Якими повинні бути еліти? Образ Менандра І Сотера.
Стаття доступна на Друкарні.
Теорія еліт, яку вивчає соціологія та політологія, ділиться з нами цікавими знаннями та емпірикою. Починаючи від очевидного визначення, що еліти - це люди, які володіють владою та ресурсами, вони не є монолітним класом, як це часто намагаються показати марксисти.
Однак на що не відповідає теорія еліт, так це те, якими чеснотами та якими образами вони повинні володіти. Звісно, за бажанням можна виокремити кейси, які розглядають вчені, і знайти ці переконання та характеристики, але куди більш цікавіше побачити їх на прикладі героїв, що в свій час змінювали долю цілих цивілізацій.

Саме тому я пропоную Вашій увазі статтю, яка є моїм внеском в україномовний контент про греко-індійського царя Менандра І Сотера, що заснував унікальну цивілізацію за тисячі кілометрів від Еллади. Він є уособленням образу еліт, які ведуть постійний діалог з громадськістю, шукаючи відповіді не лише на філософські питання, але й як організувати державу.

Менандр або більш знайомий будистам Мілінда розпочинає цей цикл, бо без відкритого діалогу між елітами та громадскістю неможливо побудувати успішний державний проєкт:

В наступній статті я розповім Вам вже про одного римського імператора, життя якого є взірцем та уособленням самої суті еліт.

Чесноти чи інститути? Що важливіше? Новий цикл статей.
НОВИЙ ЗБІР НА ЗАРЯДНІ СТАНЦІЇ! Друзі без енергії старлінк, рації, теплаки та багато іншого не працюють.

В новій статті я намагаюсь не сильно ятрити Ваше серце, а звернути увагу, що формальні правила чи складний дизайн інститутів без свідомих людей є лише абстракцією.

Також, Ви дізнаєтесь чому соціальні зв'язки, яких ми всі з Вами набуваємо в процесі життя можуть стати кайданами. Це в свою чергу пояснює, чому при поточних елітах наш вибір мало впливає на якість державного управління та інститутів:

ЧИТАТИ ТУТ: Стаття у вільному доступі.

Про новий цикл: Я опишу образи еліт на основі історичних постатей, які володіли чеснотами, що вкрай необхідні нам сьогодні. Обіцяю кілька неочікуваних героїв, які здивують, також це буде моїм внеском в україномовний контент.

Джерела:
1. Плутарх. Гай Марій.
2. Промова Цицерона на захист Секста Росція Америйського
3. A. E. Astin. Scipio Aemilianus. Oxford University Press.

P.S. Друзі, мене скоріш за все не буде тиждень, є багато справ пов'язаних з Силами Оборони. Крім, того, що наш підрозділ служить в складі груп МВГ та має виробництво зарядних станцій (понад 1000 зарядних пристроїв відправлено до ЗСУ) є і багато інших задач. Дякую за Вашу підтримку.

День Незалежності: просто свято чи підведення підсумків +1 року?
Вітаю всіх зі святом! Не зміг зробити цього раніше, бо робота зі зарядними станціями, які робить мій підрозділ для ЗСУ, забирає дуже багато часу.

Концепція державних свят стара оскільки бере свій початок ще з Римської республіки, якщо не давніше. Вона є уособленням символізму, правонаступництва поколінь та навіть гри ідеології.

На мій суб'єктивний погляд, ця концепція давно застаріла, бо зводить це день до промов, а вони це слова-слова-слова і купа гасел в пустоту. День Незалежності не повинен бути таким, він повинен стати днем підведення підсумків по найбільшому проєкту нашого народу - держави. Це день під час якого ми повинні говорити куди ми йдемо і чого ми вже досягли.
Важливо: Я говорю про мирний час, бо війна це інша історія.
Ніхто ніколи не задумувався, а куди ми, власне, йдемо всією державою? Заради чого? Що ми хочемо побудувати на цих землях? Демократію? Свободу? Зберегтись як нація, зберегти мову, культуру? Це все добре, але це простий базовий і, в якомусь сенсі, дуже абстрактний набір “сильних слів”, які ні до чого не ведуть. Наприклад, про збереження нації говорять всі, а от, що малює нам ООН, вже в кінці століття може вийти так, що нам нічого буде зберігати...

