рибки Марка Еварістті

Ярослава Музика
Квіти будяка

Будь-яка брехня має присмак смерті, вона відгонить
гниттям, — а саме це я ненавиджу у світі й цим гидую, — вона нагадує
про те, щó я волів би забути. Брехня робить мене нещасним, від неї я
нездужаю, наче з’їв щось підгниле.

А тепер їж землю, люби п'яту свою, повзай по землі, О сім'я зміїне, о тіне безбутня!

Лука. Отож іншого ока треба, щоб уздріти ще й невидимість?
Друг. Скажи ліпше так, що потрібне тобі істинне око, щоб бачити ще й невидиме. А старе твоє око нікуди не годиться. Пусте твоє око дивиться в усьому на пустош. Але коли б ти мав у собі істинну людину, міг би її оком в усьому побачити істину.

улюблена метафізика від Григорія Варсави

Piedra negra sobre una piedra blanca
César Vallejo

Me moriré en París con aguacero,
un día del cual tengo ya el recuerdo.
Me moriré en París — y no me corro —
tal vez un jueves, como es hoy, de otoño.

Jueves será, porque hoy, jueves, que proso
estos versos, los húmeros me he puesto
a la mala y, jamás como hoy, me he vuelto,
con todo mi camino, a verme solo.

César Vallejo ha muerto, le pegaban
todos sin que él les haga nada;
le daban duro con un palo y duro

también con una soga; son testigos
los días jueves y los huesos húmeros,
la soledad, la lluvia, los caminos...

Чорний камінь на білому камені

Я помру у Парижі під час потужної зливи,
у день, про який уже зберігаю спомин.
Я помру у Парижі — й уникнути того не годен —
такого ж осіннього четверга, як і сьогодні.

Так, це буде четвер, бо і сьогодні, в четвер,
коли я пишу ці прозові рядки,
мої рамена уже так звично оголені
і, по всіх дорогах моїх, я знов, як ніколи, самотній.

Сесар Вальєхо помер, його били усі,
хоча він нікому не заподіяв зла;
його гамселили палицями зі злобою

і батогами шмагали, а свідками тому
усі четвергові дні, його раменні кістки,
а також самотність, і дощ, і дороги...

переклад Ольги Здір

Ой лихо не Петрусь біле личко, чорний вус. Все геть записує

Олександр Скопненко