А це відповідь на питання про те, чому так довнго немає нових постів.
1. Починаю писати диплом
2. Готуємо вже за два тижні Creative Chefs Summit у Львові
Але я обіцяє виправитися найближчим часом.

Зрідка роблю репости з інших каналів, але це дуже важлива тема. І добре, що Young Chefs став, зокрема, майданчиком і для її обговорення.

В газеті "Рада" за 1912 рік знайшла раптом ось такий текст про "анексію борщу". 

Контекст: це фейлетон, за сбжетом якого російські студенти під час війни намагаються "прятувати росію" неочікуваними методами. Наприклад, через апропріацію української гастрономічної спадщини)

— Ось той документ, що яскраво свідчить про велику небезпеку для нашого народу. З вашого дозволу оголошую його „Меню: борщ український, битки по-полтавському""... 
Як бачимо з цього, ще одна хвилина байдужости й недбальства з нашого боку, і од Росії лишиться самий спомин. Мусимо зробити якісь заходи, щоб запобігти великому всеросійському лихові. 
— Ну, що ж, катай, замісць українського борщу - "щі рускія", а замісць полтавських битків... Хм... Що б його, колеги, замісць битків?  
— "Тюрю з квасом"!..
— А я не хочу ваших щей і вашої тюрі! Од ваших... чи пак наших „щей" смердить, що й носа не навернеш... А нашої "тюрі" й собака не їстиме! 
— А отчизна-ж, отчизна! Невже для отчизяи ви не витерпите навіть голоду, не то що... 
— Отчизна отчизною, а щей та тюрі на хочемо! Ото не бачили! Заради якогось патріотизму та почнемо суто-національні помиї хлептати.
— Ну, то що ж діяти? 
— Анексувати борщ! Авже-ж! Нема ніякої України, тому й борщ нехай буде не український, а малоросійський. І ні в якім разі не мазепинськнй! Геть мазепинське „насиліе"!.. Браво! браво! Пишіть постанову! Отчизну врятовано... 
— Е, ні, стривайте: тільки поки що на половину врятовано. А про полтавські битки ви забули? Замісць „полтавські", поставать — „пошехонські". Чудово! Браво!..

... Росію було врятовано, бо в ту ж мить після засідання з їдальні було винесено портрета Шевченка й на „меню" писалося: малоросійський і пошехонські.

Напередодні Young Chefs поговирили з кількома чудовими жінками, які братимуть участь в події.

😍 Олена Брайченко популяризує науковий підхід до гастрономічної культури, займається промоцією української кухні, видає книжки та веде програми на радіо.

😍 Дарія Крікунова веде блог, досліджує їжу з наукового погляду, а також розвиває власний бренд ферментованих продуктів.

😍Аліна Прокопенко працює на межі гастрономії та мистецтва, робить колаборації з fashion-брендами й створює незвичайні десерти для закладів у різних країнах.

😍 Ніка Лозовська стала шефинею та власницею закладу Dizyngoff та просуває креативний підхід до локальних продуктів.

Розпитали їх про їхні професійні трансформації, цінності, прояви нерівності в гастрономічному бізнесі, а також про зміни індустрії, жіночу підтримку та нові можливості.

https://divoche.media/2024/09/16/fuddyzaynerka-naukovytsia-pidpryiemytsia-ta-shefynia-istorii-zhinok-iaki-pov-iazaly-profesiiu-z-izheiu/

Чекаю на канікули, щоб повернутися і почати писати великі пости. Поки розпал сесії, можу тільки репостити.
Ось, наприклад, напередодні прем'єри стрічки про Назарія Яремчука написали про його улюблені страви.