Ба більше, а як взагалі можна перевірити чи йдемо ми бодай в сторону розбудови демократії? На щастя, є багато неурядових організацій, які досліджують це питання: The Economist Democracy Index, Freedom House, The V-Dem Democracy indices. Вибравши там Україну, ми можемо побачити наскільки ми наблизились чи віддалились від цілі. До слова, відсутність інформації для широкого загалу про ці індекси і нашу позицію в них дає можливість політикам нічого не робити, а лише проголошувати пусті гасла.
Примітка: Можна ще зганати індекси від World Bank про "якість державного управління" і тп. Звісно, всі вони не є досконалими, але є непоганим орієнтиром.

Однак що повинно бути центром нашої уваги, головною ідеєю, яка відповідала б викликам ХХІ століття? На мій погляд, тільки розвиток людського капіталу, бо наше життя, якщо хтось забув - коротке. Такий вектор означає, що у фокусі нашої уваги повинні бути індекси та напрямки, які стосуються освіти, особливо шкільної, яка взагалі закладає фундамент майбутнього громадянина. Забезпечення шкіл, заробітна плата вчителів, результати учнів у таких міжнародних індексах як PISA. Людський капітал це основа добробуту, а його розвиток допоможе виграти конкуренцію в першу чергу за наших людей.

Також особливої уваги потребує і громадянське суспільство. Так, кількість громадян, які волонтерять, донатять та проявляють активну громадянську позицію за інформаційним фоном ніби багато, однак якщо подивитись глибше, то політичних сил, які б орієнтувались на активних громадян, мінімум. Законодавці все ще дико відірвані від потреб громадян і на них вплив мінімальний (хоча іноді спільна позиція нашого бізнесу та громадян приносить непогані результати). В той же час наші позиції в тому ж індексі CIVICUS далеко не є задовільними. Розвиток нашого громадянського суспільства є необхідною базою для становлення держави.

Можна продовжувати і далі, але я думаю, що головну ідею Ви зрозуміли. День Незалежності це підведення підсумків за рік, що вийшло, а що ні та чому, а також це день коли ми ставимо цілі на наступний рік. Тоді ми нарешті відійдемо від старого спадку символічного свята і нарешті зрозуміємо навіщо нам потрібна своя держава і куди ми всі йдем.

В кінці я раджу прочитати мої авторські статті про цікавих “Жінок в історії” за духом нашого майбутнього, де роль українських громадянок буде лише зростати:

🧩Клеопатра Македонська. Принцеса в золотій клітці.
🧩Богиня Македонії - Олімпіада Епірська. Мати Александра Македонського. Вбивця царя Філіпа?

Та цікавий допис про те, чому я вирішив стати письменником:

📌Чому я присвятив 5 років вдосконаленню Княжої Шахівниці?

Росія готується заморозити війну? Інфляція, робоча сила, перегрів економіки та шлях в нікуди.
Я вже писав раніше, що військові витрати - це буквально гроші та ресурси на вітер. Умовна сотня танків, які випустить Уралвагонзавод, будуть так чи інакше знищені або законсервовані (якщо танки не йдуть на експорт), себто економіка витрачає ресурси на специфічну продукцію від якої не отримує ніяких бенефітів.

Натомість, якби замість танків ці кошти були б спрямовані на дорогу, то економічні агенти в тому чи іншому регіоні отримали б кращий доступ до своїх клієнтів чи послуг перевезень. Про освіту навіть згадувати не буду, бо є маса даних, які говорять, що витрати держави на освітні програми є інвестицією в людей, яку держава може через роки повернути і навіть “заробити” на сплаті громадянами податків.

Керманичів самої злидннної імперії (цікавий пост про московські злидні) це не цікавить, бо холопи то одне, а велич імперії — інше. Тому, для досягнення величі, вони накачують економіку грошима через зростання бюджетних витрат, які йдуть на ненажерливий ОПК (конкурує за робочу силу та ресурси з цивільною економікою), виплати гарматному мʼясу та масу інших дотацій “постраждалим” олігархам.

