Запрошуємо на благодійний музично-поетичний вечір! 🎶*📖***
Приєднуйтесь до нас 26 січня о 17:30 у просторі КультМотив для незабутнього вечора, сповненого музики, поезії та мистецтва.

У програмі вечора:

🎵 Музичні виступи:
• BAH.ROMA
• STASYA
• NANA
• VLADA BUCHKO

📜 Поетичні читання:
Наші автори Тетяна Власова, Яна Фіщенко та Вікторія Медлярська ділитимуться своїми поезіями, а одна з поеток підготувала особливу добірку улюблених творів сучасних поетів, які вразять вас глибиною та чуттєвістю 🤫

🎨 Виставка картин:
• Sambo Sandra

Вхід за донат – кожен ваш внесок наближає нас до спільної мети: збору 1 мільйона гривень для ГУР МО. Поповнити банку: https://send.monobank.ua/jar/9S4iMZHCT

Захід відбудеться за підтримки Reels Music UA, платформи, що сприяє розвитку української музики та об’єднує таланти задля благодійності.

Не пропустіть можливість насолодитися живою музикою та поезією, підтримуючи важливу справу.

До зустрічі в КультМотив 26.01 о 17:30 ☺️

Не закінчуйся, бо
Навіть після найтемнішої ночі настає світанок
Я ніколи в цьому не сумнівався
Я напевно це знаю

кожен дотик випалював до кісток,
наче невиліковна хвороба здорове, молоде тіло.
я всього-на-всього піклувалася про своїх воронів,
їм до смаку підгнила плоть —
хоча і сліпо, несвідомо.

витягнули очі,
щоб подивитися на світ моїм поглядом.

бачать,
як темрява ховала наші слова,
але не проголошувала нічого важливого у відповідь.
грала у мовчання,
наче в дитинстві, коли програє той,
хто перший заговорить.
знаєш, тиша нас перемогла.
ти помер першим,
а я померла після — повільніше і обережніше,
з тією самою хтивою посмішкою,
бо знала — моя смерть буде красивішою.

ковтаючи останні хвилини, мов скло,
впевнилася: ти любив саме в цей момент,
обирав бачити, як вивертаюся від болю.

чи була вона тут?
була. плавала, як нафта,
густо лилася по наших тілах,
обтяжувала кожен рух,
втискала нас у кімнату,
де стіни облізали від старості,
покривалися пліснявою,
як плід, що гниє зсередини,
залишаючись привабливим,
потрібним.

перед смертю ми стали одним цілим,
але так дивно, що я не пам'ятаю,
чи були ми
розділені
до цього. жовтень 2024.

я ж сказала: «але геть сумні думки!». Нащо ви ставите розбиті серця і смайли, які плачуть? ??

❤️‍?– це для ваших сердечок!!!

сліпі годинники гортають хвилини в зворотній бік.
«вибач, осінь не прощає цвітіння весни».
памʼятаю шляхи,
які переплелися, наче старі нитки,
і розірвались у точці,
де сонце напереродні вересня зранку цілувало землю,
а ти румʼяні щоки!
наче щоки мої були створені виключно для тебе.
що тепер мені зосталося?
ім’я, згублене в безодні недомовленого?
спів, який існує тільки у вигинах простору?
літери, що зникають бистріше, ніж їх можна вимовити?
я — тінь, що падає не з тіла, а з порожнього стільця.
ти — сяйво, яке не торкається речей.
ми — забуті бистріше, ніж були кимось впізнані.
два спалахи, що зникли, перш, ніж стали світлом.
станцюємо наостанок на краю нескінченного круга,
де немає центру і немає периферії?
а опісля нехай
обставини знищують
стежки, котрими колись йшли поруч!
так простіше…!
:)

безшабашні, дорослі діти,
перерахуйте переломами фаланг
на пальцях однієї руки (більше не знадобиться),
скільки разів за ваше анаморфічне дитинство
батьки балували погладжуванням по голові?
з яких тоді, вибачте, глибин видобуваєте
розчавлену надію, порушуючи процес седиментації?
невже цього разу неодмінно буде інакше,
коли замість матері та отця — ще гірші копії-губки,
які поглинають в себе найбрудніше, найогидніше
розуміння світу?

натомість, попри все,
ви втрьох рішуче/раптово (?)
піддались імпульсу стати мрійниками,
які недбало несуть в кожній клітині
не повністю дозрілого до розуму тіла
незримий, незнищенний дух бунту?
молоді? ви! непокірні? ви! безпечні? стовідсотково ви!
сміливо розривали кайдани
умовностей/стереотипів/нав’язаних взірців.
невже кінцевий результат затіяного заворушення —
не більше, ніж причинно-наслідковий звʼязок
невдалого утримання тремтячими
від безсилля кистями тіл минулого
з притаманними плямами синьо-багряного кольору?

точно ні!
…

березень теплів за вікнами.
хтось на автоматі виборював право поклонятися вигаданим ідеалам.
ренегати простягали ворожі стяги на адміністративних будівлях.
ханжі рутинно відмолювали здавалося б ніколи нездійсненні мрії.

тільки ви втрьох, всупереч думкам мільйонів незгодних,
свідомо обрали шлях створити власну революцію
в межах маленької кімнати з білими стінами,
розфарбовуючи їх кольоровими фарбами
одного дня
в памʼять про вічну юність.