Настрій від цього всього — єбейший канешно же. У мене сталась перша істерика за кермом, але на парковці. Ми відвозили пульт до дрона на ремонт, і мене накрило. Хлопець теж не те, щоб у піднесеному настрої. Пішли з того всього різатись у Мортал Комбат…

Я тримаюсь з усіх сил. Тримаюсь, коли дивлюсь на те, як він нахмурено дивиться у телефон. Тримаюсь, коли всі плани вписуються «до 29». Тримаюсь за те, що це наше друге Різдво разом як пари і перше, яке ми святкуємо поруч. Тримаюсь за цю дрібку нормального…

Поплачу блядь ще раз, що неочікуванмй ремонт макбука не дав мені купити крісло собі на день народження. Для сидячої роботи — такий топ😭

Ще принесу про себе від інших жінок:

— ти свою силу і заяву про свої потреби несеш у цей світ дуже ніжно. І це — справжнє мистецтво.

Маю на сонцестояння собі безцінний подарунок у навчанні🥹

Сьогодні завершується спеціалізація з тілесних процесів у гештальті.

Група трохи вʼяла. І якось протистоїмо ідеям індивідуальної роботи в парі.

І тут тренерка каже:

— коли ви мовчите, я не знаю, що вам хочеться. У мене звужується поле для спонтанності та креативу. І я не знаю, що вам дати, чого ви потребуєте.

І тут ми вигадуємо абсолютно інакший формат роботи.

Беру це в книгу досвіду і вам нагадую: поки ви не скажете, чого ви хочете, ви цього не отримаєте.

А якщо ви не знаєте, чого хочете, але хочете знати і хотіти — це прекрасний запит у терапії.

Відчуваю багато сил і цікавості з цим зустрічатися в роботі. Після нового року маю вже і можливість взяти кількох нових клієнтів у терапію.

Тому якщо ми з вами не маємо перетину особистого — запрошую в терапію.

Якщо маємо перетини, але вам відчувається цікавим подосліджувати свої бажання і тілесність саме зі мною — ми можемо організувати інший варіант кількох дослідницьких сесій.

Запрошую і чекаю🖤

Просто спостереження, поки перебираю документи:

Свідоцтво про розлучення друкують на більш цупкому і якісному папері, ніж свідоцтво про одруження.

Той ритм життя, який видно по шоку в моїх очах?

Просто так несеться, що я при всьому бажанні не встигаю усім ділитися.

Значить, дам трохи деталей у контекст: у суботу на світанку я поїхала в Словʼянськ, приїхала в 13:24, йшла пішки 40 хв до заправки, де міняли колесо.

Потім ми поїхали на Київ.

Доїхали до Харківської області, бачу — до Чугуїва 30 км. Пишу @nata_abrama де в Чугуїві поїсти, а вона кличе до себе додому.

Нагрянули ми до неї в гості, нас нагодували гарбузовим супом, ми поїхали далі. А машина їде все гірше. Заїхали в Харків, дзвоню @alisha_sytnychuk — а вона «я не можу говорити».

Кажу — я в Харкові, там і там, тут трабли з машиною.
— Буду за 10 хв.

Ну а те, що далі машину ми лишили на терміновому ремонті в Харкові, ви в курсі.

Зате побачила двох близьких жінок, які зокрема підтримували мої збори з самого початку.

— Бачите машинку? — от ви на неї збирали

— Бачиш дрон? — так ви на нього також збирали

І як каже Аліна — волонтерам, особливо тим, хто відкриває допоміжні баночки, інколи дуже важливо побачити і потрогати вживу результати своєї роботи. Щоб відчути і привласнити.

До слова, з усіх куплених дронів вижив 1 — отой найбільший Matrice, який ми купили в лютому.

Ритм поки не зменшується, але принаймні за машиною ми мчимо не зараз, а ввечері потягом і завтра забираємо.

Тай таке

Люди, неочікуване питання поза контекстом: на вашу думку, якого персонажа мені пасувало б закосплеїти на Геловін?

Образ відьми — то само собою, але мені цікаво саме про персонаж. Бо щось у мене як прийшла ця мисля, то всі ідеї вилетіли з голови?

Бо насправді намагаюсь зібратись до купи після вчорашнього дня і порахувати, скільки нам треба на ремонт машини, яка лишилась у Харкові ?