😴🍾 Коли дивилася Євробачення до 2 ночі.

Пропоную корисний флешмоб!

🇨🇭Якщо ви задоволені результатом — закиньте 200 грн на збір на бойові дрони для Щедрика.

🇫🇷 Якщо не задоволені — закиньте 400, дуже помічно!

🇳🇱 Якщо забили на Євробачення — дайте хоча б 50!

⚡️⚡️ЗБІР ТУТ⚡️⚡️

🎨👨‍🎨 Едвард Мунк «День після», 1894-95

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОНАТІВ:
mono: 5375411213363976
Банка: https://send.monobank.ua/jar/8m6XojhxAt
ПриватБанк: 5168752101517566 (Єрофєєв Л.)
PayPal: erofeevlev@gmail.com

⚡️⚡️Поширюйте збір-розіграш, будь ласка! Малих донатів не буває, дайте 10 грн на дрон!🙏🙏🙏

😄😄😄

«Я не божевільний. Божевільний запропонував би алкоголь. А я зразу перейшов до десерту!»

Володимир Рафєєнко «Петрикор — запах землі після дощу», 2023

У Рафєєнка особливі стосунки зі словами. Він пише несподівано і влучно, жодного прохідного речення. Мені таке дуже подобається.

📖 Книга вибухова та вбивча. От чесно. Тут часом віє героєм «Мондеґріна», бо це знову переселенський роман, часом це якийсь Тарантіно, Чак Поланік, Артем Поспєлов версії «Амока» чи Анатолій Дністровий, який навіть згадується у тексті. Інколи починаєш сумніватися, що у книзі є сюжет, потім тебе затягує, потім відпускає, а в кінці сидиш і офігіваєш.

🤔 Роман про нормальних ненормальних людей, життя яких зламала російська агресія. І от вони в Тернополі, намагаються відрізнити своїх живих від мертвих. У віртуозному виконанні Володимира Рафєєнка все це постає трагікомедією внутрішньо переміщених осіб. І несподівані авторські сентенції на актуальні теми дуже подобаються. Наведу приклад у коментарі.👇

✨ Не знаю, чи здобуде автор цим романом нових шанувальників, але тим, хто любить «Мондеґрін» має сподобатись. Рекомендую всім, у кого міцні нерви і багата фантазія.

P.S. Якість видання мені не сподобалась, з першого ж читання книжка розлазиться, а коштує 300+ грн. Але роман я #раджу_почитати

📷🎞 До речі, про фотографії Герберта Ліста. Кияни, впізнаєте локацію?

🪧 Нинішня Європейська площа під час німецької окупації 1943 року називалася Адольф-Гітлер-Платц, отакі вказівки стояли на тому самому кільці, а на фоні — філармонія у сучасному вигляді.

🤔 Дивуюся, що про Ліста досі не написали книгу. Він був частково євреєм і відкритим геєм, що у Німеччині 30-х років представляло реальну небезпеку. Тож 1936 року він тікає до Парижу, працює на Harper's Bazaar, Vogue, Life та інші видання, фотографує Пікассо, Жана Кокто, Жоана Міро та інших зірок мистецтва.

🫡 1941 року його змусили повернутися до Німеччини і багаторазово відправляли на східний фронт, де він фотографував буденне життя окупованих територій. Так він опинився в Україні: у Києві (багато фото тут, там є слоненя з балюстради!), у Криму, де зафіксував життя кримських татар на рідній землі за рік до депортації (дивовижні фото тут) і ще багато де.

1944 року Ліста навіть призвали до німецької армії, і він працював картографом у Норвегії.

🖼 Але то вже інша історія, подивіться на фотографії! Отут фото з усієї України: там і одеські ринки, і менонітські поселення Запоріжжя, і агітаційні плакати, і ще багато чого👉 https://rarehistoricalphotos.com/herbert-list-ukraine-1943/

🤪🫠 Трохи побурчу на один абзац зі "Сну короля" Галини Матвєєвої.

Емма це головний герой, Еммануїл, він щойно став батьком дівчинки і цейво, з нею "домовляється".

Наскільки сильно від 1 до 10 вкурвило б спільноту, якби автор-чоловік написав щось подібне про жінку-героїню?😄

Львів'яни, приходьте, обговоримо! 👉https://t.me/ukrainian_art_crossroads/1458

P. S. Був у цій ситуації, нічого схожого.

📘⁉️ Львівські харків'яни, ви тут є???Прийдіть, будь ласочка, на обговорення книжки і розкажіть нам про своє місто! Про Павлівку, Потебню, Шатилівське джерело, спуск Пасіонарії, Римарську, як тепер називається площа Дзержинського, тощо.

Ці локації я виписав з першої третини роману і для мене це, поки що, найцікавіше. А ви прочитайте "Сон короля" та приходьте на обговорення. Вже цієї суботи о 16:00 у ВСЛ на Личаківській, додайте собі у календар: ТИЦЬ. 🗓 Ну бо це дуже харківський роман, нам потрібні екскурсоводи!

Сьогодні пішов з життя Дмитро, один з Братів Капранових. Невимовно сумно. Оптиміст, життєлюб, фантазер, патріот. Дякую, що був з нами. Не всі, певно, знають, що першим твором братів був оцей журнал української фантастики "Брати", який вийшов українською мовою у Москві у 1991-му ще до проголошення незалежності. Але з космонавтом з тризубом на обкладинці. Задовго до Каденюка. Космічного лету тобі, Дмитре.