Обраний РФ шлях накачує попит в економіці (в нормальних умовах подібні політики за духом використовують при "шоку попиту" аби його підтримати), а пропозиція (виробники) за ним не встигає і тому підвищує ціни, розганяючи інфляцію. Наростити виробництво виробникам важко, бо санкції заважають (іноземні технології/обладнання дуже дорогі або взагалі недоступні), а додайте сюди ціни кредитів (висока ставка ЦБ через політику дезінфляції), дефіцит робочої сили та масу інших проблем підсанкційної країни. Це констатує й сам Банк Росії у розмові зі ЗМІ і, за рахунок збільшення ставки, намагається пригальмувати попит, однак в результаті цього страждає цивільна економіка. Просто уявіть, що ціна кредитних ресурсів непідйомна навіть для підприємств ОПК, якби не пільги з бюджету. Про це прямо заявив олігарх Чемезов на РБК (легко знайдете в гуглі, я не публікую посилання на московські джерела).
Цікава примітка: Потужності московського ОПК нині завантажені на максимум, але воно все одно не може забезпечити фронт всім необхідним. А це означає, що воно і далі потребує залучення трудових ресурсів та бюджетних коштів і, як наслідок, більшої деградації економіки. Себто все як в анекдоті про "батю алкаша та подорожчання горілки". ОПК задушить своїм попитом цивільну економіку.

Масла у вогонь проблем пропозиції підливає ще й обмеженість трудових ресурсів в РФ. Офіційно уряд диктатора заявляв по дефіцит робочої сили в 160 тис. голів на підприємствах ОПК. На додачу, в РФ існує загальний дефіцит робочої сили в 5 млн, а десь були й дані про 7 млн. Без доступу до робочих рук пропозиція ніяк не зможе наздогнати попит, бо для цього потрібно розширювати виробництво і залучати: працю, капітал та технології. А з усім з цієї чарівної трійці в цивільної, та навіть військової, частини економіки РФ великі проблеми.
Примітка: Існуює дефіцит спеціалістів (ІТ і тп.), які втекли після 1-хвилі мобілізації (300 тис.+).

РФ вже не межі? На межі, аби вибрати куди йти далі: або брати в економіці все під контроль (у тому числі й ціни) та все більше потворити ринкові механізми, або зупиняти війну та шукати вирішення проблем. Що вона обере можна буде зрозуміти по одному рішенню Путіна - друга хвиля мобілізації. Вона стане точкою неповернення для РФ та призведе до ще більш тяжкої війни, яка, при поточних показниках, не несе ніяких перспектив і це, судячи з усього, починають розуміти їхні бюрократи (все більше заяв економічного блоку про складну ситуацію в економіці).

P.S.: На мою суб'єктивну думку, нинішній стан, і особливо перспективи РФ, можуть підштовхнути її до зміни переговорної позиції. Інакше, економіку чекатиме тотальне домінування ВПК (нині зростання ВВП майже повністю забезпечено ним) і як ніслідок впевнене погіршення якості життя електорату в містах, а цього судячи по заявам диктатора вони не хочуть допустити. У будь-якому разі ІІ саміт миру чи інший майданчик скоро все покаже.

Telegram

Konkretyka

Соціальні програми це видатки чи інвестиції держави? Як соціалка може окупитись? Трансферти з бюджету для вразливих верств населення або податкові вирахування часто грають куди більш значну роль, ніж здається на перший погляд. Більше того, соціальні програми…

Політика стимулювання народжуваності. Скільки залишиться українців в 2100?
Може так вийти, що на вулицях названих на честь Героїв війни нікому буде жити, а їх самих памятати...
Ми живемо спираючись на свій досвід та уявлення про світ в якому наша нація існує і нас десятки мільйонів. Однак, час стирає в попіл не тільки окремі народи, але й цілі цивілізації і про це ми не думаємо...

Нещодавно ЗМІ опублікували медіум прогноз ООН по кількості населення України: воно скоротиться до 15 млн. у 2100 році. Одразу піднялась дискусія про нагнітання ситуації.

Й справді демографічні прогнози враховують лише поточні дані народжуваності. Відповідно, вони не можуть прорахувати вплив потенційно позитивних та негативних факторів, які виходять за межі "оптимістичного", "медіум" чи "песимістичного" прогнозу.

З позитивних факторів – можливість покращення нашого показника народжуваності після закінчення бойових дій. Однак це покращення ніяк не вплине на те, що ми вимираємо, себто кожен день нас стає менше і так буде тривати до того, поки показник народжуваності не зросте до 2.2 дітей на жінку.

