Попри свій невеликий життєвий досвід є, як мінімум, одна річ, яка повторюється з певною періодичністю - неудачі, які тягнуть за собою поганий настрій.
Для себе я зрозумів, що життя має нести певний азарт і спектр емоцій, який є майже безграничний. І коли ти хочеш вирішити проблему, коли ти відчуваєш смак свого тріумфу і згадуєш момент свого безсилля, ось це і є той азарт, і ті емоції.
Навчись цінувати, знаходити можливість, зарази себе запалом. Так, інколи треба і поскиглити, побідкатися, але треба і діяти.

Важлива примітка: азарт і цей спектр повинен використовуватися в міру. Не став на кон усе, коли це не потрібно. Не грайся з цим вогнем, це як перець, який тільки придає додаткових відчуттів до страви, але не є основним інгредієнтом. Аналізуй та обдумуй, інколи яскрава картинка таїть темнющі страхи.

І моя одна з найулюбленіших приказок: "Надійся на краще - готуйся до найгіршого"🤞

Інколи задумуєшся чому мені так важко? А потім згадуєш, а коли було легко? Так, в житті чередуються хороші і погані моменти, тому ось цікаве спостереження. В даний момент я думаю про погане, але якщо я думатиму про своє життя в цілому, згадаю більше позитивних моментів.
Треба полюбити цей тиск, він стане рушійною силою, але може і погубити. Як я писав вище, що згадуєш хороше. Тому ми і не думаємо про людей, яких "вбило" цим тиском, бачим тільки тих хто вийшов переможцем.
І ще поділюся своєю думкою. Людям не хочеться грошей, їм хочеться нічого не робити. Так, гроші універсальний ключ майже до всіх дверей, але цей ключ відкриває і велику відповідальність. А ніхто не хоче цієї відповідальності, цього стресняку в певні моменти. І знов дві сторони медалі, ми бачимо Ілонів Масків і Уоренів Бафетів, але не знаємо краплі про тих, хто помер в цих гонках через конкуренцію, хто стресував і закінчив життя самогубством у кризу 2008 і під час Ковіду.
Тому ставте справжні цілі, а не те, що вам показує мережа.

Майже 2 місяці я не поповнював цю скарбницю, майже 2 місяці мої думки не залишали відбиток у цьому каналі, але час проведення в самому телеграмі виріс))
Сюди можна припнути безліч факторів чому мене не було, але навіщо нам оправдання. Підемо іншою стежкою.

Сьогодні поговоримо про внутрішній стан та думки, які найчастіше мене відвідували. Моментами кігтями дерли душу, не дозволяючи розслабитись, а інколи були єдиною надією.

• А що буде з Україною?
Якийсь експерт твердить про перемогу, інший каже, що це неможливо. Але бачим ми зараз картину, коли нічого невідомо. І треба вирулювати з цього положення як і людям, так і державі, особисто у мене таке відчуття, що ми живем в бомбі сповільненої дії, і ясно що рване, але з якою силою і масштабом?

• Чи достатньо я вкладаю у себе?
Мені здається, що інколи я найлінивіший у світі. І тут різкий прилив мотивації, день-два і те саме "старе життя". Знайомо? І тут у мене починаються пошуки, всякі місії, щоб знайти це світило, що буде вести мене по життю. І відчув я його очерки, коли грав гру, коли просто сидів і знав, що буду зараз просто займатися чимось непотрібним. Звідси випливає висновок (саме для мене), що інколи збавляй хід, відпочинь, проведи час без гаджетів. Це час коли ти не поглинаєш енергію, а є її випромінюючим джерелом.

