Скоропадський визнавав цивілізаційну вищість московської культури і такий стан речей волів зберігати і в очолюваній ним державі. Позбуватися Пушкіна і Достоєвського як невід'ємних, на його думку, частин української культури він не хотів, вважав це духовною катастрофою для українців. Українською літературною мовою він не володів, не писав, самої літератури, освітньої і художньої, як слід не знав. Натомість Чикаленко принципово і говорив, і писав українською; був не лише в курсі всіх літературних новинок рідною мовою, а й давав кошти на їх створення: платив гонорари письменникам і журналістам, видавав єдину українську щоденну газету «Рада»; брав безпосередню участь в українському визвольному русі; був поруч із Грушевським не лише як спонсор культурних програм, а і як ідейний натхненник української справи; належав до Української демократично-радикальної партії і ТУПу, був одним із керівників цих партійних об'єднань.

🤔 Де шукати однодумців у нашому цифровому світі?
Відповідь проста – у правильних Telegram-каналах! Ми зібрали найкращі спільноти для тих, хто:
✔️ Любить ділитися ідеями
✔️ Шукає нові знання
✔️ Хоче розвиватися разом із іншими
🔥 Натискай і обирай своє – підбірка тут!

У селищі Саврань, що на Одещині, відтепер є вулиця названа на честь Олени Теліги.

Щоб мати надалі законний привід (щоб не було прецедентів відсутності законних підстав) для закриття українських товариств, заборони зібрань, видавництв, переслідування студентської молоді, Міністерство внутрішніх справ Румунії видало протягом 1937-1938 рр. цілий ряд наказів, які для суспільно-політичного життя Буковини мали скоріше абсурдний, аніж регулюючий характер. Зокрема накази МВС Румунії про виконання королівського гімну в театрах після кожної постановки; про обов'язкове виконання на початку і в кінці зібрань королівського гімну з вигуками: "Хай живе королівський трон!"; про стеження за підозрілими особами, українськими іредентистами, місцевими революціонерами, особливо за прибулими з Польщі, а також за товариствами, чия діяльність підриває авторитет королівської династії; про заведення досьє на кожного, кому видавався закордонний паспорт; про посилення митного контролю багажу, корес- понденції; про особливо пильне стеження за тими, хто вже був помічений в антирумунській пропаганді. Квітневий наказ 1938 р. запроваджував обов'язкову цензуру текстів п'єс, сценаріїв концертів, яку мала здійснювати Головна дирекція театрів та опер Румунії.
Незважаючи на застосування репресивних методів румунізації, влада все ж не змогла втримати ситуацію на Буковині під своїм контролем. Політика денаціоналізації українського населення тільки активізувала боротьбу. Позбавлений внаслідок політичних процесів свого проводу, але зміцнений морально та ідеологічно, український націоналістичний рух продовжував діяльність у ще більш законспірованій формі. Характерними рисами націоналізму на Буковині була його елітарність, яка надавала рухові організованості, динамічності, внутрішньої стрункості та велика увага до молодого покоління буковинців, на яке покладалися великі надії в майбутньому.

Марія Мандрик. Український націоналістичний рух 1920-30-х рр. на Північний Буковині у світлі румунських архівних документів.

24 серпня. Супровід бомбардувальників, злетів 1350. Один знищено, імовірно два, але капітан Масуда не повернувся. Подумайте, з офіцерів-пілотів 1-го Сентая, які покинули Какамігахару, залишився лише Ядзіма, а тепер я втратив свого нового лідера чутая. Загублені — два командири сентая, два лідери чутая і всі офіцери-пілоти — чому тільки я переживаю все це? Соромно мені, соромно мені! Я повинен десять тисяч разів померти за цей гріх!

Зі спогадів 1-го лейтенанта Йосіхіко Ядзіма про бої на Халхин-Голі