навалив кринжа на сон грядущий
солодких кошмарів?

промайнула думка що оці вривання з каналу в чат - це шлях до броськості

це ту мАч глибоко і тонко - це тіко для гурманів

владічку

ну що ж
зеленоокий красунчику
ти догрався
чи краще було б сказати
автомобільний фанатику
навіжений гонщик міськими смугами
такий собі міка гаккінен
спитаєш чому саме цей фін
бо шумахер погано закінчив
і ота осточортіла хонда
яка безперестанку тобі ввижається
господибожедапамажи
це часом не та про яку постійно співає кошкіна
асоціативний ряд у мене сам розумієш

а хочеться
щоби перше що приходить мені у голову – твої вірші
і вже я верещу їх без пам'яти порожнім подолом або хрещатиком
цитую їх у кожному закладі
де є курілка
(гаразд виключно на малій житомирській)
ну тобто ти викупаєш натяки
такий сміливий
і такий гарячий
мусить писати одразу збірками
не менше як іздрик
мінімум як якийсь жадан
і оці інтерв'ю у власової
оці подкасти про навкололітературу –
усі твої
і щоб військові оркестри у кампусі університету
здогадайся що репетирували
ну а я як мати
*примітка для читачів: названа
буду за тебе тішитись
ні не так
я буду тобою пишатись

міра мальська виїбала саме поняття "діс", вмостивши в його серцевину "говори, але не називай"
вау
???

у безглуздій суперечці програла владічку вірш-присвяту?
та тільки біда в тому, що все, що не васюті писане у мене – діси?

цьому тілу вже
що опіки що порізи
цими руками вже
хоч жар хоч попіл
хоч воду слів
яку називають молитвою
(я навіть губами трішечки ворушила
по старій пам'яті)

відчай насправді пахне не так вже й пафосно
прохолодою ранку
порохами серпневої засухи
рудою глицею
дивиться на мене сумними очима пса
під воротами кпп –
не можна підходити ближче
продовжуй битися
читай: не переставай вірити

цьому серцю вже
що любити що вигоріти
зовсім не страшно
бо й так віддала усе

оберіг

/михайлові/

І

радуйся
радуйся чорте-братчику
чинно і браво сюди топчи
перебирай старанно своїми ратичками
ти точно не перший хто пер на мене
хто порошив прокльонами межи очі
неначе гравієм
замісто амінь
виголошуючи по-псячи
попсове і попсоване це - ура!
сердечно раджу -
відрости товстелезні пальці
візьми лопату
і мов кріт -
кривими лапками піднесено совай
чи то пак копай -
ти ж про неї так палко мріяв -
копай психопате
останню мою оздобу
себто домовину
допоки самі лиш роги
ледь-ледь буде видно посеред трави
потішся буцімто це ти мене вистежив -
коли весь час я поруч ходив навпочіпки
вітаю тебе товаришу аферисте
сьогодня ти все програв
риска за рискою
текст мій солоний виліз
поповз по вилицях
гвинтик за гвинтиком зібрався
постав орантою й вистрелив -
лиснула тобі по зашийку 
мого істеричного почерку блискавка
рукописна праведна літня злива
розбовтала розпушений ґрунт
і нарешті тебе втопила -
тобі навіть не хотілося рухатись

ІІ

захищений -
отже сильний
мов тісто життя місив
сам хронос як через сито
події на потилицю мені сипав -
так ніби хронічна
морозна лютнева ніч
    снігом завалювала
спогади час вичищав
неначе луску із риби -
я все пручався
як раптом
духу мого світило сколапсувало
все зійшлося в найменшу крапочку
у мені
і відбувся великий вибух

ІІІ

дай мені руку друже
рухаймось
оминаймо людино-брухт
ніч скінчилася
ранок
висушив бруд під ноги розлитий кимось
дурно хапав усе гамузом і покинув
нині наче у магазині роздивляюся - і беру
рухаймось
крок наш планету крутить
поступ літа дарує їй
дай мені руку
ходімо друже
бути добру

(2023)

анафема

\богові\

агов
мій господи
той що життя мого запалив вогонь
мій соколику
чи пак — яструбе
поглянь
як ляпає березневовишняно
зпідсніжно з вій моїх
немовби із соковитого густого цього гілля
та ти навіть уявити собі не можеш
що я в цьому тілі витерпів
скажи хіба я не заслужив
свій маленький кокон
котрий прикрив би
від безперестанного
             підглядування
             в мою суть
аби усі твої порочні й грішні
архангели чи апостоли
разом з тобою нарешті вже зрозуміли
що від постійного
сингулярнісного виглядування
не підвищуються шанси узріти нічого окрім
давно знайомого — неначе автоматичнорухового —
видива
    мене
перманентно нагого
              здається
                  батьку
я щойно гола забив у твої —
замуровані від народження
непробивні ворота
я знаю що ти на мене образишся
за витончену й неабияку
нетактовність
у цій молитві
і знаю що ти пробачиш
визнай вже що сам не очікував
що такого гідного сина виростиш
зі свого дитяти
тому моя тобі дружня порада
скоріше подай усе що мені потрібно
для того аби я міг упевнено крокувати —
вишукано й гордо носити ймення
нашого із тобою поріддя
переконаний — на попередньому рядку лице твоє
засвітилось посмішкою
і в тебе з'явилась ямочка між губою і підборіддям

(бер. 2024)

заходим, дівчатка, хлопчики та інші!)

https://t.me/mirayuraihui