла, що фізично нагадують людські, але позбавлені ментальних станів, викликають питання про те, що необхідно для виникнення свідомості. Роздуми навколо цього зображення можуть допомогти глибше зрозуміти такі ключові концепції філософії свідомості, як феноменальний досвід, репрезентація та проблема зомбі.

#практикафілософії

(Закінчення)
На цьому фото - манекени у вітрині. Вони мають людські форми, але очевидно позбавлені свідомості. Використовуючи знання з філософії, проаналізуйте це зображення. Ваш аналіз має торкатися таких питань:

1. Як це фото ілюструє проблему свідомості? Що робить манекени подібними до людей, але одночасно абсолютно відмінними від них?

2. Як ви можете використати ідеї про суб'єктивний досвід у контексті цього фото?

3. Чи можна репрезентацію (форму манекенів) вважати достатньою для свідомості, або ж вона лише імітує людські форми без наявності феноменального змісту?

В ідеальному варіанті ваша відповідь має містити чіткі посилання на філософські концепції. Розгорніть свій аналіз так, щоб він охоплював фізичну та ментальну складову свідомості, а також їхній взаємозв’язок.

А в понеділок я дам свій варіант такого аналізу.

#практикафілософії