спокій у сутінках твоїх рук
я не багато тобі віддав
десь між асфальтом від злітних смуг
поміж порушених прав

скоро прийдуть перестиглі поля
скоро зруйнуються всі звʼязки
вітер нашепче твоє імʼя
що перехоплять інакші жінки

небо застигне в дурні кольори
стане куріння як ритуал
ти тоді щось мені говори
хай би якими не були слова

годинник став
більше не чути як він вибиває північ
часом хочеться втекти до тебе
тобто дихати свіжим повітрям або
читати наніч казки

коли я приходжу до тебе я відчуваю невагомість
круто слухати
як ти починаєш

як кажеш про квіти, черешні, каву, горілку

а в думках у тебе
скоро осінь, скоро осінь

я далі дихаю
кажу, що добре би зараз курити
часто міняю теми
перескакую з однієї на іншу так, що ти й не помічаєш як я закохую тебе в себе

ти якось починаєш про фести, ніби зараз потрібно провести чудове літо, їздити в міста, пити горілку, їсти морозиво

а в думках у мене лише
скоро осінь, скоро осінь

ні, я слухаю тебе, навіть розумію
щось там відповідаю

а поки ми там дивимось собі на небо, я думаю аби покурити чи краще поцілувати тебе,
осінь йде

ти розумієш що:
ще трохи і буде жовтіти листя, а чудові люди повертатимуться з відпусток

потім я приходжу додому, лягаю у ліжко
довго дивлюсь у вікно
так ніби питаю себе

а для чого це все?
ну ти, моя осінь
кому воно?
зранку читаю новини про якогось мужика, що стрибнув із моста

я починаю перейматися
а що як він марив такими ж думками?
тільки зайшов трохи дальше

знаєте, ніхто ж не знає коли ти будеш стояти на своєму мості
і стрибати чи ні?

а поки будеш падати -
осінь летітиме тобі назустріч

на вокзалі в Коломиї
ти торкалась мої шиї
пальцями холодними
губами голодними

перейшла тоді душа
на окрему колію
як ти взяла і пішла
стою й божеволію

на вокзалі, на кріслах
де сміття розсипане
їхав потяг, їхав дах
пахло в серпні липою

дивний голос пролунав
що прибули люди
я тоді тебе згубив
і шукав повсюди

і тепер мені вокзал
як укол у шию
в рейках бачу я тебе
й надпис Коломия

коли цивільні скидають шапки
мовляв тут стає вже занадто спекотно
десь в кінці речень ставиться крапка
про що спілкуватись зазвичай не модно

коли закидаєш на карту останнє
мовляв ще за щось треба і жити
десь помирає незручно бажання
в окопах, які виростають в житі

я не розкидаюсь важливим словом
тут лиш для того, щоб через "прошу"
є посилання на збір військовим
і є прохання закинути гроші

щоб бачили знову без диму степ
щоб знов уявляли спокійне небо
давайте зараз зберемо на РЕБ
давай зараз закриєм потребу

посилання

send.monobank.ua

Безпечний переказ коштів

Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти

нас переважно бере зима
ніби верхівка твоїх мовчань
час переважно тече у рукав
козир у того хто все програв

нас переважно крутить млинок
ми як стаканчики з під вина
вітер повіє і нас вже нема
глибоко тягне мене цей ставок

телепрограма твоїх вихідних
сльози на видих, ночі на вдих
їж і молися, буде біда
ти не достатньо за нас постраждав

ми ніби чистий сміттєвий пакет
я тобі кажу до завтра па-па
я тобі кажу - а ти не питав
лию сто грам неміцного саке

нас переважно єднає нічо
я переважно вгадаю лице
шариш, що рана уже не пече
ось тобі стався маленький концерт

ось тобі сталось велике кіно
титри стихають, я на поклон
що тобі ближче: щастя прокльон
ми як стакани в якому вино

я перекреслив твій хрещатик
тепер затопить твій район
мені приходиться пірнати
щоб нас кудись не затягло

в старі заляпані розетки
в тенета різних посилань
мені не вистачить абетки
щоб пояснити сенс вагань

мені не стане в шиї тиску
щоб прокричати це кіно
я підібрався надто близько
що майже видно у вікно

я став занадто меланхолік
я став на місці і стояв
мені ввижалися паролі
мені марнілися міста

я став з тобою коло краю
пустив тебе і сам упав
тепер губитися в печалі
тепер втиратися в рукав

тепер затерлось навіть небо
ми ніби вийшли із судів
я перекреслив всіх крім себе
а ніби креслив на собі

розплелися слова, переважно тривожні
як на землю птахи поспадали на плечі
я зробив вкотре те, що робити не можна
і повірив у той ненаписаний вечір

в сторінках раз за разом все більше про зброю
у прогнозах погоди переважно дощі
і вони як весняні стабільні запої
пробираються в крапки складної душі

у посадках тепер стало більше поетів
на кордонах держав стало більше жінок
я скидаю із себе заляпаний светр
ніби суміш утоми й думок

і тепер вже не грає про різне та спільне
набирають легені ніби перед кінцем
ми в майбутньому бажані цілі
що вертають в минуле своє лице

переважно в цю пору вже щось проростає
а тепер набирає собі прозапас
у стаканах живуть теплі залишки чаю
у повітрі напруга, колише цей час

червона дорога
як голівуд
тягнеться лінія фронту
сипеться ґрунт
я стою на вокзалі
який ще не бачив війну
і скоріш не побачить
або
я скоріше упаду в труну
ніж він знатиме смак
перевезень, поранених
оголошень про чергову ракетну
облаву

цей вокзал би дивився
прощання якихось людей
передачі
хот-доги і пиво
тих хто вже повернувся
до тих, хто і так став щасливим
цей вокзал для життя
не для запаху й куль
не для страху
коли хтось із нього триматиме
напрям на нуль

цей вокзал затягнув
до побачення
заскрипів теплим стуком
цеглин

якщо ти не засцав, то живи
якщо ти не живий
то для чого боятись
того, хто також не живий
цей вокзал
не відкинув можливість
утом
перекупів в пальто
перевірок
пʼяних по сто
але

на війну, краще їдьте автом
я збиратиму в памʼяті різне життя
смерть не заскочить
в останній
вагон.

Допоможіть, будь ласка, поширити збір:

https://send.monobank.ua/jar/9bNCAShVff

send.monobank.ua

Безпечний переказ коштів

Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти

пінпонг.

ми пограли в пін-понг
на ракетному столику
потім трахнув тебе,
потім ти мене
перерізана пляшка нагадує
бонг
обійми мене,
заспокой мене
що на це відповів би мені
сам бог
він це також створив
як і все живе

пролітає над простором
Боїнг
стюардеси розносять
в салоні пляшки
дві опори -
чого ще не впав
алкоголь, цигарки
затягує ґрунт
мозок каже готуйся
іде новий бунт
мозок сам вже бунтує

ловить на понт
повертає в історію, ніби так вже було

я стою біля річки
що також джерело
навіть де-не-де дзеркало
а десь просто вода

заспівай мені радісно
в мій телефон
як ми грали в пінпонг
і ти вчилась чогось
щоб навчити мене
це все схоже на сон
наші ігри на двох
що скінчилися
дуже
давно

тільки я не тебе
тільки ти не мене
не минеш.