«…
Коли на землі — комуна І сумирного вечору З верхів’я Гірних гаїв
Люди линуть мов струни, Аби в гармонії миру Осягти, захопити
Іще одну невторовану путь. Коли війни, владу і інші цяцьки
Буде поховано з миром, Як архаїчні руни, В дитячі книжки, Коли на землі — комуна
— Один величний ірій — І тільки смерть, Як і рані, Жертиме перших
І ліпших Останній тиран В океані комуни, Іще раз,
ізнову
…»

з «Революції» Майка Йогансена

коли пишу сумні або одноманітні речі в канал про мої почуття та переживання (напевно в цьому і суть проблем - постійна єдина тема, що не вирішується попри зусилля) відчуваю наче втратив 1000 аури підписники ненавидять мене всі думають як цей лох заїбав АГА ЩО ПРОГРАВ ДЕПРЕСІЇ???

я бігаю в кімнатці й бʼюсь об стіни, як мишка, яку ніколи не випустять

ніхто не хоче ображати, дивно

цікаво чи я схожий на жертву яку можна пожаліти
чи схожий на грубого голодного кажана
як я сприймаюсь людьми
чи страшний чи милий
чи хитрий, наглий або соромʼязлива дитина
чи є в мені якась дужа доля серйозності та відповідальності, чи одна наївність та інфантильність
я знаю, я — точно не скромний, а далі?

а яким я здаюсь вам? можна навіть ображати

переходжу на зимовий режим зранку мефедрон ввечері мелатонін

легендарне ПОСТГЕЛОВІНСЬКЕ ЗБІГОВИСЬКО на трухановому острові
2 чи 3 листопада, вирішувати тільки вам (колективно)
розпиття чаю, запікання хлібу, збирання листочків, полювання на палки, рибалка в уяві, малювання вітру:

https://t.me/+exGKdHsL_3RkMWEy