Надію, яку висловлює інститут демографії - політики стимулювання народжуваності, але це плацебо, немає жодної розвиненої країни, яка б вирішила проблему низької народжуваності.

Однак, я все ж спробую розповісти про цікавий взаємозвязок на основі якого можна будувати політику. В авторитетному журналі American Economic Review опублікували дуже цікаву роботу про те, як Центральний банк може впливати на народжуваність.

Здавалося б, де політика ЦБ, а де демографія? Але зв'язок є, й він полягає в тому, що зменшення ключової ставки призводить до зменшення іпотечних ставок, а ті в свою чергу зменшують “обов'язкові платежі” домогосподарств. Дані говорять, що зменшення ключової ставки Банку Англії на 1% призвело до зменшення іпотечного платежу домогосподарствами на 12% або в середньому на 1к фунтів за квартал (4к в рік, а це ~35% витрат на дитину в перші роки її життя).

Співставивши ці дані з народжуваністю, дослідники прийшли до висновку, що зменшення іпотечних платежів призвело до народження “додаткових” 14500 дітей в Британії.
Примітка: Звісно, не все так просто, бо є ще різниця плаваючих та фіксованих ставок по іпотеці, тому в США такого ефекту не було.

Звісно, бігти зараз і знижувати ключову ставку чи стимулювати іпотеку, без врахування загалом макро- ситуації в Україні, є абсурдним. Однак цей приклад показує, що якщо зайнятись комплексно проблемою, то ми справді можемо знайти механізми для покращення нашої демографічної ситуації.

А що з “простими” політиками? Наприклад, можна скасувати податки на дитячі товари, зменшити ПДФО тим, у кого є бодай одна дитина. Здавалося б, надзвичайно простий спосіб зменшити “обов'язкові платежі” сім'ям, але політики, які живуть по принципу: “що холопи всі не втечуть”, до такого не додумаються.

Але всі ці методи будуть не ефективними, якщо ннародні обранці і далі будуть створювати купу контенту антикорам на YouTube, й якщо інститути в державі і далі будуть мати такі колосальні відставання, як на графіку від Світового банку. Інститути – це фундамент, після якого можна вмикати складні політики стимулювання народжуваності.

Скільки залишиться українців? Менше, ніж звітує ООН, якщо ми не зрозуміємо, що ХХІ столітті держави конкурують за людський капітал, а не території. Тому з відкритими кордонами все більше людей, хто може себе реалізувати на Заході, будуть виїжджати. А після того, що відбувається у нас, можна очікувати хвилю міграції людей з високим людським капіталом після закінчення війни. Аби цього не допустити політики, щодо демографічного майбутнього нації треба планувати вже, а реформи інститутів починати ще вчора...

Епілог. Я не хочу бути Касандрою і нею не є, хоча люблю історію Елінів (особливо добу Діадохів), але сточити об війну людський потенціал країни (еміграція, криза довіри і тп.) - це Піррова перемога. Символічно, що іменем самого талановитого після Александра полководця названа перемога в якій він втратив своє царське майбутнє...

Римська імперія №2: Трагедія Римської Африки, якою була перлина імперії?
Моя друга стаття з циклу. Вона вийшла дуже насичена цікавими фактами, про які мало де можна прочитати, крім як академічних публікацій.

Ключові теми:

? в першій частині статті Ви познайомитесь з образом Римської Африки. Повірте, він дивовижний.
? клімат Північної Африки та іригаційні системи. Дізнаєтесь не просто про те, як римляни зрошували землі (технологія кяризу), але й познайомитись з холодильниками тої доби.
? експорт Римської Африки, а саме її основні товари. Дізнаєтесь який саме ресурс приносив колосальні доходи регіону, а деякі з товарів Ви зможете побачити візуально: кераміка та унікальний мармур.
? Людський капітал – одна з найцікавіших частин статті, де Ви познайомитесь з вченими, які змусили дослідників по-іншому подивитись на систему освіти в Карфагені.
? Дізнаєтесь про існування лікарень та хто їх поширив в Римській імперії.

Стаття доступна на Друкарні.
P.S. Скоріше за все миттєвий перегляд не оновиться, раджу читати статтю прямо на сайті Друкарні або незважати на кілька помилок (замість зерна - кукуруза, замість півночі в одному місці південь).