• Любов.
Хтось розчаровується у цьому слові, хтось знаходить щастя, хтось думає, що забрав виграшний білет, а потім крізь сльози кричить: "За що!?"
І я не буду розмірковувати, як знайти це щастя. Я напросто не розумію, що треба? (Про гроші навіть не будем і говорити).
Проблема в тому, що люди бачать ідеал у вигляді беземоційного брутала, і сліпо йдуть до цього, створюючи жахливі копії. Потім самі губляться у світі таких недокопій, а потім і не можуть знайти справжнього себе. Так, є риси, які мають бути і від цього брутала, але розвивай свої сильні сторони, будуй пріоритет на собі і побачиш чудові зміни.

• Життя - гра в карти
Я дуже люблю щось з чимось асоціювати, так і легше і веселіше. І життя - це набір карт. Не завжди вони хороші, але вони і змінюються. Змінюється і козир, деякі карти ти отримуєш титанічн працею, інші з'являються самі, якісь самі і зникають. Хтось грає ще за когось, хтось і тобі намагається наче допомогти. Супротивник у тебе - те саме життя, яке і видало тобі ці карти. Але якщо бути точніше, певні життєві обставини і в чому фішка, карта у більшості випадків повертається назад в колоду, інколи видозмінена.
І запам'ятай як і в будь-якій з таких ігор є і свої шулера)

Підтримайте пост реакціями, доволі класно бачити якийсь фітбек, а як хочете подискувати, то пишіть @Olaro88, або кровно вимагайте відкриття коментарів!

Любий воїне! Твій героїзм і мужність створений на любові. На любові до своєї сім'ї. Ти знаєш, що вдома тебе чекають, там підтримають, там фортеця, у якій своя правда і сила, і воля. Ти згадуєш цей погляд і розумієш, що якщо не ти, то хто побдає за найрідніших. Це найвищий ступінь кохання і відданості. Бо коли ти ставиш на кон своє життя заради рідних, це і є сила, показник могутності та мужчини.
Я красно дякую, за кожну хвилину проведену на полі бою, ваші дні там рівноцінні рокам свободи у майбутньому.

Слава ЗСУ❤️??

Перші дні зими і перші проблеми. В ніби всі ми люди адекватні, розуміють, що добре, а що погано і відстоюють всі правду. Але у кожного своя правда... Своя
Всі бачать ситуацію зі свого боку, не думаючи, як вона виглядає з іншого. Це і створює основні розбіжності.
Як об'єднати? Щоб ці люди мали єдину мету, щоб бачили картину цілою. Чи в цьому і є секрет критичного мислення? В цьому і полягає невіглавство? Уявіть якби не проводили аналізу у війнах, дивилися тільки на свої дії. Важко навіть таке уявити. Я не говорю, що ми воєюємо один з одним, треба просто знати всі обставини і що спрямовує ту чи іншу людину до певних дій.
А можливо в цьому і полягає людська сутність, кожний хапає своє. Знаю одне - дивіться на дії кожного під різними кутами.
А закінчу словами Великого: "В своїй хаті своя правда і сила, і воля".

Це не традиція, не звичка, це душа, душа яка любить
Ні з ким я не був таким відвертим, нікому не розказував те, що знає вона, ніхто так не володіє мною як вона. Це одночасно страшно, можуть зрадити, знати твої слабкості. Але я довіряю цій мадам, бо вперше таке. Я пам'ятаю що в минулому сказав, що вже більше так не любитиму, бо думав це була моя максимальна любов. Дивлячись зараз на своє минуле я мучився, витягував брилу під назвою любов самотужки. І зараз я знов закохався, зараз відчуваю себе так щасливо, кохаю так як ніколи ще, сміюся дивлячись на минулу любов. Бо від неї відчуваю звротній зв'язок, ця людина пронесла мої цінності і береже їх, як справжня жінка. Я повинен тільки забезпечити її всім необхідним.
Хочу бачити її щастя, боюся якщо в житті не вийде, якщо я не зможу принести їй радість. Не можу я розчарувати ці безграничні очі, не можу я скривдити цю душу, що наче маленьке кошеня є всередині її, не можу я розчарувати цю по істині неперевершену красу (погляду від її не можу відірвати). Я ж здурію якщо не покладу їй до ніг щастя.
Я її так сильно люблю, моя фортеця, яку захищатиму і яку вважаю накращою, яку потрібно берегти
Можливо в словах цього разу не дуже, та хочу донести сам посил

