Магазини в Копенгагені працюють за звичним нам графіком, з 7 до 22. Після 18:00 місто не засинає, а також усе продовжує працювати по неділях. Що не може не додавати комфорту моєму перебуванню.

Кожна зустріч студентів 4CITIES в новому місті починається з розповіді про те, як ми провели літо.

Моє літо було чудовим. Тільки завершила його недавня російська атака на всю Україну у 200 одиниць техніки. З кількома менш масштабними нападами вдогонку.

Я, з усією своєю щирістю, так і кажу: літо чудове. Якби не ракети та дрони.

Я розповідаю ці історії раз за разом як частину свого літа. Як частину свого життя. І тільки за деякий час після розмови я усвідомлюю, як дико це все звучить збоку. І чому на мене всі дивилися такими вилупленими очима.

200 одиниць техніки за раз.

Я просто тихо радію, що після цього вижила.

Коли постійна загроза життю стає нормою, це величезна трагедія. Цим постом хочу нагадати, що це не норма.

Що, живучи постійно в Україні, вже й дещо починаєш підзабувати.

Комфортне житло це сильнюча точка опори для мене. І кімната виявилася як з картинки ?

Сьогодні, пакуючи валізи, зловила себе на думці, що більше не відчуваю переїздів. Тобто кожна поїздка перетворилася з захоплюючої пригоди на простий процес зміни місця проживання на певний період і перевіз речей на цей період. І відверто кажучи, мені таке легке відчуття мобільності дещо подобається. Є якийсь шик у простому ставленні до подорожей ?

Тому валіза була складена досить швидко, за годину-півтори. Весь інший час я блукала по кімнаті, намагаючись пригадати, що я забула. І дивуючись, як все стало так легко.

А от залишати київський вокзал було важче. Від цього місця віє якоюсь фатальністю і об’ємом пережитих тут подій. А ще ці магазини з воєнною формою. Відчула себе, як у страшному кіно про війну. Героїнею з двома куцо зібраними валізами.

Але квестом виловлені квитки на рейс Київ-Варшава вже в додатку Wallet. Трохи все всередині передьоргнулося, коли поїзд почав свій рух. Я їду в Копенгаген ??

З іншого боку, що стосується самої моєї програми Erasmus Mundus. Думаю, у порівнянні з іншими магістратурами, вона може бути не така важка.

По-перше, в Європі загалом дуже м’яко ставляться до дедлайнів. Дуже часто бувало таке, що роботи доздавали за тижні після дати здачі.

По-друге, основний бал все ж йде за основний іспит. Тобто протягом усього семестру атмосфера досить розслаблена.

Згадую, як у Могилянці ми воювали за ті семінарські бали ? сміх та й годі

По-третє, взагалі не знаю, як викладачі можуть хоча б приблизно об’єктивно нас оцінювати, враховуючи, наскільки різними є ментальності, бекграунди, мислення у кожного з нашої групи, особливо в контексті програми з такою широкою тематикою. Фактично будь-яка думка в тій чи іншій мірі може мати сенс.

Основні дедлайни в мене закінчуються в кінці червня. Ох, ще трохи.

Якщо серйозно, то сесію у Відні не можна порівняти з тим, як вона відбувалася у Брюсселі. Тоді я буквально на півтора місяця загрузла в написання трьох великих есе і складання іспиту до того ж.

Зараз же я навіть встигаю жити соціальним життям і ходити на пари. Нещодавно мені порадили клас танців у Відні української тренерки, спробую сходити ??

Взагалі, моя нова мета — мінімізувати періоди такої важкої напруженої роботи в своєму житті.

Бо я вже втомилася так сильно і напружено працювати.

Тобто наступного разу, наприклад, я не планую відкладати всю підготовку до іспитів на останній момент ?**

Дівчата, коротше, купила я Dyson. Стайлер.

І тепер моя єдина мотивація вставати зранку в ці дні повної підготовки до іспитів – це просто красиво укласти волосся і прожити цей день з укладкою.

Девайс ще той, скажу я вам ??

А зі своїм поєднанням роботи, навчання та веденням каналу ще й відчуваю себе тотально білою вороною в групі, що додає забави цьому фестивалю життя.