В 2021 році я дуже гарно заробив на падінні акцій Тесла. Відео про це https://youtu.be/jO34TYeJgDk

Через 20 хвилин

Чим більше речі змінюються, тим більше вони залишаються незмінними. У нашу нинішню епоху інфляції ми пам’ятаємо про те, як римська влада наказала контролювати ціни та інші заходи для стримування цін. Жоден із цих указів не мав успіху.

Криза третього століття — це приблизно 50-річний період в історії Римської імперії, який тривав з 235 по 284 рік нашої ери. Однією з головних проблем цього часу було різке знецінення валюти. Причиною стала поступова девальвація римського денарія через зменшення вмісту срібла в монетах.

Як часто буває з імперіями, Рим почав витрачати більше, ніж міг собі дозволити. Війни з готами, алеманами і сасанідами призвели до різкого зростання військових витрат. Також зростали витрати на громадські роботи та соціальну допомогу. Під час Великого переселення народів (Völkerwanderung) германські племена почали оселятися в межах імперії, що ще більше збільшило фінансові навантаження. Римські збройні сили розширювалися, а впродовж 200 років вміст срібла в денарії знизився з 95-98% до лише 2-5%. Таким чином, денарій втратив понад 90% своєї вартості.

Хоча сучасний долар не є монетою і не підкріплений фізичними товарами, як срібло чи золото, його знецінення відбувається іншим шляхом — через інфляційне друкування додаткової грошової маси. З моменту заснування Федеральної резервної системи у 1913 році долар США втратив 97% своєї купівельної спроможності. Наприклад, у 1913 році фунт хліба коштував лише п’ять центів, тоді як сьогодні його ціна сягає близько 2,05 долара.

Як у Римі, так і в наші дні, контроль над цінами був використаний або запропонований як спосіб вирішення проблеми інфляції. У обох випадках підвищення цін приписували не економічній політиці імператорів чи Федерального резерву, а жадібності торговців. Для боротьби з цим "злом" запроваджували контроль цін.

На початку IV століття імператор Діоклетіан видав Едикт про ціни на товари (Edictum de pretiis rerum venalium), який встановлював максимальні ціни на понад 1200 товарів. Контроль поширювався на їжу, одяг, текстиль, дорогоцінні метали та навіть рабів. Покарання за порушення едикту могло включати смертну кару. Однак ця політика провалилася: контроль над цінами призвів до дефіциту товарів, розвитку чорного ринку та ще більшого зростання цін.

Дж. Д. Вайгель

Не можна купувати "на хайпі", якщо ти не спекулянт, а серйозний інвестор.
Найкраще купувати під час кризи або коли хорошу компанію зі стійким бізнесом хоронять.
Ідеальний час купувати під час Великої кризи, така як зараз в Україні!
----
Бенджамін Рот, адвокат з Огайо, вів щоденник під час Великої депресії. Він писав у ньому кілька разів на тиждень з 1931 по початок 1940-х років. Його син Даніель опублікував цей щоденник у 2010 році. Цитати з книги Бенджаміна Рота, Джеймса Ледбеттера та Даніеля Рота "The Great Depression: A Diary":
Липень 1931: "Журнали та газети повні статей, які розповідають людям про купівлю акцій та нерухомості за вигідними цінами. Кажуть, що часи обов'язково покращаться і що багато великих статків були створені саме таким чином. Проблема в тому, що ні в кого немає грошей".
Серпень 1931: "Тепер я бачу, як важливо, щоб людина накопичувала надлишки в звичайний час. Вільний капітал у розмірі $2500, розумно інвестований під час депресії, може принести фінансову свободу на все життя. Без нього ми віддаємося на милість економічних вітрів".
Вересень 1932: "Можна однозначно сказати, що той, у кого під час цієї депресії є гроші для інвестицій в акції і хто може витримати 2 або 3 роки, у 1935 році буде дуже багатою людиною."
Червень 1933: "Я боюся, що можливість заробити цілий статок, купуючи акції по 10 центів за штуку, проходить, і я досі не зміг скористатися цим".
Травень 1937: "Найбільший шанс у житті сколотити статок упущений і, ймовірно, не скоро ще з'явиться. Дуже небагато мали надлишок капіталу, щоб інвестувати - заробітку було недостатньо, навіть щоб купити предмети першої необхідності.

