А тут вже, до речі, збирається черга на читання — "Похований велетень" Ішіґуро, бо наша дизайнерка Оля так його сьогодні розхвалила, що без варіантів (ще один нюанс працювати з книголюбами, які щодня лише про книжки і говорять)❤️‍?

Оля каже, що я не пишу про неї тут, тож ось: допис і про Олю, і про її захват цією книжкою, і про рекомендацію вам від Олі, і знову про Олю (а вона класна, наша Оля!!!)?

П.С. — Оль, так ок, я виправилась?

"Слова й загадка їхнього поєднання завжди мене лякали. Я завжди ставився до слів підозріло і з сумнівом, як до істот жорстоких і небезпечних, двозначних і зрадливих. Слова — вульґарні, нікчемні й двозначні. Вони готують зраду, вони скрізь підстерігають людину, чекають її напоготові, щоб заволодіти людиною й згубити її. Я не належу до числа тих, що вміють робити їх лагідними й покірними. Передо мною вони, безглузді і пустельні, уставали сторч. Я ворогував зі словами. Слова завжди відштовхували мене від себе."

— "Дівчина з ведмедиком", В.Домонтович (як же я тільки зараз до нього дісталась? Прекрасний!)?

"У світі, де егоїзм і ненависть стали звичною валютою, потрібно було мати силу характеру, щоб ділитись і любити."

— "Хлопчик, який пішов за батьком в Аушвіц", Джеремі Дронфілд?

Перший робочий день після фесту відчувається як день перед фестом, бо попереду Книжкова Країна з Форумом — неслося, несеться і буде нестися??

Тож активно попрацювавши, можна вночі і повчитись (щоби "завтра" краще попрацювати і встигнути більше) — моє вічне замкнене коло. Про бізнес-школу, яка увірветься в мій і без неї цікавий графік наступного тижня, подумаю потім (бо доведеться відкласти "Спринт" і шукати "101 спосіб впоратися з тривогою"). Поки чогось цікавішого вам не розкажу?

А ви там як? Що читаєте?

А ще мабуть варто перестати казати собі перед фестом "лише 2 книжки куплю" — це, бляха, не працює. Завтра покажу вам, там щось більше за план вийшло тру сторі?

Як нас сьогодні знайти?
Чекатимемо вас на презентації?

Вже за кілька годин❤️‍?

Не знаю з чого почати: що ще такого не робили чи що не пропустіть!?

Вже завтра (і так символічно) на Центральному Вокзалі у Києві презентуватимемо "Потяг прибуває за розкладом" Марічки Паплаускайте?

Ця книжка — це реальні історії людей, які щодня роблять надможливе заради того, щоб головна артерія країни невпинно працювала. Про них і говоритимемо разом з авторкою, керівником пасажирського напрямку Укрзалізниці Олександром Перцовським і Іриною Юрченко (та, це не я — і яке ж співпадіння❤️‍?) — провідницею евакуаційних і дипломатичних поїздів, мамою Дмитра "Ореста" Козацького і однією з героїнь книжки — її історія щоразу в саме серце?

А модеруватиме подію прекрасна Лариса Денисенко. Впевнена, буде❤️‍?

Приходьте трішки раніше, бо ж заходи безпеки на Вокзалі займають деякий час. І та, ми такого ще не робили, і та — не пропустіть?

Тихесенький пост дисонансу: у мене є кілька вихідних, щоб перезавантажитись і трошечки відключитись від робочого, тому я дочитала одну книжку Лабораторії і одразу взяла наступну.

Що "Страшне добро", що "Шлях ріки" я передзамовляла і чекала. І якщо першу вхопила одразу (так ж вона ❤️‍??❤️‍?), то другу думала відкласти. Аж тут дорога коліжанка написала, що читала її ніч і ридала просто. Шо ж, мені двічі повторювати не треба, бо книжки, що аж до таких емоцій — мої книжки.

Поки лише 50 сторінок прочитала, але вже бачу — стається Книга?