Свіженький розділ)
Її смуток я теж відчуваю, про те не так виразно, як емоції Ніріана, які й зараз наповнюють мою грудну клітку вогнем люті. Його люті. Це спопеляє, мене змушує пектися в полум'ї гніву, а як йому це все відчувати — навіть не уявляю.
https://bookuruk.com/read/2037?ch=42750

Доброго понеділка😘
Відверто проговорюю, стиснувши руки в кулаки. Самі думки жалять, роздирають протиріччя. Поки дивлюсь на Мишка, із докором приходить і розуміння, що я потонула в пристрасті до нього. І навіть не хочу уявляти, що буде, коли ця петля з нас спаде. І що буде далі. А найбільше боюся, що можу почати сумувати за тим, хто мене зрадив.
https://bookuruk.com/read/2197?ch=46617

п.с Вербер буде ввечері 😍

На завтра мушу взяти вимушений вихідний. Дуже погано себе почуваю, тому не встигну підготувати на завтра проди. До середи. Бережіть себе!

— Навіть якщо це твоя дитина, не факт, що після того, як Лєра дізнається всю правду, зможе прийняти такого виродка як ти, — встає, переможно плечі розправляє, закочуючи білосніжні рукава сорочки. — Ти ж саме цього боявся.
https://bookuruk.com/read/2197?ch=46617

Доброго понеділка
Запрошую до нового розділу)
— Вибач-те, — ми ж все-таки не знайомі, і тикати якось мені страшно.
— Мені приємно, — голову на бік схиляє, до Ніріана повертає, знову показуючи зуби. Дивно ще одне, я бачу його риси, бачу обличчя і білі зуби, навіть очі, але якби мені сказали описати його вигляд — не змогла б. Ніби картинка розмита, і я впевнена, це він робить, навмисно, от тільки для чого — не зрозуміло. Дуже добре пам'ятаю нашу першу зустріч, і очі, як в пантери.
https://bookuruk.com/read/2037?ch=42750

п.с Петля буде ввечері 😘
Гарного дня

#завершено
Останні пів години я навіть не впізнаю своєї мачухи. Жінка ніби випила чарівну пігулку і стала черницею.

То серветкою батькові витирає куточок рота від соусу, то наступної миті кладе мені в тарілку канапку, де більше оливок, які я терпіти не можу.

Цей театр лише для представників чоловічої статі. Батько і попався на таке підлабузництво, кохання, як він каже.

Хамелеон — моя мачуха саме цього виду яскравий представник.

Очі, як іскорки, масно гуляють по моєму кавалеру. Стара мегера навіть забула, що чоловік, який гріє її ліжко, сидить поряд зі мною.

Данило сів біля мене. Поводиться, як ні в чому не бувало. Тільки фізіономію скривджену корчить. Актор-аматор!

Образили нашого тренажерного хлопчика.
https://bookuruk.com/read/1083

— Ходімо, подивлюся на твою квартиру, — даю зрозуміти, що нам треба забиратися.
Примруживши погляд Ніріан повертається до мене, поки Ноа перестає жувати той самий еклер, а мама здивовано кліпає.
— Що? — знизую плечима. — Цікаво просто. Тим паче, що п'ятдесят відсотків знижки — дуже заманлива пропозиція, — насолоджуюся, як брови Ніріана летять вгору від здивування. А темні зіниці обіцяють мені урок позакласного виховання.
https://bookuruk.com/read/2037?ch=42750

Трішки ностальгії😔, єх як згадую коли писала книгу мороз шкірою йде😢