Термін повернення із СЗЧ продовжено до 1 березня 2025 року ‼️

Прийміть правильне рішення, як ті військовослужбовці, які вже повернулися у стрій і стали пліч-о-пліч зі своїми побратимами виконувати бойові завдання та продовжують боронити українські землі від ворога, який не зупиниться самостійно - йому треба допомогти!💪

Дуже радісно спостерігати за цифровізацією Збройних Сил України, а ще більш радісно, коли є можливість бути дотичним до прийняття важливих кадрових рішень. Одне з них — вибір керівника Національної академії сухопутних військ.

Серед кандидатів є пан бригадний генерал Михайло Сидоренко. Мав честь служити під його командуванням (на фото нижче він нагороджує мене). Довго щось розказувати не буду, але закликаю побратимів та військових, які зараз це читають, зайти в «Армію+» та проголосувати за гідного кандидата на цю важливу посаду.

Бо військові навчальні заклади формують майбутнє армії, а в нашому випадку — це питання виживання нації.

Знищення підарської антени силами Едельвейсів, робимо все можливе аби в орків були трабли, і щоб вони залишались без зв'язку....💪

Це вам суки за Запоріжжя, горіти вам в пеклі кляті виродки.
Україна повстала...

— Я подробиць не пам'ятаю, мені розповіли хлопці, коли прийшов до свідомості, — розповідає Чечен. — Потім була реабілітація — 15 днів, та це для мене занадто довго, все думав, як там хлопці без мене.
Бувають неймовірні історії. Наш співрозмовник згадав випадок з водієм, який також трапився на його день народження. Внаслідок обстрілу він опинився в бліндажі разом із окупантами, сидів із ними, доки його не видала рація. Окупанти встигли вигукнути: «С намі біндєровєц!» Але водієві у той момент вдалося вискочити з окопу, ще й встиг закинути їм гранати.
— Відправив на концерт до кобзона, — сміється, — а побратим досі згадує, як зустрів свої 45-ть в окопі з москалями.
У фронтовому житті не бракує і кумедних ситуацій. Одного разу інший побратим сплутав полярну зірку з ворожим дроном.
— Їдемо 100-120 км за годину, і раптом чую: «Мавік! «Чечен», газу!» і відкривається вогонь, — пригадує. — Від’їхали — не видно, виїжджаємо на дорогу — знову «Мавік» «стежить», а виявилося, що це — просто зірка.
За цей випадок військовослужбовець отримав позивний «Астроном». Так його і дотепер кличуть.
Емоцій — не зрівняти
Вдома «Чечена» чекають дружина та п’ятирічна донечка Даринка. Остання відпустка була ще одинадцять місяців тому. Донечка часто каже дружині: «Тато далеко, хочу, щоб він мене в садочок водив», постійно запитує, коли тато повернеться.
«Чечен» говорить просто: додому лише з переможним прапором на плечах.
— Не розглядаю наразі підстав для звільнення, не залишу хлопців, я маю ту службу закінчити з Перемогою, — каже. — Захищав Україну в спорті, то як в час війни не захистити?
Водночас не заперечує, що хлопців давно пора замінити: три роки без ротації — важко, всі мріють повернутися до своїх рідних.
А щодо емоцій перемог у спорті і на фронті, то за словами «Чечена», їх не зрівняти. Мовляв, за мирного життя — усе по-іншому, тут зовсім не ті змагання — треба нищити ворога, каже, бо це — врятовані життя, це — безпека родини, тому він тут. А аналізуючи результат, розуміє, що працює недарма.

Що говорять колеги по службі?
Командир взводу БпЛА «Барні» мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Степан БАРНА відгукується про «Чечена» як про безстрашного, мужнього воїна, який є взірцем для побратимів.
— Героїчний хлопець, пройшов шлях від піхотинця до бійця зенітного артилерійського взводу, — зазначає командир. — У боях отримав численні поранення та контузії, проте це його не зупинило. У підрозділі він відповідає за інженерну складову: займається виготовленням боєкомплектів, які наші безпілотники скидають на голови окупантів.
Командир додав, що зведений брат «Чечена» загинув, а батько і рідний брат — теж на війні. Незважаючи на особисті переживання, випробування і втому «Чечен» залишається вірним своєму обов’язку, віддано виконує поставлені завдання і продовжує службу. Є гідним прикладом для побратимів і мотивує захищати Україну до Перемоги.

