ОБІГРІВАЧ

Дай лише трохи тепла,
Обійми мої руки руками
Поділитись і якщо замерзла сама —
Обом зразу тепліше нам стане.

Твої очі проллють дощі
В моїх грудях стукоче громом,
Сунуть грози, правда, я не хотів
Розкажи мені все-таки хто ми?

Тобі холодно? Хочеш зігрію?
Обійму тебе, зварю чай.
Відпустити мене пташко у вирій,
Не сумуй і мене не шукай.

МОВЧАННЯ ЗОЛОТО

Пару фраз на вітер кину
Вийду й не скажу нічого
Парапраксис збив корону
Тож ти кутаєшся в гонор

Ну а я жену мов дикий
В житті спокій так шукаю
Мов хижак у хащах тихо
Перед замком Тамерлану

Із абсурду в протиріччя
Свої догми сам паплюжу
Фарба сиплеться з обличчя
Мій побачиш град і стужу

Та тримаю поки маску
Як атлант потроху скнію
Хочеш яблук з того саду?
Хочеш відбери надію

Віру в бога теж втрачаю
Бо нема його під небом
На землі немає раю
Рай ти увібрала в себе

Між ребер його сховавши
Для крилатих стала домом
У кісток обняла грати
Враз задихала аргоном

Як очей твоїх палітра
В сонця світлі вибухає
Так не грає жодна ліра
Таких барв ніде немає

І якщо краса в мистецтві
Тебе в світі бракувало
Поруч завмирає серце
А без тебе кисню мало

Мій сусід записав мій виступ на кватрирнику, дуже йому вдячний

ЛУГ

За годиною година мить
І життя відміряється кроком
На стіні годинник висить
Муза до тебе стоїть боком
Шум у вухах туман в голові
Риби тихо сшивають води
Лиш під шелест нічної пори
Поїзди обіймають перони
Там кордони і забобони
Утікай зупинись залишись
Ультиматумом буде слово
Нескінченним падіння вниз
Це історія про самураїв
Де ми вже утратили честь
Та сепуку на нас не чекає
Нам відведено більшу жесть
Бути чесним не всім зуміти
Чисте серце дістане жрець
Залишається шмат від літа
З цим лягаю й рахую овець
Хоч і там ти мене дістанеш
Не врятує ні мур ні стіна
Нездоровий сходить рум'янець
Ну привіт дорога чорнота

Я до речі можу хоч кожен день писати, але ні
22.07 викладу щось круте (за що мені не соромно)

HONEST NOTHING

За закритими дверима не чути слів
Ми пограємо у безсоння з тобою
Ти не бійся я спокійний прошу повір
Ходжу тихо лиш місячною ходою
І журбу як росу ношу на повіках
А все небо прошите літнім теплом
Таке дивне воно це останнє літо
Що не скажеш то влучиш у молоко

Не розуміючи роботи механізму стріляю уже постфактум
Мої думки вилітають зі свистом та підганяти їх у спину марно
Оскільки вільного існування без самоцензури чомусь не бачу
На будь-який запит можу сподіватися як в онлайні на паузу

Субурні дії дають мені лише непередбачувані результати
Це травмує а щоб зупинити кров в аптеці не вистачить вати

Тож маємо що маємо зачекайте ваш номер станьте у чергу
Поки касир грається в концептуаліста настане час для секти

І власні назви будуть сипатися як від утоми з неба комети
Це відбуватиметься щодня не пригадуйте ніякі прикмети
Хоча можете спробувати але опустите свою голову додолу
А потім уже вашим дітям будуть розповідати казку чудову

Можете згадати усе що відбулось тоді тобто у цю хвилину
Якщо вам вдасться згадати щось хороше я вас не зустріну

Ви нагадуєте людей що згадують морозиво після розвалу
Сподіваюсь мені не пред'являть за те що в голові догану

Її правда побита кривава і гола це правда і нажаль не ново
Її варта копала топила і била чи варто очікувати на диво
Це зрада запитай у сусіда що у легітимного ката на часі
Горітиме абсолютно все як те що в керамічному напасі

Чур мене

Я закінчив із пристрастю
Мов кілограми совісті
Вже в свого часу випросив
Все починалось з доблесті

Чомусь боюсь так пафосу
Це виглядає нарвано
Півголосом стогнатиму
Про те що недосказано

І те що не озвучив я
Якщо б і написати встиг
Жере під моїм серцем гад
Мене наздоганяє вік

Тож зір не фокусується
Мов привид йду по вулиці
Тримаю в собі те що є
В руках стискаю милиці

А на ключах подох магніт
Я записався в лузери
Дивлюсь як гасне Сонця цвіт
Молитися чи плакати

Дощ не лякає холодом
І глибина калюжами
Лякають як ходитиму
У небі хмари думами