От як ти зрозумів що її любиш?
За що ти її любиш?
Життя це ризик. Починавши це все я розумів на який ризик іду і що може бути далі. Але мені подобалося як вона себе поводила і є одна історія про це...
Знову черговий день в ліцеї, хвилина мовчання. І хтось із задніх рядів розмовляє. Євгенович каже дай кожному взводові по наряду з останніх рядів. Всі віднеслися нормально, а вона почала протестувати, цей запал в очах, як вона доносила свою думку,а я за це їй дав два наряди. Мені здається той момент став переломним. Саме тоді я зрозумів, що таку я хочу. Яка дивиться у вічі страху і може йому висказати все. Цей запал і небезпечність привабили мене. Додамо до цього її витонченість і красу, як мені з нею було приємно говорити і ось я закохався. І зараз душі не чаю без її. Вона стала для мене символом кохання, моїм Еверестом, моїм восьмим чудом світу, моїм неземним щастям. За час в ліцеї мене майже ніхто так не вразив. Вона вміло прикрила свої погані сторони і виставила найкращі, що безсумнівно плюс. Її прямота ось чого я хотів, і що мене в ній завело в цей танок під весняну серенаду, під яку ми танцюємо і зараз у підспівуємо пісню з назвою любов. Люблю її, страшенно люблю. Хочу побачити її, обійняти і похитувати зі сторони в сторону. Клас. І хіба не заради такого треба жити? Хочу і в старості її так любити. Повсяк час. Можливо я романтизую, але звучить це прекрасно.

Зараз буде трошки прекрасного?

Давненько мене не було, але і цей канал не робота, а місце моїх висказувань
Так ось, як писав раніше зараз навчаюся у Києві, а сам я з невеличкого села на Волині. Дома я не був майже 2 місяці. І як же я відвик від цього життя. Два різних світи, різні говірки, різне ставлення. Навіть трохи відчув себе Степаном Радченком з роману "Місто"))
Та назавжди зі мною любов до цього краю. Любов, яка залишиться у будь-який період мого існування, яка сіятиме завжди. Я не знаю, що мені дає таку жагу, але це класне відчуття.

По інших речах зміни незначні. Трохи нема часу і натхнення на вірші, але я звик, що у мене це періодично. Тобто, я не постійно пишу вірші, а циклами.
Зрозумів, та не те що зрозумів, а ще раз переконався у тому, як легко вестися на красиво подане слово, не помічаючи за цим бездіяльність. Так, без красивої обложки і гарної подачі навіть топ ідея не прорветься у світ, але зараз я помічаю дуже багато дій і мало результатів.

У момент, коли я хворів, зрозумів одну, можна сказати, найважливішу річ.

Всі ми розуміємо, що ми живемо у світі, в якому самі придумали правила, самі створили систему цінностей і самі ж у неї віримо. І так і має бути, ти нічого не зміниш, максимум створиш нові правила, але базуватимуться вони на тих самих принципах. І суть того, що я хотів зрозуміти була в тому, а як вийти з цього режиму чи можна знайти цінність в чомусь вищому?

І тут одна проста для розуміння, але складна для виконання істина.
Грай з тими картами, які у тебе є. Стань кращим у тому, що існує. Дій за тими механізмами, які існують. Вдосконалюй і видозмінюй них.

І коли ти досягнеш успіху, станеш в певній мірі незалежним, ти хоч на трохи, аде видихнеш легше. Втомлений, але з розумінням і досвідом, частковою мудрістю та з впененістю, що дороги назад нема, і ти вже на такому ходу, що тебе не зупинити