Яку книжку читали в проміжку між тим, як Наташа попала та першим в історії дозволом США, Франції та Британії бити далекобійними ракетами вглиб рашки?

Факт, про який (певно) всі знали, але не я 🤷‍♂️

Лише сьогодні помітив, коли дивились з дружиною «Щоденник Бріджит Джонс», що там епізодичну роль самого себе грає Салман Рушді.

Під роздуми про те, що ж в цьому тексті такого особливого (початок десь нагадав Артура Гейлі), вже читаю декілька годин підряд і не хочеться зупинятися 🤷‍♂️

Побачив на Суспільне підбірку з 10 небанальних книжок, які можна прочитати для зимової атмосфери (готуємось вже з 4 листопада, все правильно). Абсолютно ситуативно вирішив зробити швидкий допис від себе, бо в голову прийшла власні асоціації та поради 🫡

Що ще запланувати до прочитання взимку:
❄"Гаррі Поттер і в'язень Азкабану" - просто перечитувати ілюстроване видання, або й звичайне. Без контексту та прив'язки до сюжету усієї серії.

❄"Сніговик" - крутий детектив від Ю Несбьо, читати можна так само без прив'язки до серії про Гаррі Голе (але рекомендую читати всю серію)

❄"Амстердам—Київ. І трохи святого Миколая" - не впевнений, що є у продажу, але супер теплий текст Галини Рис.

❄"Цинамонові крамниці" - це підійде не всім, але якщо налаштуєтесь на поетичність тексту, перекладеного Андруховичем, то поринете в магічну та химерну зимову реальність.

❄"Пісня льоду та полум'я" - ну тут все очевидно, атмосфера серії шикарна, сюжет вогонь (в прямому і переносному сенсі), зима близько і все таке.

❄"Записки Кирпатого Мефістофеля" - я відчував зиму через весь текст, навіть якщо її там не було, то я все уявляв, що це зима ))

❄Мемуари Алана Рікмана та автобіографія Тома Фелтона - це для підсилення відчуття зими в контексті Гаррі Поттера, спробуйте - це працює.

Якби прогортав свій Goodreads, то згадав би ще трохи книжок, але і цього досить. Що ще порадили б - пишіть в коментарі.

Трапився мені просто хороший гостросюжетний детектив. Динамічний, з сильними персонажами, з яскравим та сміливим сюжетом, із загадкою, яку справді хочеться розгадати. Трапився там, де й варто було очікувати. У ранній творчості французького письменника Жана-Крістофа Ґранже.

#прочитане

Перша асоціація з “Багряними ріками” у мене — це відеокасета, яку я малим бачив у одному кіоску, в який любив заходити, щоб просто дивитись на обкладинки та назви фільмів. Покоління 30+ мене зрозуміє. Пригадую, що обкладинка відлякувала, на ній були суворі чоловіки та багато крові. Пізніше, мабуть, я дивився уривками фільм по ТБ, але не пригадую нічого, окрім того, що головного героя грає Жан Рено.

Ну і цими вихідними трапилась можливість і час прочитати першоджерело. Я раніше читав Ґранже, але взявся тоді за дилогію, кожна з книжок була величезна, і після першої якось здався. Але дуже вже хотілось дізнатись, наскільки ж сильними є ці “Багряні ріки”...

…і от дізнався. Для мене це 4,5 з 5. Справді видовищний детектив, в якому від першої сторінки ти занурюєшся в те, з чого вже, відчуваєш, не вибратись. Починається все з того, що досвідчений комісар французької поліції П'єр Ньєман спостерігає за футбольними хуліганами, і тоді відбувається перше вбивство, яке не пов'язані безпосередньо з сюжетом. Далі — жорстокі та загадкові вбивства у невеличкому містечку, далі — дивна ситуація в іншому містечку, де невідомі плюндрують могилу загиблої багато років тому дитини. І пішло-поїхало 🔥

Темп розповіді дуже динамічний, події відбуваються протягом кількох днів. Дуже крута атмосфера, гарні діалоги, і чим ближче кінець, тим все швидше і сильніше рухається. З мінусів — ну коли вже треба пов’язати все в один клубок, то відчувалось, що з цим були проблеми наприкінці. Але зовсім не критичні, їх цілком можна й не помітити.

Не ідеальний, але класний представник детективного жанру й трилеру. Гляну ще екранізацію, щоб закрити гештальт 😎👌

Сто тисяч символів рукопису - done ✅

А щоб під час роботи над текстом заряджатися вайбом детективів, взявся паралельно з іншими книжками за «Багряні ріки» Ґранже 🔥