🫶Вчинок великого клубу:

“Реал Мадрид” оголосив, що контракт з Дані Карвахалем, який до цього був на стадії обговорення, продовжено до 30 червня 2026 року.

https://www.realmadrid.com/es-ES/noticias/club/actualidad/c-06-10-2024

У Кіліана дуже переконлива іспанська. Він майже вільно спілкується нею. Є невеличкі помилки, але і вимова, і швидкість вражають. Мова не стане для нього проблемою в адаптації. Це при тому, що самі французи визнають, що дуже погано адаптуються до/вчаться інших мов.

Рейтинг шокуючих прощаннь

“За своє життя я втратив 11 Докторів Хто” (с) Шелдон Купер з “Теорії великого вибуху”
Сиджу тепер, переварюю події дня, і читаю архіви про Тоні Крооса. Як слова з важливої розмови, іноді з пам’яті виринають болючі прощання з іншими улюбленими гравцями. А яке було найболіснішим? Мій власний рейтинг шоку:

1. Зідан - у нього був ще рік по контракту, але він вирішив піти сам. Складно пояснити в двох словах що для мене завжди означав Зінедін Зідан непідготовленому читачеві, але якщо коротко: мій патронус завжди у вигляді його удару з льоту. Кожне прощання з Зіданом-тренером було не менш епічно болісним. “Тепер я знаю як виглядає кінець світу”, - написав 31 травня 2018 року на форумі товариш. Такий був стан тоді.

2. Кроос. 5 років тому, коли я була вперше на Бернабеу, ми говорили з товаришем-сосьо про Модрича, що це можливо його останній сезон. Я йшла тоді на Бернабеу з думкою про це. Помилялись як ніколи, але то була моя найкраща помилка в житті. Виходила зі стадіо вже з думкою про Тоні. І коли мене запитали, хто мене найбільше вразив з футболістів “Мадрида” наживо, завжди відповідала: “Кроос. Мене вразило побачити як він приборкує мяч в 3D просторі, одним дотиком, в будь якому положенні, будь який мяч, що ще більш дивовижно - завжди отримаючи при цьому перевагу над суперником. Цього не побачиш по ТВ”. Останні два роки я боялась, що це останній сезон Крооса і він був головною причиною для пошуку будь-якої можливості поїхати на матч, навіть шаленої. Цього сезону я була на першому матч на Бернабеу в новому сезоні і для цього доїхала до Мадриду на 7 поїздах. Про те що вдруге їхати нікуди не буде треба, я дізналась рівно на середині дороги в Женеві. Бо “Мадриду” в Лізі чемпіонів випав “Уніон”. Тож це мої два матчі цього сезону. В обох випадках Кроос виходив на поле і перевертав гру. Почерк майстра був видимий в усьому, що він робив на полі, навіть якщо перевагу вже мали завдяки ньому інші. Тоні Кроос завжди віддавав усе що мав ближньому своєму, але і про дальніх теж не забував.

3. Рауль і Гуті - ці двоє вбили мене влітку 2010 року. Вони зробили це майже разом, і одним пострілом. З клубу пішла не тільки епоха, моє дитинство, але й два капітана. Обидва представляли собою “Мадрид”. Один тримав в одній руці клубні цінності, в іншій - лідерство, Гуті - талант і драйв. Разом лишитись всього було болісно, навіть якщо необхідно для зародження нового життя.

4. Хабі Алонсо - цього ніхто не очікував. Після перемоги в ЛЧ, в кінці трансферного вікна, Хабі кинув усе заради нового виклику лишень у 32 роки. “Наш мозок, “наш кабальєро”, “наш центр”, як писали тоді про нього вболівальники. Ще одне живе уособлення “Мадриду” пішов під крило барселоністи, та ще й Баварію. Але міць фігури Хабі була такою, що мадридисти зрозуміли його рішення і змирились з ним.

5. Озіл - ще одне болісне прощання. Через його талант, через його фантазію, молодість, паси, бачення поля, вміння вигадувати щоразу щось нове. Обмін на Бейла здавався послабленням. Неймовірний талант має бути закріплений характером, який зможе його винести. В цьому до своїх попередників в моєму рейтингу Озіл не дістав.

А у вас який рейтинг?

