Дуже приємне і бісяче одночасно відчуття, коли майже 100% запитів юзерів про те, що їм не вистачає співпадає з нашим планом релізів на найближчий час.

Приємне, бо кожен запит валідує наш беклог і підтверджує, що ми правильно рухаємось і пріоритизуємо розробку.

Бісяче, бо кожен раз коли я чую запит, мій внутрішній голос кричить “Я ЗНАЮ ШО ЦЕ ТРЕБА, МИ ЦЕ ВЖЕ РОБИМО, ПОТЕРПІТЬ, нам просто трошечки не вистачає часу, дєнєг і відповідно рук, щоб все зробити швидше, але ми в курсі”.

Потім я заспокоююсь і йду працювати далі.

Добрий раночок, коротше.

…

PS. Найпопулярніші запити від юзерів, і те що в нас в процесі, якщо вам було цікаво:

1. Управління грошима парт-тайм членів команди, які працюють на рейті, і треба знати скільки заплатити їм в кінці місяця.

2. Внутрішні проекти: робота, яку агенція робить умовно для себе, але на яку все одно тратиться час — типу оформлення кейсів, розробка сайту компанії, чи ведення соцмедіа. Це треба трекати, бо всі ці часозатрати — гроші з кишені компанії.

3. Non-billable таймлоги: час який команда працює в проекті клієнта, але агенція йому не білить цей час в інвойс (через якісь причини), тому платить за це сама.

4. Утилізація часу: скільки було планових годин, скільки реально відпрацювали, який вийшов середній рейт.

І ще парочка дрібніших.

Основний прикол стартапу на ранній стадії, до якого вас жизнь не готувала, полягає в тому, що намагання пріоритизувати щось в цьому хаосі натикаються на бурхливу і кроваву реальність.

Воронка залучення клієнтів схожа на відро, бо вам тупо не вистачає функціоналу, який відповідає задачам клієнтів, і здатен їх затримувати. На цій стадії retention це виключно про можливості продукту. Закриває потреби — компанія користується. Не закриває якусь частину потреб — “сорі, ми посидимо почекаємо”. І це справедливо.

При цьому звичайно, фічі не відповідь. Але має бути Product User Fit, в рамках якого ми задовольняємо якусь частину аудиторії поточним функціоналом, і працюємо далі, щоб задовольняти більше аудиторії.

Тож це постійний пошук балансу між продажами в диряве відро і розробкою, щоб залатати наявні дірки, і нарощувати кількість успішних кейсів, в яких продукт робить те, що ви хочете, а користувач з цього приводу щасливий.

Власне прикол з пріоритизацією в тому, що вам потрібно одночасно:

- Будувати функціонал, щоб збільщувати % конверсії з вашої воронки (бо на цьому етапі конвертує продукт, а не маркетинг)

- Продовжувати продавати, щоб навіть через диряве відро ріс MRR. Знайти баланс і потрібний сегмент юзерів, який на цьому етапі найкраще конвертиться.

- Бути на постійному зв’язку з користувачами, щоб передбачати, що вони хочуть, і відрізняти загальні ідеї, від реальних блокерів перед користуванням.

- Займатись фандрейзингом, щоб не впертись в банальну відсутність кешу.

- Тримати в порядку операційку, фінанси, команду.

Мораль тут в тому, що це все неможливо робити добре одночасно, якщо ти стартап на ранній стадії. Бо чим більше в тебе задач і пріоритетів — тим гірший делівері в кожному з них.

Треба намагатись звичайно. Але при цьому прийняти реальность, що просідати буде все.

Як з цим боротись — я не знаю. Боротись. Старатись все втримати в руках, аж поки у вас не буде достатньо ресурсів для того, щоб реально побудувати пріоритети, і робити речі по черзі.

Ну і молитись богу, бо навіть заядлі атеїсти, які заводять стартап, починають в нього вірити. Треба ж в щось вірити.