Основна маса інвесторів приходить у шнягу звісно незадовго до її “занепаду” і результат їхніх інвестицій катастрофічний. Але в написаній, промовленій, про рекламованій історії залишаються розповіді випадкових щасливців, які встигли заробити – і масивна пропаганда “продавців” шняги, для яких це спосіб дуже багато заробляти.
Правду зустріти не так просто. Ось, наприклад, на картинці шматок такої правди – про дохідність компаній, які намірилися випускати електромобілі.
А тим часом у світі нова мода – на AI. Видно продавці шняг витратили зароблене на NFT, пре-IPO, SPACs, а попиту на коїни вже не вистачає.
Андрій Мовчан

Протягом 1980-х років Костолані знову заробив практично у сто разів більше грошей, інвестуючи у бонди, які перебували в складній ситуації.
Під час Жовтневої революції 1917 року Росія оголосила дефолт по зовнішнім бондам, виданим царською імперією. Нова радянська влада просто оголосила ці бонди недійсними через те, що вони були видані "нелегітимною" адміністрацією. Звучить знайомо?
Незважаючи на дефолт, царські бонди продовжували торгуватися на Паризькій фондовій біржі. Їх можна було легко придбати через замовлення через банк або брокера. Костолані купував їх за ціною, що становила всього 1% від їх первісної ціни ("номінальної вартості") або 5 франків за кожен, і він інвестував 40 000 німецьких марок.
Точно так, як очікував Костолані, Радянський Союз врешті-решт розвалився, і новостворена країна Росія хотіла повернутися на міжнародні фінансові ринки. У середині 1990-х років Росія хотіла випустити єврооблігації, що спершу вимагало врегулювання бондів, що перебували у європейських власників. В рамках угоди царські бонди у кінці кінців були виплачені за 100% їх номінальної вартості, тобто 500 франків за кожен, вартістю приблизно 600 млн доларів США. Власники відмовились від усіх нарахованих відсотків (які були б кратні номінальній вартості бондів), але принаймні їм було виплачено основний капітал. 40 000 німецьких марок Костолані перетворилися на 4 000 000 німецьких марок. Тоді йому виповнилося 90 років.
Знову ж таки, країна, яка перебувала в кризі і вирішила налагодити свої справи, дозволила Костолані заробити.

