🔥⚡️⚠️

Етапна книга живих спогадів дружини Джохара.

Вона має поважний провенанс, нашпигована тонкими історичними деталями, збагачена дисперсностю та грацією жіночого сприйняття потоку життя і випробувань.

А ще це видання "Мільйон першого" розширене поезіями та полотнами Алли Дудаєвої, які до нині чаїлися в її шухдяді та домашній художній майстерні.

Видавництву "Zалізний тато" за честь видати цю книгу.

Не вагайтесь, сміливо вклинюйтесь в процес передзамовлення.

https://zalizniytato.org.ua/alla-dudaieva-milion-pershyi/

🔥☠️💣

Цього дня, слова "вітаю" і "дякую" — надто дороге та не виправдане задоволення.

Набагато простіше і дешевше задонатити правильним пацикам на мобільну кацапо-геноцидну лабораторію.

Voila! 👇👇👇

🔥💣☠️

Нині день ландшафтних дизайнерів і планетою шириться Гімн Артилерії у виконанні великого КОМУ, який талановито осмислив у музичних пропорціях вірш Zaliznogo Tata.

Заряджайтеся екстазом виходів важких калібрів та будьте в сназі.

🗡🧨⚡️

Один з класиків пруської військової теорії вдається до висновку:

у новітніх війнах, в протиборстві двох, (або більше) армій перевагу здобувають — Маси [себто більша чисельність бійців + СіЗ (сили та засоби)]...

Якщо їм протистоїть армія, яка налічує меншу кількість бійців, але яка володіє більш відточеною тактикою, суворішою дисципліною та згуртованішим духом меншості — гору все одно візьмуть маси.

Воїнське мистецтво і хоробрість солдатів не є протизасобом від переваги чисельності.

[...у зрізі російсько-української війни не надто обнадійливий висновок представника пруської школи...]

Втім, кількома абзацами нижче, згаданий воєнний теоретик згадує представника конкурентної французької традиції — шевальє де Фолара, з чудовим і простакуватим правилом, [що вдало дзеркалить стиль нинішнього військово-політичного керівництва України]:

треба тільки уявити собі що поразки немає і вона справді відійде у небуття.

Відтак напрошується висновок, що перевагу категорії чисельності може нейтралізувати незасмічена поняттями поразки уява полководця.

1 жовтня під час виконання бойового завдання, загинув наш побратим - друг Малий, Богдан Коханюк.

Богдан доєднався до лав Правого Сектору в 17 років. Активний, допитливий, старанний хлопець, одразу став невід’ємною частиною нашої сім’ї.

У 18 років Богдан доєднався до лав 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі». Згодом в боях отримує важке поранення в руку, та після недовготривалої реабілітації знову повертається на фронт.

Богдан пройшов чималий бойовий шлях в свої 19 років. Перше бойове хрещення було в боях за Лиман, останній бій мужній воїн прийняв біля містечка Торецьк, що на Бахмутчині. Після мобілізації, Богдан тримав тісний контакт з нами, навчав та допомагав навчати молодь, Він усвідомлював, що лише сильна, навчена та вмотивована молодь зможе здобути Українську Самостійну Соборну Державу.

Ідейний, хоробрий, відданий та неймовірно добрий, він є прикладом справжньої української молоді!
Друже, дякуємо за Чин!

НАВІКИ В СТРОЮ!
СЛАВА ГЕРОЮ!