кімнатадивлюсь минуле, там тьма,
лиш я в моїй кімнаті й спокій.
душа блукає не дарма —
бути там — це мрія життя…

дивлюсь минуле, там зневіра,
в якій нічо не видно. Далі — пустота.
напевно, тому і промінь світла
був, як сонце у світі, де його нема.

дивлюсь у минуле, там блукаю —
одні… самотність, надихаюсь.
сім’я — проблема. За що це мені?
ховаюсь, тікаю, згораю до тла…

кімната і стіни який мають зміст?
вірю у щось, бо альтернатив немає?
хіба моє “я” — ескапізму світ?
так тихо знову, і ця тиша зникає…

мені дуже подобається цікавитись творчістю людей, віршиками, піснями, малюнками чим завгодно ще.. якщо в тебе є таке то скидай сюди (можна і посилання на канали)..

запрошую добрячків в свій інстаграм (там нема аніме артів чи віршиків)

коритись не можу

Рік за роком, сотні днів —
скільки ще пройти мені?
Роль — груша для биття,
так вирішує життя.

Розмірковую і знову
не розумію, за що.
Коритись цьому не можу,
а змінити щось не дано.

Критична точка позаду,
горизонту подій ще нема,
значить, вірю, що зможу
пробити стелю до неба.

І рине в політ душа,
воля у світі... Так дивно:
для когось — це їх життя,
а для мене — диво...

Не обирати мені обставин,
Де народитись чи статі ознак,
Але чомусь за мене всіляко
Кимось вирішено, що варто і як
Поводитись десь, кому догоджати.
Но я-то знаю — це можу тільки я знати.

Підтримую рівність права людей:
Чоловіків, жінок й небінарних,
Тому що це те, в що втрапив і я.
Я прагну патріархат зламати.

Ряди фемінізму, думалось, це
Буде те місце хороших ідей,
Но люди, маса, і там просякла
Дискримінацію меншини класу.

Не мною збудований лад,
Прирекли мене, не хочу я
До обов’язків і до зла,
Що нав’язали суспільні слова.

Тож чому ідея руху така,
Каже, що немає місця
Моїм прагненням добра
В світі, де візьми і повісся?

Фемінізм чи радфем — прикро мені,
Ви те ж саме зло, що і лад, який є.
Тягнете ковдру на себе, а як же ідеї?
Ви фальшиві, клікбейт, а не герої.

зараз буде особиста думка стосовно однієї теми, не те щоб я сильно старались але думаю це тут має місце

десь є я…пилом вкрилися думки,
вічні бажання й мрії.
такі обставини були...
а якщо настануть зміни?

чи правда тоді повернусь?
надіюсь, неодмінно.
від себе відривати щось
було б насправді прикро.

досі не здаюсь, ховаю
від часу забуття мою
маленьку частинку раю,
без якої, здається, помру.

що далі?

не злічити вже мені,
скільки загубилось днів.
закриваю очі тьмяні —
там нема ніяких снів.

турбує щось, буває,
майбутнє корить й угнітає.
навіщо мені плани ті,
якщо воно лякає?

тінь давно забутих мрій
за мною йде і не зникає.
що далі — їх число росте,
чому ж минуле доганяє?

забуті відголоски его
мені знову нагадають:
зараз ти живий іще,
а завтра не твоє буде.

майбутнє — проблиск світла
чи шлях до забуття?
себе втрачати гірко,
а зберегти… не знаю я…

зібрали тут згенеровані з моїх віршиків пісні!!! для архіву.. а також тут є кавер на мою пісню..