«…»
андрій грицай
/\

краса, що небо пробиває похмуре
і погляд, що манить іти крізь туман
і присмак, що ти вже не зможеш забути
цей шарм, що тримаєш завжди у руках.

ніжність — що сяє крізь очі невпинно
гарячого вітру на скроні потік
воно існує в одній лиш людині
чому світ збирає його у тобі?

«…»
андрій грицай
/\

стрілятися з ранком — тепер нестерпно
і засинати знову — немає вже сенсу.
ми ніби кай і хвороблива герда,
які захопились солодкавим протестом.

запускаються в небо емоцій салюти.
скачуть сльози, ніби вжалені вершники.
навіть коли знаю, що тебе тут не буде —
шукатиму поглядом, ніби уперше.
_
🎵 liza bibikova, saymory — чому я кохаю тебе завжди?

«…»
андрій грицай
/\

кожного першого числа — все по-новому.

і ще кожного понеділка — розправлені крила.

та ось перше серпня, ти сидиш невагомий

думаєш: якого хуя? думаєш: як це вижить?

«…»
андрій грицай
/\

сиджу осяяний сонцем
тишу ковтаю.
снідаю пилом
і запиваю цей день.
це нормально
і це так, звісно, буває.
від того, що люблю
дратувати себе.

все у порядку
мені так комфортно.
громом харчуюсь
і кайфую від зливи
бо я людина
на весь власний простір —
настільки самотній,
наскільки щасливий.

«життя»
андрій грицай
/\

життя це — ніби хуйова шпалера
щодня на голову падає небо

мука народу співає дощами
а бог кива головою — прощає

і богу відомо, що буде завтра
таке я читав в нудоті у Сартра

мені тепер теж усе це відомо
все буде хуйово. буде хуйово

з богом тепер беремося за руки
щоби під ранок хоч якось заснути

йому паралельно, мені тепер також
виколює очі, щоб я не заплакав

а я і не проти. і я не тікаю
бо більше крім бога нічого не маю.

«хтось»
андрій грицай
/\

хтось товстішає
хтось отримує свіжі захворювання
хтось підкорює нові вершини
хтось купує авто
хтось продає квартири
хтось назавжди втрачає майно
хтось дивиться в небо порожнє
хтось засмагає на сонці
хтось купує труси кельвін кляйн
хтось продає потертий піджак
хтось заводить котів
хтось прокидує давніх друзів
хтось повертається до колишніх
хтось щодня міняє роботи
хтось лежить на дивані
хтось колупається в собі
хтось шукає виходи
хтось шукає можливості
хтось йде вперед
хтось назавжди проживає минуле
хтось ніколи не зможе вище стрибнути
хтось впіймав зірку
хтось вже завис на краю

а я досі
так і тебе люблю.
_
6.05.2024

#гіперпостмодернізм
«…»
/\

ця весна колись мене винищить.
з першим гімном прокинуться квіти.
і я прокинуся
разом із квітами. вибачте.
таке співставляти не варто
дорослі чи діти:

зима чи весна
сонце чи холод.
ми з тобою
пережили вимкнення світла.
ми пережили
майже тривалий голод.
та ми пережили й
пандемію ковіду.

боротьбу і недбалість точно як мить.
затемнення сонця і заметілі.
те, як ниє
кульгавить і часто болить —
та тільки не пережили
щастя радість і ейфорію.

#гіперпостмодернізм
«…»
/\

нехай загояться рани
котячих порізів
голодні чоловіки
у місті засцянім хай наїдяться
і це буде останнім
точно останнім
з того
що мої очі перед сльозою штучною
видять

хуй через коліно
котиться інтерсіті ранкове
і провідники себе гордо так
звуть стюардами
взлітаючи між
туалетним американо
і якимсь йогуртом
і вбиральнями, що
вони стрімко зачиняють по колу

у перегарі нового міста
народжується сумний самурай
і пластиковим ножем
йде вбивати котлету з пузатки
хоча, бореться він не з нею
а бореться він — із зарплатою
і так виживає
і так залишає сльози
і так вони гинуть
об мокрий асфальт.

«…»
андрій грицай
/\

мені цей день остогид.
бо він вже триває так довго,
з перервами в день і в ніч
нарощує зрілу тривожність.

я його вже і благаю
і я вже кричу на місяць,
та легко нам не буває
з плечей голова повисла.

і так невимовно сумно
пакетиком чаю грати
мелодії томні, грубі
що стримують кволий натиск.

мені цей день остогид.
його не просто лишити
він не завершиться, мить
ця мить буде в серці. вшита.
_
🎵 Lely45 — Лиши мене саму

«…»
андрій грицай
/\

і виходить, що ти моя доля
і виходить, що ти мій хрест
і будь-яка сліпа непокора
веде далі й далі мене

і виходить, що ти красива
і виходить, що вже виходів — нич
хоч би де тепер не ходили
фіксуємо в памʼяті кожну мить

і виходить, що ти прекрасна
і виходить, справа не в тім
що сьогодні зорі погасли
щоби дати сонцю рости

і виходить, що я дурний
і виходить, що твоя правда
намагається розвести,
та давай не сьогодні —
завтра.

завтра. завжди.
_
🎵 Cascadeur — Meaning (Choral Version)