@realmadridone

Суперліга існує. Але цього разу (знову) залишається без головного футбольного трофею

Минулого літа в мене була інфографіка про те, що АПЛ - це і є Суперліга. Адже англійці мають беззаперечну фінансову перевагу над усіма іншими лігами з велетенським відривом. До прикладу - за останні 16 сезонів клуби АПЛ витратили майже 24 млрд євро на трансфери. Набагато більше ніж будь хто і з кожним роком різниця між витратами АПЛ та усіх інших тільки зростає.

При цьому за цей час АПЛ зібрала лише 4 Кубки чемпіонів, а Ла Ліга - 8. Італія витратила 13 млрд, але здобула лише 1 кубок (Інтер в 2010). Німеччина витратила менше за всіх, але має дві перемоги.

Сума витрат на трансфери за останні 16 сезонів:

1️⃣ АПЛ - 23,64 млрд євро
2️⃣ Серія А - 13,06
3️⃣ Ла Ліга - 9,31
4️⃣ Ліга 1 - 7,66
5️⃣ Бундесліга - 7,44

Жодного англійського (та й італійського) клубу немає в півфіналі нинішнього розіграшу Ліги чемпіонів, навіть попри те, що витрати АПЛ на трансфери нині сягають фантастичних 3 млрд за сезон, а Ла Ліги у 6 разів менше - 538. З графіка можна також прослідкувати, що саме Ла Ліга найбільше серед топ-5 скоротила витрати після коронавірусу.

З цікавого, цього сезону Франція обійшла Німеччину і витратила на трансфери вперше більше 1 млрд.

Графік мною було трішки перероблено і оновлено згідно з повними даними за цей сезон включаючи повне літне і зимове трансферне вікно.

Посилання на графік

@realmadridone

Нічия 3:3 не дає відповідей, та ставить багато запитань.

Аналіз пропущених м’ячів:

1. Лунін поставив в стінку одного лише Вінісіуса і це було помилкою. Віні не був зосереджений, не чекав удару (звісно його мало хто чекав) і в останню мить перед ударом просто відійшов в сторону, відкривши ворота повністю і відвернувшись від м’яча. Удар був низом, сильний та з відскоком від газону, майже без шансів такий дістати.

2. Кілька хвилин поспіль перед голом “Сіті”, “Мадрид” втрачав мяч занадто швидко (через 3-6 секунд після повернення). Це вилилось в відчутну втому чи не всіх гравців - навіть Вінісіус ледь волочив ноги, двічі не зміг обіграти Холанда, якого наглухо закрив знову Рюдігер. Не дати Віні двічі обіграти себе - найкраще, що Холанд зробив за весь матч. Фоден отримав пас перед штрафною, коли Камавінга на мить випустив його з поля зору, зустрічаючи Стоунза. Камавінга ж не зміг накрити феноменальний удар Фодена. В цей же момент, в інші також, Рюдігер і Чуамені, занадто зосереджені на нейтралізації Холанда, забувають витискувати Сіті зі штрафної, і залишають занадто багато простору перед собою. Це проблема незіграності обох, плюс ненаграності одного - Чуамені.

3. Гол Гвардіоля - третій дальній удар, який “Мадрид” пропустив цього вечора. Цього разу позиційна атака справа, Гріліш довго витанцьовує перед Карвахалем, віддає єдиному відкритому Гвардіолю, позаду себе, той поганенько приймає м’яч, але він якось зручно відскокує від газону, і нікого поруч не виявлось, м’яч ніби просить його вдарити. Удар знову з серії не витащити. Цього разу Камавінга занадто пасивний (отакої), Кроос грав по Фодену, Гвардіол теоретично був гравцем Вальверде, але той виключився, а німець не встиг кинути свого гравця і накрити удар Гвардіоля.

Разом до сплати: можна навіть сказати, що непоганий матч в захисті, попри 3 пропущені м’ячі. Виключили Холанда, не дали заходити з мячем в штрафну (якщо не рахувати холостих проходів Гріліша), часто швидко і розумно відбирали м’ячі в опорній (Кроос, Камавінга, Вальверде), проте занадто мало змогли притримати мяч в атаці у другому таймі, що завжди виливається в подвійне ситуативне навантаження на захист та опорну, яке призводить до розривів.

Цього сезону попри майже бездоганну гру в захисті в чемпіонаті, майже в усіх матчах проти серйозних суперників “Мадрид” пропускає і пропускає не мало:

- 11 голів в 4 матчах проти “Атлетіко”
- 4 в 2 матчах проти “Наполі”
- 3 проти “Сіті” вдома

@realmadridone