І останнє на сьогодні.
Хто не знає - у закріплених дописах за Правилами є "Привіт", і в цьому привіті закріплені нормальні мої розгорнуті рецензії.
Додала туди Катананхе

Правила каналу
(отак поговориш зранку про Донну Анну, то до вечора обов'язково вилізе бажання якось десь повластвувать)

Давайте домовимось.
1) я маю право на власну думку.
2) ви маєте право на власну думку.
(Дочитайте будь ласка до цього, там важливе).

Те саме, але повніше:

1а) я читаю книжки вже трошки скоро як сорок років. Серйозні книжки. Не в сенсі "кращі", а в сенсі "складніші і вимогливіші до читача". Тому я себе вважаю (і маю підстави так робити) досить професійною читачкою. Не літературознавицею (поки що), але своїй надивленості я довіряю. Поки помилилася лише з "Землею" Кобилянської - коли упередження щодо теми добряче завадили сприймати текст, це вплинуло на оцінку; а текст виявився соліднішим.

1б) снобізм це не виправдовує. Сапковський мене вилікував від цього на все життя) - коли відмахувалася від читання, бо "фу це попса", а виявилося - позбавляла себе тим самим дуже крутого технічного чтива. Тепер "не читала но асуждаю" - заборонене назавжди. Але - пункт в)

1в) якщо ви вважаєте, що не можна складати собі думку про текст, не дочитавши його, - у нас з вами різні погляди на "право на оцінку". Блум хейтив Роулінг. Підозрюю, дочитавши. Думка, радикально відмінна від думки більшості, - буде завжди. Коли я озвучую її як власну думку у себе на каналі (фактично в своєму власному просторі) - я маю на неї право. І маю право прочитати 38 сторінок Бакмана і 42 сторінки Сарамаго - і сказати "неможлівоє, не буду дочитувати бо огидне".
При цьому згадайте пункт 1б) Я читала 50 відтінків сірого і Де Сада. Я знаю, як література вміє робити боляче) Але ці два явища я завжди захищаю. Бо знаю і визнаю, що література має право, можливість і функцію виконувати зовсім різні завдання, не лише "ублажати елоїв від літературознавства".
Тим не менш, коли після події про Бакмана до мене приходить видавництво і говорить "а давайте поговоримо про репрезентацію нейровідмінності, і чи вона є, у Бакмана" - я дочитуватиму навіть попри нудоту. бо це вже не розмова "лавери проти хейтерів"; і я представлятиму не власне ставлення/оцінку, а говоритиму про важливу тему. У таких випадках не дочитувати не можна.

Тому підсумовуючи - я маю підстави для власних оцінок; я знаю, які можуть бути обмеження у їх висловлюванні; і ці два пункти дають мені право говорити те, що я хочу і вважаю за потрібне говорити.
---------

І найважливіше.

1. Ви маєте право на вашу думку.
   2а) я не очікую що люди в моєму колі будуть зі мною погоджуватися. Не знаю як переконати вас в тому, що це щире твердження (хіба що "аутистам в принципі ліньки брехати", але це не надто переконливо, хоч і правдиво). Тому повірте на слово. Або - 2б)

2б. Я не потребую згоди з моєю точкою зору, і в принципі у 4 випадках з 5 проти конформізму - бо це обмежує розвиток. Підтримку мені забезпечать близькі, не переживайте) А от можливість побачити текст чи автора по новому, з нової точки зору, зіткнутися з досвідом, якого нема у мене а є у іншої людини, - оце безцінно. І я не готова від цього відмовлятися заради "просто погодьтеся що я права".

2в. Якщо вам здається, що я написала у якомусь зі своїх відгуків повну діч - а раптом вам не здається? Нагадайте мені спочатку Кобилянську і Сапковського) - і го дискутувати. Ламати списи, розкидуватися сторінками, закидувати одне одного цитатами і аргументами... Зупинюсь тут, бо стане занадто очевидно в кого син - воєнний історик)

Підсумовуючи:
Я буду рада навчитися чомусь новому у зіткненні наших поглядів.
---
---
Чого не варто робити категорично - так це обмежувати мою свободу щось висловлювати. От не треба. Донна Анна у Камінному Господарі, згадана на початку, вопчето ще й попередження щодо тиранії. То а) я вас скоріше за все все одно переговорю, вам буде неприємно і сумно ще й від програшу, б) нащо нам усім закріпляти цього кімнатного тирана у його нахилах.
----
----
----
Ні разу не категорична я дуже вам вдячна, що дочитали 🙏
Спілкуймося, бо ми того варті.

Кав'ярня-артпростір "99 ідей" в Дніпрі.
Як же круто, що книжки займають нарешті гідне місце у мистецьких просторах.

#книгопростір

Як же я скучила за серйозним читанням серйозного;((

Фейсбук занадто гамірний, тому вам тут поплачуся.

Переживши 9 місяців підготовки, з яких останні 4 - мегаінтенсива, я трохи втомилася від академічного. І тому вгрузла з головою в менеджерське.
Ну і окрім бажання відпочити від підручників - пропозиція організовувати галузеву програму найбільшого галузевого ярмарку України це не те, від чого відмовляються)

Тому я така і тиха останнім часом: бо займаюся галузевою програмою КиївБукФесту. Ну і Тиждень читання нонфікшн, котрий рідне дитя, а не "взяте на канікули")

У когось доктор Джекіл і містер Хайд - а в мене доктор Гегель і місіс Орг)

А шо робить як люблю обидва напрямки однаково.
Піду мабуть повишиваю, щоб від обох відпочити)

Почала читати Тартт. Ішігуро, Міцкевич та інші - звісно що у черзі і нікуди не дінуться.

А от Тартт - неочікувано тішить. Неочікувано, бо не звикла, щоб хайпове виявилося ще і якісним.