​​Не та людина (1956) реж. Альфред Гічкок

Який листопад без Гічкока? Точно не цей! Цього року подивився Не ту Людину і цей фільм трохи відрізняється від інших робіт майстра, які я бачив.

По-перше, в його основу лягли реальні події, коли Крістофера «Менні» Балєстреро заарештували за озброєне пограбування, якого він не скоював. Режисер хотів підкреслити реальність першоджерела і тому багато знімав "на місцях" замість улюблених студійних декорацій. Кадр із мостом Джорджа Вашингтона взагалі хочеться на шпалери поставити. По-друге, не дивлячись на те, що Гічкок вважається майстром трилера, цей фільм здається менш легковажним, ніж інші його роботи – і за естетикою і за змістом.

Фільм чудово показує те, як головного героя виривають з його нормального життя і як поступово його затягує безвихідь. Здається саме на цьому режисер і хотів зробити наголос, адже цим подіям присвячена ледь не половина фільму. Допомагає створити атмосферу відчаю і Генрі Фонда, який самим своїм стурбованим поглядом показує всю глибину почуттів персонажа.

Але через те, що головному герою і його переживанням присвячено так багато часу, що від цього трохи страждають інші події фільму і деякі речі здаються не дуже обґрунтованими. Наприклад, через те, що дружині персонажа приділяють так мало уваги, для того, щоб повірити в її остаточну реакцію на треба ввімкнути фантазію і уявити, чого нам не показали.

Втім, без фантазії фільми тієї епохи дивитися і не варто. Адже то був інший кінематограф із зовсім іншими умовностями, то ж якщо усвідомлювати ці умовності, за будь якою наївною історією можна угледіти ту реальність, яку насправді зображав фільм.

#триллер #драма

@clockwork_pomidor

​​Як заробити мільйон до того, як бабуся помре (2024) реж. Пат Буннітіпат

Щось Азія мене не відпускає. Хоча цього разу це не трилер, а спокійна, чуттєва драма, а родом вона із Тайланду. Це режисерський дебют Пата Буннітіпата, який одразу пішов в заявку на Оскар.

Недолугий онук сварливої бабусі дізнається, що його двоюрідна сестра отримала в спадок будинок дідуся, за яким вона наглядала перед смертю. Не довго думаючи, хлопець вирішує зблизитися з бабусею, у якої теж діагностували важку хворобу.

В цілому, сюжет на стільки простий, що в посередньому виконанні фільм міг би  пройти зовсім непоміченим. Але з виконанням у Буннітіпата вийшло все дуже добре. Тут нема якихось вражаючих прийомів, цікавої структури чи чогось ще, проте режисер розповідає свою історію саме так, як треба – філігранно балансуючи між комедію і драмою, він тримає емоції глядача в постійному тонусі, при цьому майже не перенапружуючи їх. Тобто справжнє comforting movie, яке легко може стати в один ряд з Intouchables чи In Time.

Окрім того, не дивлячись на те, що сюжет, знову ж таки, універсальний і міг би трапитися будь де, саме культурні особливості грають велику роль в емоційному сприйнятті фільму і саме на них тримається частина, на якій стаж неможливо стримувати сльози.

До речі, це не тільки режисерський дебют. Це ще й перша роль акторки, яка зіграла бабусю, а їй, на хвилинку, 78 років! І я вам скажу, що вона чудово зіграла свою роль. Вона справжня зірка цього фільму, яка ніби і не грає зовсім, а дійсно проживає все, через що має пройти її героїня.

#драма #комедія

@clockwork_pomidor

​​Зцілення (1997) реж. Кійосі Куросава

Нещодавно я писав про те, що світ азійських триллерів безмежний і погано вивчений особисто мною, то ж я вирішив частіше в той світ заглядати. Сьогодні у нас ледь не класичний чи то триллер чи то горрор з Японії.

Маємо втомленого детектива, дружина якого страждає на психічне захворювання, маємо низку вбивств, скоєних абсолютно різними людьми, але які мають спільні риси, головною з яких є те, що не дивлячись на те, що вони не хотіли нікого вбивати, сам акт вбивства відчувався цими людьми доволі буденно. До того ж маємо молодого хлопця, який не памʼятає геть нічого про себе, забуває те, що було хвилину тому, але дуже цікавиться всіма, кого зустрічає.

Завʼязка чисто триллерна, але поступово фільм переростає в чисто японський горрор. Тут не буде монстрів чи скрімерів. Весь жах будується на візуалі і звуковому супроводженні, які створюють таку атмосферу, яка робить навіть звичайні речі дискомфортними. Старі захаращені лікарні, постійний гул, який чи то йде від побутових приладів, чи то від моря, чи може існує тільки в голові персонажів, дивні старі записи, туман, кров. Здається в фільмі не має жодного елементу, який не намагався б вибити вас із зони комфорту.

Фільм не дасть відповіді на всі запитання, щось доведеться додумувати самому і це робить його ще більш загадковим і містичним, проте він напевно змусить вас пошукати власні відповіді на запитання, які безустанку ставить один з персонажів. А якщо ви особливо сміливі, то, можливо, ви задумаєтеся і про те, що б ви могли прибрати зі свого життя, аби стати самими собою, проте чого ніколи не зробите.

#триллер #жахи

@clockwork_pomidor

​​Дикий Робот (2024) реж. Кріс Сандерс

Здається вже всі знають, що цей мультфільм вартий уваги, але якщо ви раптом не в курсі, то я вам скажу, що таки так, вартий.

Історія робота-помічника, що випадково опиняється серед диких тварин дійсно здатна здивувати. Я б навіть сказав, що перша третина фільму взагалі здається ледь не революційною, в першу чергу через деяку сміливість гумору і навіть емоційну жорсткість деяких сцен. Так, це лише маленькі кроки в спробах голівуду перестати занадто обережно ставитися до дитячої психіки, але на тлі інших мультиків це дійсно кидається в очі.

Та все ж таки далі мільтфільм стає більш традиційним, більше наголошуючи на емоціях ніж на гуморі. Іноді навіть здається, що цей наголос занадто гучний і пафосний, і напевно, якби не такий запальний початок, то ми б отримали доволі стандартну картину для дітей і трошки для дорослих, але вкупі, все ж таки, Дикий Робот працює дуже ефектно і свіжо, залишаючи по собі цілий букет емоцій.

А головне, він має показати, що діти не впадають в істерику від пари смертей і не стають жахливими людьми від гострішого і цинічнішого гумору. Мені, особисто, дуже хотілося б, щоб інші студії і творці це побачили і стали б трохи сміливішими. Думаю від цього виграють і діти, які будуть йти з сеансу з якіснішим життєвим досвідом, і дорослі, які будуть йти в кіно на мультфільми з більшим ентузіазмом.

#мультфільм #комедія

@clockwork_pomidor