Як виникають дефолтні облігації
Суверенні країни цілком можуть припинити виплати своїм іноземним кредиторам з будь-якої причини (або навіть без жодної причини), але це має наслідки. Якщо країна не виконує свої фінансові зобов’язання перед іноземними кредиторами, вона фактично блокує себе на міжнародних ринках капіталу. Інвестори дуже погано ставляться до країн, які відмовляються від сплати своїх боргів, навіть якщо дефолт стався десятиліття (або покоління) тому. Щоб знову приєднатися до світових фінансових ринків як член із доброю репутацією, країна, яка оголосила дефолт за своїм зовнішнім боргом, спочатку має знайти якесь рішення зі своїми існуючими кредиторами.
Костолані добре усвідомлював цей факт, а також мав рідкісний дар помічати можливості, коли вони ще ховалися за обрієм.
Після Другої світової війни Костолані отримав дефолтні облігації Німеччини – і особливо ті, які Німеччина випустила іноземним інвесторам, так звані «Янг бондс». Вони були видані Німецьким Рейхом у 1930 році для сплати репарацій за Першу світову війну протягом 35 років. Вони були названі на честь Оуена Д. Янга, американського промисловця, який консультував п’ятьох президентів США та допомагав домовитися про репарації Німеччини. Після приходу до влади Адольф Гітлер оголосив дефолт за цими облігаціями та назвав їх «нелегітимними» — найулюбленіший термін, який будь-який бездарний диктатор використовує донині, щоб уникнути зобов’язань, які взяли їхні попередники. Костолані вірив, що зрештою ці облігації все-таки будуть виплачені.
Дотримання боргу, виданого іноземним кредиторам, мало вирішальне значення для того, щоб ця інвестиція спрацювала. Будь-яка країна може вільно обманювати своє місцеве населення, оголосивши дефолт за внутрішніми облігаціями – це не пощастило громадянам, які в кращому випадку можуть звернутися до урни для голосування. Але якщо облігація видається іноземному інвестору, справа стає зовсім іншою. Країна, яка хоче відновити необмежений доступ до міжнародних фінансових ринків, повинна знайти рішення щодо свого зовнішнього боргу.
Костолань, який походив з Австро-Угорської євреї, вірив, що німецький народ знову стане на ноги і що врешті-решт він збирається виправити непогашений зовнішній борг своєї країни. У 1946 році він придбав «Янг Бондс» за 250 французьких франків кожна. Тобто за 25% від номіналу, нічого Вам не нагадує?.
Уявіть собі, що ви зробили ставку на Німеччину в той час, коли країну буквально розбомбили і зрівняли із землею. Костолані сподівався врешті повернути номінальну вартість облігації в 1000 французьких франків, що в три рази збільшило його інвестиції.
Натомість він зміг продати свої облігації за приголомшливі 35 000 французьких франків кожна в 1950 році. На той час вони не були погашені, але ринок привів до того факту, що вони врешті-решт будуть погашені. На ринку облігацій ціна була значно виросла, і було можливо продати облігації за вищою ціною до того, як вони були фактично погашені. Костолані заробив у 139 разів більше, менше ніж за п'ять років. Він не лише мав рацію щодо виконання німцями своїх зобов’язань, але йому також пощастило отримати користь від сили новоствореної німецької марки .
Дефолтні німецькі облігації стали для Костолані інвестиційним переворотом на все життя та змінили його життя.
Він навіть не здогадувався, що збирається здійснити подібний переворот через кілька десятиліть.

17 найкращих цитат Чарлі Мангера
1. Інвестування - це те, коли ви знайдете кілька чудових компаній, а потім сидите на дупі.
2. Великі гроші не в купівлі чи продажі, а в очікуванні.
3. Як Уоррен, у мене була значна пристрасть розбагатіти, не тому, що я хотів Ferrari - я хотів незалежності. Я дуже цього хотів.
4. У нас є пристрасть до того, щоб все було просто.
5. Припускайте, що життя буде дійсно важким, а потім спитайте, чи впораєтесь ви з цим. Якщо відповідь "так", то ви перемогли.
6. Якби інвестування не було важким, всі були б багатими.
7. Не треба бути геніальним, тільки трохи мудрішим за інших хлопців, в середньому, на довго-довго.
8. Бажання швидко розбагатіти досить небезпечне.
9. Ті, хто продовжує вчитися, будуть продовжувати підніматися в житті.
10. Ніяк не можна жити адекватним життям, не роблячи помилок.
11. Визнання того, чого ти не знаєш, є світом мудрості.
12. Немає кращого вчителя за історію у визначенні майбутнього. У підручниках з історії за 30$ є відповіді на мільярди доларів.
13. Багато людей з високим IQ - жахливі інвестори, тому що у них жахливий темперамент.
14. Очікування допомагає вам як інвестору, і багато людей просто не можуть чекати. Якщо ви не отримали ген відкладення -ратифікації, вам доведеться дуже важко працювати, щоб це подолати.
15. Один з найкращих способів уникнути неприємностей - це бути простим... система часто виходить з-під контролю.
16. Знати те, чого ти не знаєш, корисніше, ніж бути геніальним.
17. Якщо бізнес заробляє 18% на капіталі за 20-30 років, навіть якщо ви платите дорого, у підсумку ви отримаєте гарний результат.