«Чечен» із Тернопільщини
Він — чемпіон Європи, багаторазовий чемпіон України з легкої атлетики. Зараз готує «начинку» для дронів у взводі БпЛА «Барні» мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Знайомтеся, наш захисник із Тернопільщини на псевдо «Чечен» - оператор взводу безпілотних авіаційних комплексів солдат НАЧИЧКО Володимир Валерійович.

Захищав честь України на світових змаганнях
2014 рік. Тоді збірна України тренувалася в Алушті, коли ворог почав окупацію Криму.
— Ми не виїжджали, ми евакуйовувалися, бо на півострові уже був противник, — пригадує співрозмовник те, з чого все починалося.
Із цього моменту життя змінилося: брав участь у Революції Гідності, батька мобілізували, а брат пішов на строкову службу. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він був у Польщі. Негайно повернувся, аби стати до лав ЗСУ і захистити Батьківщину.
— Я захищав честь України на світових змаганнях, тому не міг лишитися осторонь, — каже.
24 лютого 2022 року, не повідомивши нікого, вирушив в Україну. Він прибув до військкомату, але йому відмовили через відсутність строкової служби. Брата мобілізували. Тож Володимир наполіг, аби взяли і його. Батьки і дружина цього не знали. Мама, звична до військових в родині, сприйняла новину спокійно, а от дружина спершу ображалася.
— Мій приїзд для них був сюрпризом, та такого «сюрпризу» не очікували, — пригадав тодішню динаміку подій Володимир.
Бойовий шлях «Чечена» розпочався на Житомирщині, згодом Київщина, де їхній підрозділ звільнив місто Іванків, далі — Донеччина: Сєвєродонецьк, Лисичанськ та найскладніший бахмутський напрямок.

Зупинили штурм «ефпівішками»
У підрозділі «Барні» кожен знає свої завдання, мовляв, «у нашого командира — все чітко». «Чечен» відповідає за підготовку боєкомплекту для FPV-дронів, які їм передають волонтери.
— Семидюймові можуть нести до 1,3 кг, восьмидюймові — до 1,4 кг, десятидюймові — до чотирьох кілограмів вибухівки, — розповідає про потужності бойових пташок. — Є ще потужніші: наприклад дрон «Вампір» та «Кажан» несе до 15 кг, «Хевішот» — до 20 кг. Дрони, за словами «Чечена», пересилають волонтери, вони роблять корпуси, а він допаковує «подарунками».
Розповів про те, як він добуває вибухівку. Тротил для дронів — із протитанкової міни: там — 7 кг чистого тротилу, каже. Із осколкових мін спрямованої дії добуває пластид, вага та ж сама, однак він ефективніший за тротил. На запитання, яким чином, відповідає коротко: з допомогою сокири і молотка!
— Ми інколи здійснюємо по 15-20 вильотів на день, всі вдалі, — веде далі «Чечен» і додає із посмішкою, — мені подобається, як вони горять.
Найвдалішою вважає операцію, коли знищили кілька десятків одиниць техніки, зокрема сім танків, стримавши ворожий наступ.
— Зупинили штурм «ефпівішками», — уточнює захоплено, — вся техніка була повністю знищена!

«Товар» підлягає поверненню
Разом із побратимами вони ведуть справжню війну нових технологій: нейтралізують ворожі безпілотники, переробляють трофейні FPV-дрони під власні потреби.
— БК розміновуємо, відправляємо на FPV в протилежний бік, — продовжує розкривати хитрощі своєї роботи, — такий «товар» підлягає поверненню.
Їхній підрозділ має потужні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), що часто змушують дрони безпечно приземлятися перед позиціями.
Окрім основної роботи з боєкомплектами, кожної ночі «Чечен» бере на себе роль водія, доставляючи необхідні речі на нульові позиції.
Живуть дронарі у бліндажах, споруджують їх самі, душ — на дворі, нагріли воду, залили, помилися — і влітку, і взимку. Майстерня — неподалік. Усе ретельно замасковано, адже у ворогів є засоби, які їх можуть вичислити. При потребі позиції змінюють.
Разом з військовослужбовцями живуть чотирилапі друзі: 12 котів і собака на кличку Бобік.

Двічі народився в той же день
«Чечен» пережив три поранення, одне з яких отримав на свій день народження: потрапив під танковий обстріл. Його в окопі засипало землею так, що лише голова стирчала. Розкопав побратим, який сам отримав поранення і під шоком в цей час не відчув, що йому роздробило руку.