Деякі іноземні медіа вже демонструють перші ознаки російської інформаційної кампанії проти України. Ми бачимо, що Росія перевіряє, як міжнародна аудиторія реагує на їхні пропагандистські заяви. Так ворог шукає найефективніші теми, які можна використовувати, зокрема для підготовки до майбутніх переговорів.

Ймовірно, найбільша активність цієї кампанії буде перед інаугурацією Дональда Трампа і в перші місяці його президентства. Мета російських інформаційних кампаній – не лише підготовка до майбутніх переговорів, але й підрив морального духу українців, дискредитація української влади та послаблення міжнародної підтримки України.

РФ також сподівається залучити проросійських політиків, експертів і журналістів в Україні. На жаль, такі люди є, і їх використовуватимуть для поширення російських наративів та критики української переговорної позиції.

Це може не лише посилити напругу в суспільстві, але й дати Кремлю привід говорити про «політичну кризу» в Україні.

Чого намагається досягти Росія?

Країна-агресорка хоче отримати перевагу в переговорах, дискредитуючи українське керівництво. Саме тому останнім часом російська пропаганда активно працює на міжнародну аудиторію.

Росія активно використовує технології штучного інтелекту для створення та розповсюдження пропагандистських матеріалів. Це дозволяє ворогу генерувати величезні обсяги дезінформації, яка важко піддається контролю.

Ворог тисне не лише на фронті. Інформаційна війна для Росії не менш важлива, ніж ракети чи снаряди.

Нам потрібно уважно перевіряти будь-яку інформацію. Дехто й досі забуває: далеко не все, що подається як «аналітична оцінка міжнародних експертів», є обʼєктивним та достовірним.

Правдива інформація надходить від офіційних українських установ і перевірених джерел.

Черговий російський ракетний удар по Україні. Крилаті ракети, балістика. За попередніми звітами, було 93 ракети. Зокрема, була й щонайменше одна північнокорейська ракета. Вдалося збити 81 ракету, з них 11 крилатих ракет збито завдяки нашим F-16. Також росіяни задіяли в цій атаці майже 200 безпілотників. Один із найбільш масштабних ударів по нашій енергетиці.

Це такий «мирний» план Путіна – знищити все. Це так він хоче «перемовин» – тероризуючи мільйони людей. І він не обмежений ані в далекобійності, ані в купівлі необхідних компонентів для виробництва ракет. Нафта дає Путіну достатньо грошей, щоб вірити в безкарність. Потрібна сильна реакція світу: на масований удар – масова реакція. Тільки так зупиняється терор.

Якщо лідери бояться реагувати чи звикають до терору, Путін сприймає це як дозвіл продовжувати. Потрібні «петріоти», щоб збивати ці ракети й доводити, що терор не досягне мети. Потрібно посилювати санкції проти Росії за війну, щоб реально впливати на російське виробництво ракет.

Балачки Путіна не зупиняють – потрібна сила, яка приведе до миру. Сила, яка не боятиметься своєї можливості зупиняти зло.

Світ може зупинити це божевілля, і для цього перш за все треба зупинити божевілля в Москві, яке вже 20+ років віддає накази на терор. Сила потрібна. Україна вдячна всім, хто допомагає.

Герман Галущенко повідомив, що під масованим ударом – енергетика по всій Україні.

Щоразу під час російських атак по цивільній інфраструктурі та після них важко підбирати цензурні слова. Як і важко зрозуміти причину слабкості Заходу перед обличчям російського терору.

Подібна нерішучість може привести до того, що російськими ракетами та бомбами буде розбита не лише енергетика України, а й Європи. Світ може у це не вірити. Однак це не означає, що такого не може бути.

Будапештський меморандум: урок, який коштував Україні безпеки.

Президент Володимир Зеленський заявив, що Будапештський меморандум, підписаний у 1994 році, «жодного дня не працював».

Історія цього документа дійсно підтверджує ці слова. У 90-х Україна добровільно відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу у світі в обмін на обіцянки гарантій безпеки та територіальної цілісності.

Але ми не отримали реального захисту від агресії.

Що отримали натомість?

Що отримали США?

Для Сполучених Штатів меморандум був вигідним з огляду на декілька факторів:

зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї: Україна відмовилася від ядерної зброї, що посилило глобальну стабільність та підсилило США;

зменшення ризиків ескалації: видалення ядерного арсеналу з території України мінімізувало ризики неконтрольованого використання;

стабільність у регіоні: США уникнули прямого втручання у пострадянські конфлікти;

політичний інструмент: меморандум дав основи для засудження агресії Росії та введення санкцій після 2014 року.

Меморандум був політичним документом, а не юридично зобов’язуючим договором. США, Велика Британія та Росія виступили гарантами безпеки України, але не взяли на себе юридичних зобов’язань. У тексті меморандуму відсутні чіткі механізми примусу до дій у разі порушення його умов. Це дозволило США формально уникнути активних зобов’язань, апелюючи до «рекомендаційного» статусу документа.

Що отримала Росія?

Для Росії документ теж мав свої вигоди:

контроль над ядерним арсеналом: РФ отримала ядерну зброю, розташовану на території України, що зміцнило статус Росії як єдиної ядерної держави на пострадянському просторі;

зниження незалежності України: відмова України від ядерної зброї зробила її більш вразливою до російського впливу;

відсутність юридичних зобов’язань: меморандум дозволив Росії діяти агресивно, уникаючи юридичної відповідальності.

Для України ж усе це було порожніми обіцянки. Будапештський меморандум не забезпечив реального захисту нашої держави.

У 2014 році Росія анексувала Крим, порушивши домовленості. Реакція світу обмежилася санкціями, які не зупинили агресора.

У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, Україна отримала підтримку партнерів, але не у вигляді прямого військового втручання.

Будапештський меморандум став символом провалу міжнародних гарантій. Його урок очевидний: у світі, де порушення домовленостей залишаються безкарними, єдиною гарантією безпеки є сильна армія, національна єдність та підтримка партнерів.

Чи знали політики 30 років тому, як усе складеться сьогодні?